Ухвала суду № 28262128, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/67139/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача -Виш А.А., Кузьменко О.О.,

відповідача -Нежельської О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ковельсільмаш»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року

у справі № 2а/0370/383/12

за позовом Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції

до Публічного акціонерного товариства «Ковельсільмаш»

про визнання правомірними нарахування та сплату податкового зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція (правонаступником якої є Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби) звернулась до суду, з урахуванням збільшення та уточнення позовних вимог, з позовом про визнання правомірним за результатами документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Ковельсільмаш»(акт № 14/23-00238138 від 12.01.2012р.) та позапланової невиїзної перевірки (акт № 17/23-00238138 від 15.03.2012р.) нарахування та сплату податкового зобов'язання із застосуванням звичайної ціни по податку на додану вартість в сумі 2 255 249,94 грн.

Підставами позову зазначено пп. 20.1.38 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; стягнуто з ПАТ «Ковельсільмаш»податок на додану вартість в сумі 1 618 514 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПАТ «Ковельсільмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., складено акт № 14/23-00238138 від 12.01.2012р., в якому встановлено, що ПАТ «Ковельсільмаш» в особі голови правління Заікіна М.М. володіє корпоративними правами ППФ «Консультант»на підставі договору купівлі-продажу права засновника від 24.06.2011 року.

Згідно засідання наглядової ради ПАТ «Ковельсільмаш»(протокол № 26 від 23.06.2011р.) вирішено з метою отримання прибутків від інвестиційної діяльності, зменшення витрат з утримання, зберігання та обслуговування основних засобів, здійснити додатковий внесок майном на загальну суму 363 913,56 грн., з урахуванням ПДВ, яке обліковується на балансі ПАТ «Ковельсільмаш», до статутного капіталу ППФ «Консультант».

Внесок до статутного фонду ППФ «Консультант»документально здійснено майном ПАТ «Ковельсільмаш», трьома пресами К 04.015.848. зус. 6300т, К 8548 зус.6300т, К 8548. зус.6300т, 24.06.2011р. на що виписано податкову накладну 24.06.2011 року № 164 на суму 363 913,56 грн., в т.ч. ПДВ 60 652,26 грн., яке включено до складу податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2011 року.

Дана сума ПАТ «Ковельсільмаш»до бюджету не була сплачена, так як різниця між сумою податкового кредиту та податкового зобов'язання становила від'ємне значення, тобто задекларована сума платником до бюджету фактично не сплачувалась.

Вищезгадані преси 24.06.2011 року були оприбутковані ППФ «Консультант»в якості внесків у статутний фонд від ПАТ «Ковельсільмаш», та цього ж дня реалізовані за договором № КП-К-КГ-01 від 24.06.2011 року на адресу ТОВ «Клесівські граніти»(м. Рівне вул. Млинівська, 3).

Відповідач в акті № 17/23-00238138 від 15.03.2012р., який прийнятий за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, обґрунтовує рівень звичайної ціни пресів К04.015.848. зус. 6 300 т, К 8548 зус. 6 300 т, К 8548. зус. 6 300 т, посиланням на висновок № 73-О від 29.02.2012р. про вартість майна, наданий суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_1

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право органів державної податкової служби, визначене пп. 20.1.38 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури із визначення платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і лише в разі відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного в порядку п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що під час перевірки податковим органом виявлені порушення п. 146.17.1 п. 146.17 ст. 146, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2011 року на суму 1 618 514 грн., тому згідно експертної оцінки загальна вартість пресів ковальських становить 11 579 511,24 грн.

Однак, суд касаційної інстанції з таким висновком апеляційного адміністративного суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Норма пп. 20.1.38 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України надає органу державної податкової служби право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Водночас, при реалізації зазначеного права, необхідно враховувати кореспондування приписів підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України з іншими нормами, а саме із змістом статей 39, 54 та 58 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 39.15 ст. 39 цього Кодексу визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.

У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Таким чином, право органів державної податкової служби, визначене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури з визначення платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і лише в разі відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного в порядку пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Тому звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, врегульованого статтею 39 Податкового кодексу України, є неможливим.

Водночас, згідно з пунктом 1 розділу XIX Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Таким чином, до 1 січня 2013 року у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Натомість у відповідності до п. 8 р. XX Податкового кодексу України «Інші перехідні положення»у випадках, передбачених цим кодексом, до вступу в дію статті 39 цього кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В свою чергу, зазначена норма Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

За відсутності у чинному законодавстві України порядку визначення податкових зобов'язань за непрямими методами визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватися в загальному порядку з прийняттям податкового повідомлення-рішення.

При цьому, процедура, передбачена нормами статті 39 та підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може застосовуватися лише після 1 січня 2013 року.

За встановлених обставин та зазначених норм матеріального права, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Ковельсільмаш»підлягає задоволенню, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року -скасуванню, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року -залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ковельсільмаш»задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року скасувати та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний