Ухвала суду № 28262246, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К-31838/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача -Селянка А.О.,

відповідача -Гайди І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009 року

та постанову Господарського суду Київської області від 07.03.2008 року

по справі № 22-а-18152/08 (82/18-06/4)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Груп»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

за участю Прокуратури Київської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС-Груп»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області № 0000892320/32783410 від 05.12.2005 року.

Постановою Господарського суду Київської області від 07.03.2008 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009 року, позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2005 року № 2102 від 21.03.2005 року та уточнюючий розрахунок з ПДВ за лютий 2005 року № 2863 від 12.04.2005 року.

За результатами проведеної позапланової документальної перевірки ТОВ «СВС-Груп»по непідтверджених сумах податкового кредиту за лютий 2005 року, складено додатковий акт № 00045-2300\32783410 від 25.11.2005 року, в якому зафіксовано порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за лютий 2005 року на 8 077 056 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 05.12.2005 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000892320/32783410 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно декларації за лютий 2005 року на суму 8 077 056 грн.

Також судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ «Авангард» 2 серпня 2004 року було укладено договір купівлі-продажу № 17, відповідно до умов яких ТОВ «Авангард»(продавець) зобов'язалось поставити, а ТОВ «СВС-Груп»(покупець) прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість та ціна визначаються в переданих продавцем накладних.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Авангард»на умовах попередньої оплати здійснило продаж товару - плати печатної УГ, факт поставки якої підтверджується видатковою накладною від 22.02.2005 року № РН-0000120 всього на суму 48 470 400 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

ТОВ «Авангард»від 2 серпня 2004 року на виконання умов зазначеного вище договору видало позивачеві податкову накладну № 187 на загальну суму 48 470 400 грн., в тому числі 8 078 400 грн. ПДВ, яка і була включена позивачем до податкового кредиту у відповідному податковому періоді лютого 2005 року.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з неможливості підтвердження заявленої суми відшкодування відповідних податкових зобов'язань постачальниками по ланцюгу постачання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контрагент позивача -ТОВ «Авнвгард»на момент складання податкових накладних був платником податку на додану вартість; обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності законодавством не покладено; суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати постачальниками товару по ланцюгу податку до бюджету.

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов'язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковими.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту, яка позивачем здійснена, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. При цьому будь-які порушення постачальниками товару по ланцюгу вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку -покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009 року та постанову Господарського суду Київської області від 07.03.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний