Ухвала суду № 28261916, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2012 року м. Київ К-23248/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010

у справі № 2а-13478/09/0570

за позовом Комунальної лікувально -профілактичної установи «Міська інфекційна лікарня»

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Комунальна лікувально -профілактична установа «Міська інфекційна лікарня»звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень -рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.07.2009 відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності надання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2006 рік та 1 квартал 2007 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією складений акт за № 375/15-3-03096940 від 29.05.2007, згідно якого, встановлено неподання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2006 рік та І квартал 2007 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001641543/0-13068 від 11.06.2007, яким позивачу згідно п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України від «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»донараховано суму штрафної санкції у розмірі 340 грн.

05.12.2007 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача, з питань своєчасності надання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 півріччя та 9 місяців 2007 року. За результатами перевірки податковою інспекцією складений акт від 05.12.2007 року за № 942/15-3-03096940, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено неподання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 півріччя та 9 місяців 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0004661543/0-31659 від 19.12.2007, яким позивачу донараховано суму штрафної санкції розмірі 340 грн. відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

13.06.2008 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності надання розрахунку збору позивачем за спеціальне використання водних ресурсів за 2007 рік та 1 квартал 2008 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт за № 482/15-3-03096940 від 13.06.2008 року, згідно якого, встановлено факт неподання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2007 рік та 1 квартал 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001951543/0-19142 від 27.06.2008, яким позивачу на підставі п.п.17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»донараховано суму штрафних санкцій на суму 340 грн.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, в якому визначається ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним.

Згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування -це забір води з водних об'єктів із застосування споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 30 Водного кодексу України, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни -підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач не має власних водозабірних споруд, для питних та санітарно-гігієнічних потреб осіб, які знаходяться на лікуванні в лікувальному закладі, та власних потреб використовує воду з мереж водопровідно -каналізаційного господарства.

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України водний об'єкт -це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Позивач не користується вказаними об'єктами. Він споживає воду з водопроводів місцевого водоканалу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, стосовно того, що позивач не є суб'єктом спеціального водокористування, так як він не здійснює забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, та не використовує воду і не скидає забруднюючі речовини безпосередньо у водні об'єкти.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач не має дозволу на спеціальне водокористування.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо того, що позивачем вода використовується виключно для власних питних та санітарно -гігієнічних потреб та задоволення таких потреб населення, яке обслуговується в лікарні.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 у справі № 2а-13478/09/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 у справі № 2а-13478/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко