Постанова № 28256787, 24.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 р. Справа № 5021/1171/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Яблунівській І.М.

за участю представників сторін:

позивача - Грачова А.М.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми (вх. №3713С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 11.10.12 року у справі № 5021/1171/12

за позовом Сумської торгово-промислової палати, м. Суми

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми

про стягнення 145 250,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 145250 грн. 00 коп., яка виникла у зв'язку з перерахуванням зазначених коштів в якості плати, за друковану та поліграфічну продукцію.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.10.2012 року у справі № 5021/1171/12 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Сумської торгово-промислової палати 145250,00 грн. та 2905,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач доказів повернення коштів у розмірі 145250,00 грн. не надав, заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі доказами, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач не погодився з оскаржуваним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права, що привело до прийняття неправомірного рішення. За вказаних обставин, відповідач просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2012 року по справі №5021/1171/12 та припинити провадження у даній справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в ході розгляду судом першої інстанції зазначеної справи встановлено, що органами досудового слідства (прокуратурою м. Суми) порушено кримінальну справу №11790048 відносно головного бухгалтера Сумської торгово-промислової палати ОСОБА_3 за розкрадання коштів шляхом зловживання службовим становищем.

Відповідач ОСОБА_2 була неодноразово допитана у цій кримінальній справі і дала свідчення, що всі отримані від позивача на власний рахунок кошти в розмірі 145250,00 грн., нею були зняті із поточного карткового рахунку та передані у готівковому порядку ОСОБА_3, яка в подальшому ці кошти і викрала (про вказані обставини ОСОБА_2 стало відомо в ході розслідування кримінальної справи).

На думку відповідача, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 у перевірці обставин того, чи визнано Сумську торгово-промислову палату у кримінальній справі, порушеній відносно ОСОБА_3, цивільним позивачем та на яку суму, тому, відмова у задоволенні клопотання призвела до неповного з'ясування обставин, що мають значення для господарської справи.

Також, на думку відповідача, суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Вказана відмова є грубим порушенням норм процесуального права у зв'язку з наступним.

Як зазначає відповідач, пунктом 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Підстави, порядок та спосіб вирішення спору щодо погашення збитків, спричинених злочинними діяннями, визначені нормами чинного Кримінально-процесуального кодексу України (надалі - КПК України).

Як зазначає відповідач у своїй скарзі статтями 16, 28, 29, 32, 50, 51, 66, 123 -126, 261, 268, 291, 292-1, 318, 328-329 Кримінально-процесуального кодексу України передбачений порядок подання цивільного позову по кримінальний справі, його розгляд в порядку кримінально-процесуального судочинства України та права і обов'язки сторін.

Отже, на думку відповідача наведені вище норми КПК України очевидно свідчать, що спір, пов'язаний із спричиненням шкоди, по якому порушено кримінальну справу, має розглядатися не в порядку господарського судочинства, а в порядку кримінально-процесуального судочинства України.

Тому відповідач вважає, що норми КПК України, наведені вище, з урахуванням вимог п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» №10 від 24.10.2011 р., як раз і підтверджують, що між сторонами у цій справі виникли не господарські правовідносини, а правовідносини, які регулюються нормами кримінально-процесуального судочинства і підлягають вирішенню за нормами, прямо передбаченими КПК України судом загальної юрисдикції при вирішенні цивільного спору у кримінальному судочинстві, а суд першої інстанції не обґрунтував детально у мотивувальній частині рішенні, чому саме він відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, обмежившись загальними реченнями.

Свого представника в засідання судової колегії відповідач не направив, хоча ухвала судової колегії від 28 листопада 2012 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження з призначенням слухання справи за скаргою на 17 грудня 2012 року об 11:30 год. була своєчасно надіслана відповідачу за адресою, вказаною ним у апеляційній скарзі, котра повернута поштовим відділенням суду в зв'язку із закінченням терміну зберігання. Зазначене свідчить, що відповідач не скористався своїм правом на отримання ухвали суду та на участь у судовому процесі в зв'язку із чим справа за поданою скаргою розглядається за наявними в ній матеріалами.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»№ 10 від 24.10.2011 року передбачено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору

господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого

спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції Сумською торгово-промисловою палатою на користь відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, були перераховані кошти на загальну суму 145 250 грн. 00 коп. в якості плати за поліграфічну продукцію згідно з договором №2 від 26.04.2011 р., що підтверджується копіями платіжних доручень №547 від 05.09.2011 р. (на суму 29970,00 грн.), №576 від 12.09.2011 р. (на суму 20920,00 грн.), №610 від 04.10.2011 р. (на суму 25500,00 грн.), №648 від 13.10.2011 р. (на суму 36100,00 грн.), №708 від 16.11.2011 р. (на суму 32 760,00 грн.).

Тобто, між двома суб'єктами господарювання, відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, був укладений договір у спрощений спосіб, згідно якого позивач сплатив відповідачеві грошові кошти, а відповідач повинен був виготовити поліграфічну продукцію і передати її позивачеві.

За таких обставин посилання відповідача на те, що даний спір не підлягає розгляду господарським судом є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 20.09.2012 р. судом першої інстанції клопотання відповідача було частково задоволено та зобов'язано прокурора міста Суми надати з матеріалів кримінальної справи №11790048 належним чином завірену копію договору, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Сумською торгово-промисловою палатою на виготовлення поліграфічної продукції №2 від 26.04.2011 р., на який мається посилання у платіжних дорученнях про перерахування коштів відповідачу (а.с. 27-31) та належним чином завірені копії сторінок журналу обліку доходів та витрат Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за 2009-2011 р.р.

Згідно з листом №152/6192 вих.12 від 03.10.2012 р. старшого слідчого прокуратури міста Суми Павлівської А., в матеріалах кримінальної справи №11790048 відсутній договір №2 від 26.04.2011 р., укладений між Сумською торгово-промисловою палатою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, так як протоколом виїмки зазначений договір не вилучався, у зв'язку з його відсутністю у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Копія книги обліку доходів і витрат Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 була оглянута судом у судовому засіданні 11.10.2012 р.

Відповідно до записів в графі 6 «сума виручки (доходу) (грн.)» Книги обліку доходів та витрат СПД-ФО ОСОБА_2, до каси Сумської ТПП в 2011 році Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 повернуто кошти на загальну суму 288500,00 грн. в тому числі: 08.07.2011 р. - 73500,00 грн., 13.09.2011 р. - 115 000,00 грн., 16.11.2011 р. - 100 000,00 грн.

Приймаючи рішення суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-ХІУ від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Проте будь-яких первинних документів, які б підтверджували факт повернення відповідачем позивачу коштів не надано.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Як свідчать матеріали справи, позивач у період з 5 вересня по 16 листопада 2011 року перерахував відповідачеві грошові кошти у розмірі 145 250 грн. 00 коп. в якості плати за друковану та поліграфічну продукцію, однак ніякої продукції за перераховані кошти від відповідача не отримував, що не заперечується самим відповідачем.

Листом №72 від 27.02.2012 р., відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач вимагав у відповідача в термін до 10.03.2012 р. повернути грошові кошти в сумі 145250 грн. 00 коп. Вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, внаслідок збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Із змісту ст. 139 Господарського кодексу України випливає, що грошові кошти є майном суб'єктів господарювання.

Таким чином, у зв'язку зі збереженням без достатніх правових підстав грошових коштів у розмірі 145250 грн. 00 коп. та отриманням листа-вимоги №72 від 27.02.2012 р., у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачу збережених без достатніх підстав грошових коштів в сумі 145250 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів повернення коштів у розмірі 145250 грн. 00 коп. не надав, заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі доказами, а тому суд першої інстанції правомірно визнав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що даний спір підлягає вирішенню саме в господарських судах України відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (ст.ст. 1, 2, 4, 4-1, 12) та роз'яснень зазначених в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»№10 від 24.10.2011 року, а відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, на які останній посилається у своєму клопотанні.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2012 року у справі № 5021/1171/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 139, 174 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 639 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 4-1, 12, 33, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2012 року у справі №5021/1171/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 24.12.2012 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.