Постанова № 28256717, 25.12.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р.Справа № 5017/2792/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кабушева А.О. довіреність б/н від 01.10.12р.

від відповідача 1: Карцева М.А. довіреність б/н від 11.09.10р.

від відповідача 2: Карцева М.А. довіреність б/н від 01.10.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Рестрансервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю „Крайтекс - Сервіс"

на рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2012 р.

по справі № 5017/2792/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „АІС - Лізінг" (далі по тексту ТОВ „АІС - Лізінг")

до відповідачів:

1) товариства з обмеженою відповідальністю „Рестрансервіс" (далі по тексту ТОВ „Рестрансервіс");

2) товариства з обмеженою відповідальністю „Крайтекс - Сервіс" (далі по тексту

ТОВ „Крайтекс - Сервіс")

про стягнення заборгованості в сумі 70640 грн. 90 коп.

В С Т А Н О В И В :

26.09.2012 р. ТОВ „АІС - Лізінг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів ТОВ "Рестрансервіс", ТОВ "Крайтекс - Сервіс" про стягнення з останніх солідарно 70 640, 90 грн. заборгованості, що складається з 58 448 грн. 16 коп. -заборгованості по простроченим лізинговим платежам за період з 02.06.08 р. по 02.01.10 р., 6 141 грн. 38 коп. -пені, 5 452 грн. 52 коп. -3% річних, 598 грн. 84 коп. -втрат від інфляції за прострочення вказаного основного боргу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.12 р. (суддя Зайцев Ю.О.) позов ТОВ „АІС - Лізінг" задоволено частково, з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість в сумі 58 448 грн. 16 коп. -заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 5 452 грн. 52 коп. -3% річних, 598 грн. 84 коп. -втрат від інфляції та витрати по сплаті судового збору на суму 1609 грн. 50 коп.

Задовольняючи позов у вищезазначеній частині суд 1 інстанції послався на те, що позивач довів належними доказами наявність солідарного обов'язку відповідачів по сплаті лізингових платежів на підставі генерального договору фінансового лізингу №299 від 18.03.08 р. і додатків до нього, а також договору поруки від 18.03.08 р., оскільки позивач свої зобов'язання щодо придбання та передачі майна (5 автомобілів ИЖ-27175-036) виконав, а відповідачі прострочили сплату лізингових платежів у спірний період у сумі 58448,16 грн.

У задоволенні позовних вимог ТОВ „АІС - Лізинг" про стягнення пені у сумі 6141,38 грн. суд 1 інстанції відмовив з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності та наявності заяви відповідачів про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду ТОВ "Рестрансервіс", ТОВ "Край текс - Сервіс" звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами аналогічного змісту, в яких просять скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове рішення в цій частині, а в решті позову залишити рішення без змін. При цьому яке нове рішення прийняти, скаржники не зазначили в резолютивних частинах апеляційних скарг.

Як вбачається із змісту апеляційних скарг відповідачі вважають його незаконним, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних скарг відповідачі посилаються на те, що позивач пропустив строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення лізингових платежів у сумі 52822,62 коп. за період з грудня 2008 р. по вересень 2009 р., однак суд 1 інстанції незважаючи на те, що відповідачами у письмовому вигляді було заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення як лізингових платежів так і пені, наслідки такого пропуску були застосовані лише до позовних вимог про стягнення пені.

За таких обставин скаржники вважають що суд 1 інстанції повинен був застосувати наслідки пропуску строку позовної давності і відносно вимог про стягнення лізингових платежів у сумі 52822,62 коп. за період з грудня 2008 р. по вересень 2009 р. та відмовити у цій частині позову.

Позивач у відзиві на апеляційні скарги просив залишити їх без задоволення, вважаючи рішення місцевого господарського суду обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

13.03.2008 р. між ТОВ „АІС - Лізінг" та ТОВ „Рестрансервіс" був укладений Генеральний договір фінансового лізингу №299, п. 2.2. якого передбачено, що генеральний договір включає загальні умови, що встановлюють права та обов'язки між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем. Істотні умови щодо договору фінансового лізингу, які повинні бути узгоджені сторонами, зазначені у Лізингових угодах (Додатки до генерального договору)

18.03.2008р. між позивачем та відповідачем 1 була укладена Лізингова угода до Договору, Додаток № 01-299 (далі - Лізингова угода), в рамках якої Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав в користування нові автомобілі ИЖ-27175-036 в кількості п'яти одиниць (далі - майно) за актами приймання - передачі майна від 03.05.2008р.

Пунктом 2.1 договору №299 встановлено, що Лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність майно, найменування ціна за одиницю, кількість і загальна вартість якого наведена у лізинговій угоді, та передати його тимчасове володіння і користування Лізингоодержувачу на визначених у лізинговій угоді умовах та строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до лізингової угоди -додаток до договору № 01-299, предметом фінансового лізингу були нові автомобілі ИЖ-27175-036 у кількості 5 шт. загальною вартістю 196 800 грн.

У пункті 1.3 лізингової угоди від 13.02.2008 р. визначено, що строк лізингу майна становить 37 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі майна, а в п. 3.3 встановлено, що сплата Лізингодержувачем чергових лізингових платежів відбувається в терміни, на умовах та у сумах згідно вказаного в лізинговій угоді графіку сплати лізингових платежів.

Лізингодавець зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується належним чином оформленим та підписаним вповноваженими особами актами приймання - передачі майна від 03.05.2008 р.

З цієї дати відповідачеві відповідно до умов договору та лізингової угоди нараховувались лізингові платежі.

Проте Лізингоодержувач зобов'язання за договором щодо здійснення оплати не виконав в повному обсязі, так згідно із розрахунком позивача, який відповідачами не спростований відповідно до ст.33 ГПК України, відповідачі за період з 02.12.08 р. по 02.01.10 р. не сплатили лізингових платежів на суму 58448,16 грн.

18.03.2008р. між ТОВ „АІС - Лізинг" та ТОВ „Крайтекс - Сервіс" був укладений Договір поруки, відповідно п.1.1. якого Поручитель зобов'язується відповідати за невиконання Лізингоодержувачем - відповідачем 1 усіх його зобов'язань перед Лізингодавцем - позивачем, що виникли із Генерального договору та/або лізингових угод (які є невід'ємними частинами Генерального договору), укладених між ТОВ „АІС - Лізинг" та ТОВ „Рестрансервіс".

Пунктом 1.3. Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до положень Договору поруки відповідальність поручителя та боржника є солідарною (п. 1.4. Договору поруки).

Пункт 2.1. Договору поруки встановлює, що у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за генеральним договором та/або лізинговими угодами, кредитор -ТОВ „АІС - Лізінг" має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя. Поручитель повинен виконати свої зобов'язання на користь Кредитора протягом двох банківських днів з моменту пред'явлення вимоги кредитором шляхом перерахування суми заборгованості боржником на поточний рахунок кредитора (п. 2.2. Договору поруки).

Відповідно до договору №131 від 15 вересня 2009 року відбулась заміна Кредитора (Лізингодавця) по генеральному договору фінансового лізингу №299 від 18.03.2008р., яким право вимоги ТОВ „АІС - Лізінг" до боржників ТОВ „Рестрансервіс", ТОВ „Крайтекс - Сервіс" передано до ТОВ „Автолізингплюс".

Проте, додатковою угодою №1 від 04.01.2010 р. до вказаного договору внесені зміни та передано право вимоги по сплаті лізингових платежів за Лізинговою угодою № 01-299 ТОВ „АІС - Лізинг".

У зв'язку з невиконанням лізингоодрежувачем взятих на себе зобов'язань за Генеральним договором та додатковою угодою позивач 29.08.2012 р. направив на юридичну та фактичну адресу Поручителя претензію з вимогою погасити заборгованість лізингоодержувача в розмірі 70 640, 90 грн. Претензія, направлена за юридичною адресою, отримана поручителем 03.09.2012 р. Проте дій по погашенню заборгованості ТОВ „Крайтекс - Сервіс" як поручитель не проводив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом про лізинг та законом. Відповідно із положеннями ст. 762 ЦК України та ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" за користування майном з наймача (Лізингоодержувача) справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Як зазначалося вище, згідно із розрахунком позивача (а.с.120-125), який відповідачами не спростований відповідно до ст.33 ГПК України, відповідачі за період з 02.12.08р. по 02.01.10р. не сплатили лізингових платежів на суму 58448,16 грн., а тому вказана заборгованість правомірно солідарно стягнута місцевим господарським судом з відповідачів.

Доводи скаржників про те, що місцевий господарський суд необґрунтовано не застосував до спірних правовідносин позовну давність спростовуються наступним.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме копії довідки ПАТ „Кредит Європа Банк" від 09.10.12р. та переліку надходжень грошових коштів (а.с.88,89), 26.06.09р. ТОВ „Рестрансервіс" перерахував грошові кошти позивачу в якості погашення заборгованості за лізинговою угодою від 18.03.08р.

Крім того, згідно із актами приймання-передачі від 19.01.10р. (а.с. 33-35) саме внаслідок прострочки лізингових платежів, передбачених лізинговою угодою від 18.03.08р. в редакції додаткової угоди №1 від 30.04.08р., передані в лізинг автотранспортні засоби ИЖ-27175-036, були примусово вилучені у ТОВ „Рестрансервіс". Вказані акти вилучення автомобілів з лізингу від 19.01.10 р. підписані директором ТОВ „Рестрансервіс", скріплені мокрою печаткою відповідача 1 та свідчать про визнання ТОВ „Рестрансервіс" заборгованості зі сплати лізингових платежів, оскільки в цих актах сторони зазначили причину повернення автомобілів -прострочка сплати лізингових платежів за лізинговою угодою від 18.03.08 р.

Статтею 264 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особи дій, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Перерахування відповідачем 1 26.06.09 р. грошових коштів в якості погашення заборгованості за лізинговою угодою від 18.03.08 р., повернення майна лізингодавцю за актами приймання-передачі від 19.01.10р. є діями, які підтверджують факт визнання ТОВ „Рестрансервіс" боргу перед ТОВ „АІС - Лізинг".

За таких обставин, трирічний строк позовної давності почав спливати для ТОВ „АІС -Лізинг" з 20.01.10 р., тобто лізингодавець має право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з лізингоодержувача та поручителя в строк до 19.01.13р. включно.

Згідно з наявними матеріалами справи, ТОВ „АІС -Лізинг" звернулось до господарського суду Одеської області 26.09.12р., тобто в межах строку позовної давності, а тому підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення 58448,16 грн. у господарського суду 1 інстанції не було.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із позовної заяви ТОВ „АІС -Лізинг" та остаточного розрахунку позовних вимог (а.с.120-123) останнє також просить стягнути солідарно з відповідачів 5 452 грн. 52 коп. - 3% річних за період з 02.12.08 р. по 20.08.12 р., 598 грн. 84 коп. -втрат від інфляції за період з січня 2009 р. по серпень 2012 р. за прострочення основного боргу.

Вказані позовні вимоги місцевим господарським судом правомірно задоволені, оскільки позивачем доведено факт прострочення відповідачем лізингових платежів. При цьому слід зазначити, що строк позовної давності щодо цих позовних вимог не сплив, оскільки вони є додатковими вимогами до основної вимоги про стягнення заборгованості з лізингових платежів, строк позовної давності якої не сплив, про що зазначалося вище.

Щодо позовних вимог ТОВ „АІС -Лізинг" про стягнення 6 141 грн. 38 коп. -пені за період з 02.12.08 р. по 20.08.12 р. суд 1 інстанції також прийняв правильне рішення, відмовивши у їх задоволенні, з наступних підстав.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в 1 рік.

Враховуючи дату подачі позовної заяви, строк, за який позивач просить стягнути пеню, а також вимоги вищенаведених статей ЦК України, ГК України, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені не підлягають задоволенню.

За таких обставин апеляційні скарги ТОВ „Рестрансервіс", ТОВ „Крайтекс - сервіс" підлягають залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 21.11.12 р. -без змін.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Рестрансервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю „Крайтекс - Сервіс" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 21.11.12 р. -без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.12.2012 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.