Постанова № 28261918, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К-1911/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 06.12.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009

у справі № 2а-3184/08/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрікор"

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської

області

про визнання недійсним податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрікор" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 2510032300/3/1170 від 14.08.2008.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області № 2510032300/3/1170 від 14.08.2008.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2008 року та складено акт № 422/23-33660151 від 18.04.2008.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 2510032300/0/710 від 18.04.2008, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року на 980999 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем не відображено в податковому обліку окремо податкові зобов'язання та податковий кредит по операціях, передбачених вищевказаними нормами Закону та не подає скорочену декларацію по податку на додану вартість та за операціями, передбаченими п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування.

В порядку адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією України було прийнято рішення № 7692/6/25-0515 від 08.08.2008, яким операції, передбачені п. 11.21 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" віднесено до таких, що дають право на отримання бюджетного відшкодування податкового кредиту.

Відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 2510032300/3/1170 від 14.08.2008, яким зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 554159 грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що за порушення правил податкового обліку та звітності зокрема не подання скороченої декларації по податку на додану вартість та за операціями, передбаченими п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", податковим законодавством не передбачено такої міри відповідальності, як позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається із акту перевірки позивачем було включено до загальної декларації як податкові зобов'язання по податку на додану вартість, так і податковий кредит по операціях, що підлягали внесенню до спеціальної декларації.

Підставою зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за операціями, передбаченими п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" було те, що згідно п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою КМ України № 596 від 28 березня 2007 року (далі - Порядок) залишок податкового кредиту покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів.

Переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, м'яса, м'ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, та окремий облік іншої продукції.

За результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість" визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку перелік платіжних доручень на фактично зараховані на окремий рахунок кошти і виписку банку з окремого рахунка.

У разі встановлення за окремою податковою декларацією перевищення суми податкового кредиту над сумою податкових зобов'язань така сума перевищення перераховується переробним підприємством платіжними дорученнями з окремого рахунка на його поточний рахунок за умови надання органом державної податкової служби відповідного висновку в порядку, передбаченому для бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий кредит по податку на додану вартість, який утворився при здійсненні операцій, передбачених п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягає бюджетному відшкодуванню, а підлягає виключно зарахуванню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми зазначеного пункту призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України, що є підставою для скасування цих рішень, та з огляду на те, що обставини у справі встановлені повно і правильно, - для прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище мотивів, як це передбачено статтею 229 вказаного Кодексу.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 слід задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 у справі № 2а-3184/08/2570 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрікор" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області № 2510032300/3/1170 від 14.08.2008 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко С.Е. Острович