Постанова № 28257383, 21.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 р. Справа № 2а-5802/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника позивача Гостіщевої О.В.

представника відповідача Волосатової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-5802/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар 92"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання податкового повідомлення - рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ « Пульсар-92» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просило:

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0004182305 від 25.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 162 563,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 р. позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0004182305 від 25.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 162 563,75 грн.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у позові, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.2,п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України, не врахування доводів податкового органу щодо не надання позивачем до перевірки так і до суду документів, що підтверджують транспортування товару, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "Пульсар-92" з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Декос Альянс" за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. , за результатами якої складено акт № 120/2201/14076449 від 12.03.2012р.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем :

- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Пульсар-92" з постачальником ТОВ "Декос Альянс";

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у грудні 2011 року на суму 130 051, 00 грн.(а.с.9-14)

25.04.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004182305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 162 563,75 грн.(а.с.8)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача є безпідставним та незаконним, тому підлягає скасуванню. Реальність вчиненої господарської операції між позивачем та ТОВ « Декос-Альянс» підтверджена належними первинними документами, позивачем доведено використання придбаного товару в господарській діяльності, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за грудень 2011р.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.12.2011р. позивачем (покупець) та ТОВ "Декос Альянс" (постачальник) укладено договір поставки продукції (металопродукція, грунт, емаль) від №08/12/11, згідно якого постачальник мав поставити покупцю продукцію в кількості, асортименті та за ціною, визначених в специфікації до угоди (а.с. 35-40 ).

За умовами п.1.5 п.1 договору поставка продукції здійснюється само вивозом Покупця зі складу Постачальника.

З договору вбачається, що ТОВ « Декос-Альянс» знаходиться в м. Києві, а ТОВ «Пульсар-92» в м. Харкові.

Суд першої інстанції на підставі поданих позивачем податкових накладних (а.с. 46-49), видаткових накладних (а.с.50-56), рахунку-фактури (а.с. 57), прибуткових накладних (а.с.58-59, 61, 63), прийшов до висновку про реальне виконання угоди між позивачем та його контрагентом відповідно до умов визначених в договорі. На підставі пояснень представника позивача, про наявність взаємної домовленості сторін договору про доставку товару силами постачальника, суд дійшов до висновку, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність господарських операцій.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими.

Суд першої інстанції, з урахуванням доводів сторін, не перевірив наявність реальних можливостей у постачальника виконати спірні поставки (як-от -наявність власних або орендованих основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів), не встановив зміст прав та обов'язків учасників цих поставок (зокрема, на кого було покладено обов'язок з транспортування товару, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо) та за наслідками з'ясованого не перевірив факт вчинення відповідних дій, які становлять зміст поставки.

Так, відповідно до п.1. 2 договору постачальник проводить відпуск товару на підставі заявки покупця, в якій мають зазначатися номенклатура продукції, кількість та місце доставки (а.с.35).

Позивачем не надано копій відповідних заявок, що підтверджують фактичну вимогу покупця щодо поставки товарів за угодою у конкретних кількостях. З цих підстав неможливо встановити, який саме товар був предметом поставки та підтвердити факт його поставки за номенклатурою, законтрактованою в угоді.

Згідно п. 1.3 договору підтвердженням оплати, у тому числі попередньої, є рахунок постачальника (рахунок-фактура), а якість товару має відповідати ГОСТ та технічним умовам, на підтвердження чого має бути надано сертифікат або паспорт якості (п.1.4).

Позивачем не надано копій сертифікатів (паспортів) якості на кожну із поставок відповідно до специфікації, у зв'язку з чим не можливо встановити склад та якість фактично відвантаженої продукції.

Крім того, поставка продукції мала здійснювалася шляхом самовивозу покупцем зі складу постачальника (п.1.5 договору).

Позивачем визнається, що ТОВ " Пульсар-92" не має власних вантажних транспортних засобів. Доказів наявності у власності або користуванні ТОВ " Декос-Альянс" вантажних транспортних засобів матеріали справи не містять.

Щодо доводів позивача про те, що між ним та ТОВ «Декос-Альянс» була досягнута взаємна домовленість про зміну умов поставки товару, шляхом покладення цього обов'язку на постачальника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1. ст.208 ЦК України у письмові формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч.3 ст.214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі , в якій було вчинено правочин.

Позивачем не надано доказів, зміни умов договору поставки від 08.12.2011р. між ТОВ « Пульсар-92» та ТОВ « Декос-Альянс» в частині покладення обов'язку здійснення поставки товару на постачальника- ТОВ " Декос-Альянс" , зокрема додаткової угоди до договору, з огляду на що пояснення представника позивача, щодо наявності взаємної згоди сторін на зміну умов поставки за договором, не є належними доказами в підтвердження вище зазначеного.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом N88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами i відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом N488/346 i введено в дію з 01 січня 1996 року.

Відповідно до п. 2 даного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом були витребувані у позивача докази фактичного переміщення товару, проте таких доказів надано не біло ні під час перевірки, ні до суду першої та апеляційної інстанції.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому за правилами п.198.3. ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна є основною, але не виключною підставою набуття права на податковий кредит.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником -платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у даному випадку -товарно-транспортної накладної.

З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що факт отримання товару від контрагента у обсягах та за родовими ознаками (номенклатурою) згідно договору від 08.12.11р. позивачем не підтверджено .

Суд першої інстанції вважав достатніми доказами реальності здійснених господарських операцій з ТОВ "Декос-Альянс» наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Зазначені документи бухгалтерського та податкового обліку, які містять лише загальні дані щодо умов укладеного договору постачання, оцінюються з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Вищезазначені обставини справи свідчать, що сама по собі наявність формально складених, але недостовірних первинних документів (податкових та видаткових накладних), відповідність яких фактичним обставинам спростовується дослідженими в ході судового розгляду доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Наявність у позивача складського приміщення для зберігання придбаного товару, який використовувався ним в господарській діяльності, його подальшої реалізації не є безумовним доказом правомірності включення позивачем формування податкового кредиту на підставі отриманих від ТОВ «Декос-Альянс» видаткових та податкових накладних.

Адже, предметом спору у справі є не фактична наявність у позивача товару та його подальше використання, а походження такого товару - фактичне отримання такого товару саме від ТОВ « Декос-Альянс» (а не від іншої особи), за допомогою податкових та видаткових накладних якого було сформовано податковий кредит .

Надані позивачем копії накладних на внутрішнє переміщення (а.с. 60, 62, 64), акти списання матеріальних цінностей (а.с.65-69) свідчать про використанням певної продукції у виробництві, однак не підтверджують того, що саме отримана за договором поставки від 08.12.11р. з ТОВ "Декос Альянс" продукція використовувалася позивачем у власній господарській діяльності.

В даному випадку ствердження податкового органу про відсутність у ТОВ « Декос-Альянс» адміністративного-господарських можливостей на виконання спірних господарських операцій з позивачем, з огляду на відсутність необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, є обґрунтованими з огляду на вищезазначені обставини.

Зазначені доводи податкового органу не були спростовані в ході розгляду справи шляхом надання відповідних належних доказів дійсного виконання спірних господарських операцій.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, якщо реальність господарської операції не підтверджена документами первинної бухгалтерської звітності й обліку згідно ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наявність лише податкової накладної не дає можливості встановити фактичне виконання сторонами змісту укладеної угоди, як наслідок платник податків не набуває права на податковий кредит.

Позивачем не надано доказів якості та номенклатури продукції, що мала бути поставлена контрагентом за договором поставки від 08.12.2011 р., не підтверджено її фактичного відвантаження. переміщення та подальшого використання у виробництві. Проведена позивачем оплата на користь контрагента на створює для платника податків права на податковий кредит за першою з подій, з огляду на те, що реальність виконання умов договору позивачем не доведено.

Відповідно до ч. 1 с. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем не спростовано висновків податкової перевірки, натомість висновки суду першої інстанції є спростованими.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 р. прийнята за умови неправильно встановлених обставин справи, тому наявні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 2 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-5802/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову ТОВ " Пульсар-92" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст постанови виготовлений 26.11.2012 р.