Ухвала суду № 28260146, 21.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2012 року справа №2а/1270/3567/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А., секретар судового засідання Братченко О. В., за участі представника позивача Щурова В. І., за відсутності представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та додаткову постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/3567/2012 (суддя Островська О. П.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галіал» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіал» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 квітня 2012 року № 0000192360, № 0000222360 (з урахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 4 травня 2011 року про роз'єднання позовних вимог в самостійні провадження).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року позов ТОВ «Галіал» до Ленінської МДПІ у м. Луганську був задоволений, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 4 квітня 2012 року № 0000192360, № 0000222360.

Додатковою постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року було стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Галіал» судові витрати на проведення експертизи у розмірі 3183 грн. 84 коп. сплаченим згідно платіжного доручення № 728 від 12 липня 2012 року.

Ленінська МДПІ у м. Луганську не погодилася з постановою та додатковою постановою, прийнятими судом першої інстанції, та подала апеляційні скарги, в яких просила скасувати постанови суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Галіал» в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував. Відповідач про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений, представників до суду не направив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги встановила наступне.

З 10 лютого 2012 року по 12 березня 2012 року посадовими особами Ленінської МДПІ у м. Луганську була здійснена планова виїзна перевірка ТОВ «Галіал» з питань дотримання податкового законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якого був складений акт № 307/23/35773960 від 19 березня 2012 року.

На підставі акту перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України були прийняті 4 квітня 2012 року податкові повідомлення-рішення:

- № 0000222360 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 28933 грн., з якої за жовтень 2009 року 3009 грн., листопад 2009 року 3817 грн., січень 2010 року 9729 грн., липень 2010 року 4447 грн., листопад 2010 року 7868 грн. завдяки порушенню позивачем вимог підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підпункту 14.1.181 пункту 1.181 статті 181, пунктів 198.1, 1982, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України;

- № 0000222360 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 28933 грн., з якої за жовтень 2009 року 3009 грн., листопад 2009 року 3817 грн., січень 2010 року 9729 грн., липень 2010 року 4447 грн., листопад 2010 року 7868 грн. завдяки порушенню позивачем вимог підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підпункту 14.1.181 пункту 1.181 статті 181, пунктів 198.1, 1982, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України;

- № 0000192360 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 72290 грн., з якої листопад 2009 року 14306 грн., лютий 2012 року 9792 грн. завдяки порушенню позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції прийняв судове рішення на користь позивача враховуючи надані позивачем документальні докази, а саме документи первинного податкового та бухгалтерського обліку надані в підтвердження укладання та виконання господарських зобов'язань за договорами між позивачем та ПП «Арсенал», ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД філія «Абсолют», ТОВ «ТД «Лелека», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «ТД «Марс», ТОВ «Спар Луганськ», ТОВ «Атлант Опт», ТОВ «ТД «Котнар», висновок судової економічної експертизи № 1150/24 від 16 жовтня 2012 року, складений судовим експертом Луганського відділення Донецького науково-дослідницького інституту судових експертиз. За наслідками проведеного дослідження документально не підтверджені висновки акту перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську № 307/23/35773960 від 19 березня 2012 року в частині завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість в період, який перевірявся на суму 28933 грн. та завищення податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в період, який перевірявся, на загальну суму 24098 грн. В висновку експертизи також вказано, що документально підтверджені факти: отримання ТОВ «Галіал» маркетингових послуг від його контрагентів; належного оформлення податкових накладних та внесення їх до реєстру; відсутності розбіжностей між податковим обліком позивача та задекларованими даними; оплати ТОВ «Галіал» за отримані від контрагентів маркетингові послуги; наявності документально доведеного права позивача на податковий кредит; використання отриманих маркетингових послуг в господарській діяльності позивача.

Апелянт посилається на відсутність письмових звітів контрагентів позивача про надання маркетингових послуг, як на доказ неправильного формування податкового кредиту та відсутності зв'язку наданих маркетингових послуг з господарською діяльністю. Проте, підпункт 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, на який послався апелянт, не містить вимоги щодо обов'язкового підтвердження надання маркетингових послуг звітами. Також, таких вимог не містять норми іншого законодавства. В скарзі відповідач не послався на норми законодавчих актів, які були порушенні позивачем при укладання, виконанні та оплаті договорів про надання маркетингових послуг.

Посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних в господарських операціях з ТОВ «Атлант-Опт» судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки вимогами Податкового кодексу України не поставлено в залежність від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних формування податкового кредиту з податку на додану вартість у покупця.

Відповідно до вимог частини 1 статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 2 статті 161 КАС України встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

В постанові від 29 жовтня 2010 року у справі № 21-14а10 Верховний Суд України зазначив, що Закон України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. Несплата продавцем чи його контрагентом ПДВ до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту (постанова).

Верховний Суд України в постановах від 31 січня 2011 року у справах № 21-42а10, № 21-47а10 дійшов висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Щодо прийняття судом першої інстанції додаткової постанови про стягнення з Державного бюджету України судових витрат на оплату судової економічної експертизи, то з огляду на відсутність підстав для скасування прийнятого на користь позивача судового рішення, виходячи з приписів частини 1 статті 94 КАС України документально присуджені витрати на суму 3183 грн. 84 коп. (платіжне доручення - т. 4 арк. спр. 212) були правильно стягнуті на користь позивача.

Виходячи з того, що позивач документально довів правомірність формування податкового кредиту спірного періоду, а відповідач всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України документально не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи правові позиції Верховного Суду України та висновок судової економічної експертизи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову та додаткову у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга ДПІ задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 197, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та додаткову постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та додаткову постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 21 грудня 2012 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва