Ухвала суду № 28257802, 26.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 р.Справа № 2а-10341/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. по справі № 2а-10341/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертон плюс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Інтертон плюс" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 30.08.2012 року № 0007712305 та № 0007722305, прийняті відносно нього.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.12р. позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 30.08.2012 року № 0007712305 та № 0007722305, прийняті відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертон плюс".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Інтертон плюс" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції, є платником ПДВ.

Відповідачем, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Інтертон плюс" з питань відносин з платниками податків: ТОВ "Валета" за період січень 2012 року".

За результатами проведеної перевірки було складений Акт перевірки № 2917/2305/36225526 від 20.07.2012 р.. Відповідно до висновків Акту перевірки № 2917/2305/36225526 від 20.07.2012 р., відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем - п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 200.2,п. 200.3 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем було занижено податок на додану вартість за січень 2012 року на загальну суму 78650,00 грн.; п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, позивачем було занижено витрати за 1 квартал 2012 року у сумі 334250 грн. та занижено податку на прибуток на загальну суму 70192 грн.

На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2012 року № 0007712305 - на загальну суму податкового зобов'язання за платежем: ПДВ - 170 975,00 грн. та № 0007722305 - на суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств - 105 288,00 грн.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ "Валета" (виконавець) було укладено договір про надання транспортних послуг № 0109 від 01.09.2011 р., відповідно до умов якого виконавець надає замовнику транспортні послуги.

На виконання умов Договору № 0109 від 01.09.2011 р. ТОВ "Валета" було надано транспортні послуги, що підтверджується виписаними рахунками на оплату №1301/1 від 13.01.2012р., №1701/1 від 17.01.2012р., №1801/1 від 18.01.2012р., №1901/1 від 19.01.2012р., №2002/1 від 20.01.2012р, №2301/1 від 23.01.2012р., №2601/1 від 26.01.2012р, №2701/1 від 27.01.2012р., №1512/1 від 15.12.2011р, актами виконаних робіт №180 від 15.12.2011р., №40 від 13.01.2012р., №52 від 17.01.2012р., №54 від 18.01.2012р., №60 від 19.01.2012р., №63 від 20.01.2012р., №74 від 23.01.2012р., №92 від 26.01.2012р, №132 від 31.01.2012р. та податковими накладними №170 від 15.12.2011р. на суму 7200,0 грн. в т.ч. ПДВ 1200,0 грн., №37 від 13.01.2012р. на суму 59000,0 грн. в т.ч. ПДВ 9833,33 грн., №49 від 17.01.2012р. на суму 58500,0 грн. в т.ч. ПДВ 9750,0 грн, №52 від 18.01.2012р. на суму 59400,0 грн. в т.ч. ПДВ 9900,0 грн., №58 від 19.01.2012р. на суму 58800,0 грн. в т.ч. ПДВ 9800,0 грн, №61 від 20.01.2012р. на суму 58900,0 грн. в т.ч. ПДВ 9816,67 грн, №69 від 23.01.2012р. на суму 59100,0 грн. в т.ч. ПДВ 9850,0 грн, №90 від 26.01.2012р. на суму 59200,0 грн. в т.ч. ПДВ 9866,67 грн, №92 від 27.01.2012р. на суму 51800,0 грн. в т.ч. ПДВ 8633,33 грн. Номенклатура послуг - транспортні послуги.

На підставі отриманих податкових накладних позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту за січень 2012 року.

Оглянувши податкові накладні, виписані ТОВ "Валета" для документального оформлення виконання умов договорів виконання послуг, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

За матеріалами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ "Валета", що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 44, 48, 52, 56, 60, 64, 68, 72, 76, т. 1).

Колегія суддів також зазначає, що Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), котрі затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил, товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Факт реальності вчинення угоди підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 104-106, 110, 114-120, 125-129, 134-139,143-175, 178, 180,182, 186,190-198, 203-207, 212, 221-222, 227, 231, 235, 239, 246 том № 1, а.с. 1, 5-8, 12-18, 25-30, 34-39, 44-50, 55-57, 62-64, 69, 76, 80, 84 том № 2).

Також, реальність вчиненої угоди підтверджується ланкою укладених позивачем договорів, а саме: договору купівлі-продажу № 0301/1 від 03.01.2012 року, договір поставки № 0107/1 від 01.07.2011 року. Згідно умов даних договорів транспортування товару здійснюється силами позивача. Як вбачається з матеріалів справи транспортні послуги позивачу було надано ТОВ "Валета" на підставі договору № 0109 від 01.09.2011 р.

Колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію контрагента позивача - ТОВ "Валета" на момент здійснення господарських операцій судовим розглядом не встановлено, контрагент був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно відсутності фактів реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача, колегія суддів зазначає, що положення ч.2 ст.8 КАС України зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ТОВ "Інтертон плюс" та ТОВ "Валета" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак ТОВ "Інтертон плюс" та ТОВ "Валета" є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують факт, що укладаючи вищезгаданий договір сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. по справі № 2а-10341/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.