Ухвала суду № 28256893, 07.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р.Справа № 2а-1870/6403/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.08.2012р. по справі № 2а-1870/6403/12

за позовом Сумської транспортної прокуратури в особі територіального управління Головної Державної інспекції на транспорті в Сумській обл.

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення фінансових санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року адміністративний позов Сумського транспортного прокурора в особі територіального управління Головної Державної інспекції на транспорті в Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (42700,Сумська область, м.Охтирка, вул. Гончаренка, 28, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до державного бюджету України (р/р 31118106700002 УДК у м. Суми, код платежу 21081100, код ЄДРПОУ 37970593, МФО 837013 ГДКУ у Сумській області) фінансову санкцію в розмірі 1700грн. (одна тисяча сімсот грн.).

В апеляційній скарзі відповідач просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на суттєві порушення судом першої інстанції вимог наказу Міністерства транспортну та зв»язку України від 7 червня 2010 року №340, яким затверджено Положення про робочий час і відпочинок водіїв колісних транспортних засобів та вимог ст.159 КАС України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.04.2012року посадовими особами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Сумській області проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складений акт .

За результатами розгляду зазначеного акту, начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Сумській області прийнято постанову про застосування фінансових санкцій від 11.06.2012року №145003, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 1700грн.

Копія постанови була отримана відповідачем, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанови про накладення санкцій за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» в судовому порядку не скасовані, є чинними, штраф відповідачем в добровільному порядку не був сплачений.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються, а відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Згідно зі статтею 2 цього Закону законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, видані в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.

У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює, зокрема, державний контроль: за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень та за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів /стаття 6 зазначеного Закону/.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004, № 1190, урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). У своїй діяльності Головавтотрансінспекція керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінтрансзв'язку.

Територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року N 1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України /пункт 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 14.12.2005 № 888 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за № 1573/11853/.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ, документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775-III від 01.06.2000 р. надання послуг з перевезення пасажирів підлягає обов'язковому ліцензуванню.

Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії, пасажири, повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Як встановлено судовим розглядом, постанова про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржувалась, сума фінансової санкції в розмірі 1700грн. у встановлений законом строк відповідачем сплачена не була.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення суми боргу, суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якими встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції вимог наказу Міністерства транспортну та зв»язку України від 7 червня 2010 року №340, яким затверджено Положення про робочий час і відпочинок водіїв колісних транспортних засобів та вимог ст.159 КАС України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи колегія суддів до уваги не приймає, так як вони ґрунтуються на суб"єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.08.2012р. по справі № 2а-1870/6403/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.