Ухвала суду № 28257779, 27.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р.Справа № 1805/2а-6323/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 07.07.2012р. по справі № 1805/2а-6323/12

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 07.07.2012 р. позов ОСОБА_1 (далі - позивач) задоволено:

-визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Сумській області Лясковської К.І. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-1319/11, виданого 30.03.2012 р. Зарічним районним судом м. Суми про зобов'язання УПФ України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та провести відповідні виплати;

-зобов'язано відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Сумській області відновити виконавче провадження.

Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Сумській області (надалі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 07.07.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції ст.19,90 Конституції України, ст.ст.17,19,20,25 Закону України " Про виконавче провадження", ст.ст.22,23,30,51 Бюджетного Кодексу України, що привело до невірного вирішення справи.

Сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, до суду не з'явилися, тому відповідно до ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Зарічного районного суду м. Суми від 17.02.2011р., яка набула законної сили 28.11.2011 р., позов ОСОБА_1 задоволено: визнано бездіяльність УПФ України в Зарічному районі м. Суми протиправною та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2010 рік за період з 25.07.10 року по 31.12.10 року з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.

30.03.2012 р. на підставі вказаної постанови Зарічним районним судом м. Суми видано виконавчий лист № 2-а-1319/11 (а.с. 6).

11.04.2012 р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по вище вказаному виконавчому листу (а.с. 7-8).

03.05.2012 р. відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а-1319/11 на підставі того, що боржником (УПФ України в Зарічному районі м. Суми) надано докази поважності причин невиконання рішення, а саме, у зв'язку з відсутністю фінансування з незалежних від боржника обставин (а.с. 10-11).

Задовольняючи адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з висновку, що при винесенні спірної постанови відповідач не діяв на підставі, в порядку та межах повноважень, що передбачені законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова суду першої інстанції переглянута в межах апеляційної скарги.

Згідно п.1 ч.2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту, державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Стаття 7 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносити постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частинами 1,3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Судом встановлено, що підставою для винесення закінчення виконавчого провадження за виконавчим документом № 2-а-1319/11 відповідачем взято лист УПФ України в Зарічному районі м. Суми № 8611/27-07-08 від 13.04.2012 р., яким державного виконавця повідомлено про здійснення перерахунку пенсії на користь стягувача. Виплати за вказаним перерахунком не проведено у зв'язку з відсутністю державного цільового фінансування. (а.с.20)

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що здійснення перерахунку пенсії, при відсутності виплати перерахованої суми не є виконанням судового рішення в повному обсязі.

Згідно п.8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення.

Часткове виконання боржником зобов'язань за виконавчим документом, не є підставою для закінчення виконавчого провадження, згідно ст..49 Закону України « Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини Гордєєви і Гурбик проти України від 17.01.2006 р зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини - від 07.11.05 р. справа "Качко проти України", від 29.06.2004 року справа "Жовнір проти України", від 29.06.2004 року справа "Півень проти України") свідчить про те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У своєму рішенні по справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватись як складова частина "судового розгляду". Суд зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

Основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Виконання судового рішення не може бути поставлене у залежність від надходження або ненадходження коштів на розрахункові рахунки боржника, адже, зобов'язання органу пенсійного забезпечення згідно судового рішення щодо соціальних виплат за минулі періоди для боржника є безумовною зобов'язуючою обставиною.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фінансування з Державного бюджету України , що позбавляє можливості боржника виконати в повному обсязі судове рішення колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як зазначені обставини не припиняють обов'язку виконати судове рішення, та не є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки за принципом юридичної визначеності, якщо держава законодавчо закріпила власний обов'язок створення певного рівня соціальної захищеності власних громадян, такі особи вправі розраховувати на безумовне виконання державних гарантій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області не виконане рішення суду в частині проведення виплат ОСОБА_1 в повному обсязі.

Отже, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена не правомірно, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Зарічного районного суду м. Суми від 07.07.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 07.07.2012р. по справі № 1805/2а-6323/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.