Постанова № 28257447, 14.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р. Справа № 2а-3597/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " Будівельна компанія "Партнер" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по справі № 2а-3597/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Будівельна компанія "Партнер"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер» звернувся до суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002351503.

31 травня 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовлено у повному обсязі.

На зазначену постанову суду позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, наданим до матеріалів справи.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У зв'язку з викладеним, позивачем було надано до суду усі первинні документи підтверджуючі правомірність укладених правочинів. Всі зазначені документи відповідають вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів, вислухавши суддю- доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2011 року підприємства позивача.

27.02.2012 року за результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки за №634/15-207/34467044, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме завищення суми податкового кредиту по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2011 року на 121451грн., внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 121451 грн.

Зокрема, актом перевірки встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Промбуд- Монтажінвест» у сумі 121451 грн.

Згідно даних реєстру платників податку на додану вартість свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Промбуд- Монтажінвест» (код 36987611) від 13.03.2010 р. №100274387 анульовано 14.10.2011 р.

ТОВ «Промбуд- Монтажінвест» виписано наступні накладні : №27 від 04.11.11 року; № 54 від 10.11.2011 року; № 77 від 15.11.2011 року; № 93 від 16.11.2011 року; № 97 від 17.11.2011 року; 137 від 23.11.2011 року; №272 від 30.11.2011 року.

07.03.2012 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002351503, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 151830,75 грн., в тому числі: за основним платежем -121451 грн., за штрафними санкціями -30362,75 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.11 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.12 року, по справі №2а-14158/11/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд- Монтажінвест» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 83/15-02-036 від 14.10.2011р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд- Монтажінвест», зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м.Харкова поновити реєстрацію ТОВ «Промбуд- Монтажінвест», як платника ПДВ шляхом внесення запису про скасування (відміну) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в порушення вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у грудні 2011 року включив до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд- Монтажінвест», яке на той момент не мав права на це.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону України N283/97-ВР від 22.05.97 p., із змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, № 168/97-ВР в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. №168/704 (далі по тексту - Положення) визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Одночасно, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано до суду усі первинні документи, якими підтверджується правомірність укладених правочинів. Всі зазначені документи відповідають вимогам діючого законодавства.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог є неправомірним.

Колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції, як такої, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю " Будівельна компанія "Партнер" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по справі № 2а-3597/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер».

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002351503 від 07.03.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 19.11.2012 р.