Постанова № 28256689, 25.12.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р.Справа № 5017/1106/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Головань О.М.

за участю представників:

ТОВ "Кримська водочна компанія" -не з'явився,

ФОП ОСОБА_1 -ОСОБА_2 (за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 17.10.2012 р. по справі № 5017/1106/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 30 440,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (далі -ТОВ або позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 40 758,66 грн. ( в т.ч.: 31549.38 грн. основного боргу; 8581, 44 грн. неустойки (в т.ч. пені та штрафу); 470,09 грн. -3 % річних;157,75 грн. витрати від інфляції), а також судового збору в розмірі 1641,00 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконані умови укладеного між сторонами договору поставки № 0720-545 від 13.12.2010 р. (далі договір) в частині здійснення повної та своєчасної оплати за придбаний товар.

13.07.2012 р. позивач надав суду заяву про зменшення суми позовних вимог, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем спірної суми заборгованості, у якій просив суд стягнути з відповідача на його користь 30 440,50 грн. в т.ч.: основний борг в розмірі 22 623,03 грн.; пеню в сумі 1 985,17 грн., штраф в сумі 5 228,56 грн., інфляційні втрати в сумі 219,51 грн. та три відсотка річних в сумі 384,23 грн. (а.с. 69-71, т.1)

Вказана редакція позовних була прийнята до розгляду судом першої інстанції.

Надану позивачем суду від 1.10.2012 р. заяву про виправлення помилки в заяві про зменшення суми позовних вимог (т. 2 а. с. 107). на підставі ст. 22 ГПК України залишено без розгляду (про що зазначено безпосередньо у рішенні суду), оскільки вона направлена на збільшення позовних вимог та заявлена після початку розгляду справи по суті.

Відповідач позов не визнав, на що надав до суду свої заперечення на позов. Обґрунтовуючи заперечення на позов відповідач послався на те, що в позові позивач нарахував заборгованість за поставлений товар протягом 2011-2012 р. на загальну суму -31 549,38 грн., але зазначена сума відповідає загальній вартості всього товару, який був поставлений протягом вказаного періоду без урахування проплат здійснених за вказаний період. Також відповідач зазначив, що на отримання перших претензій від позивача на рахунок останнього він перерахував, шість платежів на загальну суму 15 291,60 грн.. Крім того відповідач зазначив, що частину коштів він передав безпосередньо представнику позивача ОСОБА_3 який повинен був передати їх позивачу.

Позивач надав письмові пояснення на відзив відповідача в який серед іншого зазначив, що Договором не передбачена здійснення розрахунків за Договором через сторонніх осіб, а ОСОБА_3 не був уповноважений позивачем отримувати від відповідача грошові кошти за Договором.

Рішенням місцевого суду від 17.10.2012 р. по даній (повний текст якого складено та підписано 22.10.2012 р. колегією суддів: головуюча Желєзна С.П.., судді Степанова Л.В., Погребна К.Ф.) позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 22 623 грн. 03 коп., інфляційні втрат в сумі 219 грн. 51 коп., 3% річних в сумі 384 грн. 23 коп., пеню в сумі 1 985 грн. 17 коп., штраф в сумі 5 228 грн. 56 коп., судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп.

Рішення місцевого суду обґрунтовано тим, що на момент вирішення спору у ОСОБА_1 була наявна заборгованість перед ТОВ „Кримська водочна компанія" за договором поставки № 0720-545 від 13.12.2010р. в сумі 22 623,06 грн. з оплати прийнятого відповідачем товару, що підтверджується видатковими накладними № РН-45-018265 від 05.08.2011р., № РН-45-020530 від 25.08.2011р., № РН-45-021132 від 31.08.2011р., № РН-45-021140 від 31.08.2011р., № РН-45-021142 від 31.08.2011р., № РН-45-021141 від 31.08.2011р., № РН-45-019551 від 17.08.2011р., № РН-45-018769 від 10.08.2011р., № РН-45-018265 від 05.08.2011р. Крім того суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано нарахована пеня, штраф, збитків від інфляції та 3% річних. (т. 2 а.с.128-138)

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого суду, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того апелянт зазначив, що у накладних № РН-45-020530 від 25.08.2011 р., № РН-45-021132 від 31.08.2011 р., № РН-45-021140 від 31.08.2011 р., № РН-45-021141 від 31.08.2011 р., № РН-45-021142 від 31.08.2011 р. відсутня його печатка і є підписи представників, які не були ідентифіковані при розгляді справи в суді першої інстанції. У рішенні місцевим судом накладна № РН-45-018265 від 05.08.2011 р. була врахована декілька разів, що призвело до невірного розрахунку заборгованості. У зв'язку із виникненням пожежі у магазині виникли сумніви щодо чинності накладних № РН-45-020530 від 25.08.2011 р. та № РН-45-021132 від 31.08.2011, а тому факт поставки товару за вищевказаними накладними є не зрозумілим, а суд в свою чергу проігнорував цей факт. Також скаржник посилається на журнал особистого обліку останнього в якому міститься інформація про отримання товару та його вартість, видаткові та товарно-транспортні накладні, які наявні у матеріалах справи підписані різними особами та скріплені різними печатками, крім цього особи які підписували бухгалтерські документи не були уповноважені відповідачем.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 р. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.12.2012 р. об 12:00 год., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

23.11.2012 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній проти апеляційної скарги заперечує та вважає доводи викладені в апеляційній сказі не обґрунтованими та такими, що суперечать позиції скаржника в суді першої інстанції.

Фіксація судового засідання здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився у зв'язку з чим, а також необхідністю витребування додаткових доказів ухвалою суду від 11.12.2012 року розгляд справи було відкладено на 25.12.2012р. об 11.30, про що сторони булли повідомлені належним чином. Цією ж ухвалою суд визнав явку представників сторін обов'язковою, а також зобов'язав позивача надати додаткові докази та здійснити сумісно з відповідачем звірку взаєморозрахунків (ініціатором здійснення звірки судом визначено позивача) та скласти за її результатами акт і надати його суду.

Представник позивача в судове засідання 25.12.2012р. не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив , клопотання про відкладення розгляду справи не заявив, вимоги ухвали апеляційного суду від 11.12.2012р. року по наданню додаткових доказів та здійсненню звірки взаєморозрахунків не виконав.

Враховуючи викладені обставини (в тому числі нез'явлення представника позивача і неможливість його примусового приводу в судове засідання), а також закінчення передбаченого ч.1 ст. 102 ГПК України строку перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів прийняла рішення почати розгляд справи за відсутністю представника позивача незважаючи на визнання судом його явки обов'язкової.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду просив задовольнити скаргу, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове якім відмовити в задоволенні позову.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається та це вірно встановив суд першої інстанції, що 13.10.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 0720-545 (далі Договір) згідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити алкогольні та безалкогольні напої ( товар), в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах даного договору. Узгоджені сторонами кількість, асортимент та ціни товару, що продається за цим договором (партії товару) зазначаються у видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Положеннями п. 2.4 договору також передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000) на адресу торгової точки Покупця.

З п. 2.5 договору вбачається, що поставка партій товару здійснюється постачальником протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту узгодження сторонами усного замовлення покупця. Замовлення не є невід'ємною частиною даного договору.

Місцевим судом вірно встановлено, що сторони також узгодили порядок здіснення оплати товару, а саме за умовами п. п. 2.7, 2.9 договору покупець оплачує вартість кожної партії товару, що постачається, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів до каси постачальника. Підставою для оплати товару, що отримано покупцем за цим договором, є видаткова накладна, або ТТН № 1-ТН (алкоголь), або даний договір. Покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану за даним договором партію товару не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту її передачі.

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого йому товару в сумі 22 623,06 грн. позивач послався на видаткові накладні № РН- 45-018265 від 05.08.2011р., № РН -45-020530 від 25.08.2011р., № РН- 45-021132 від 31.08.2011р., № РН -45-021140 від 31.08.2011р., № РН- 45-021142 від 31.08.2011р., № РН- 45-021141 від 31.08.2011р., № РН- 45-019551 від 17.08.2011р., № РН -45-018769 від 10.08.2011р., № РН -45-018265 від 05.08.2011р., а також товарно-транспортні накладні № 462674 від 31.08.2011 р., № 462686 від 31.08.2011 р., № 462685 від 31.08.2011 р., № 462016 від 25.08.2011 р., № 459664 від 17.08.2011 р., № 459016 від 10.08.2011 р., № 444396 від 05.08.2011 р., № 462687 від 31.08.2011 р., № 444394 від 05.08.2011 р. та відомості про вантаж.

Задовольняючи позовні вимоги позивач про стягнення вказаної заборгованості місцевий суд також послався на вищезазначені документи.

При цьому суд першої інстанції погодився з позицією позивача, що перераховані останньому відповідачем грошові кошти платіжними дорученнями № 45 від 05.04.2012 р. на суму 4 000 грн., № 49 від 13.04.2012 р. на суму 3 000 грн., № 118 від 28.10.2011р. на суму 3 636,42 грн., №141 від 25.11.2011р. на суму 1 441,14 грн., № 175 від 19.12.2011р. на суму 1 214,04 грн., № 40 від 29.03.2012р. на суму 2 000 грн., а всього на загальну суму 15 291,60 грн. обґрунтовано зараховані позивачем в рахунок раніше поставленого за цим договором товару, а відтак не ці кошти не можуть враховуватись при оплаті товару за вказаними накладними та при стягнення вказаної у позові заборгованості.

Проте з цією позицією погодитись не можна з огляду на таке.

Так на переконання колегії суддів апеляційного суду в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази які б безумовно підтверджували на яку конкретно суму взагалі позивач поставив відповідачу товар за вказаним Договором, а відтак неможливо встановити обґрунтованість зарахування позивачем вищезазначених 15 291,60 грн. в рахунок погашення заборгованості за раніше поставлений товар за цим договором.

Посилання позивача на те, що за цим договором він раніше поставив відповідачу товар на загальну суму -75 212,38 грн., що на його думку підтверджується наданими ним суду першої інстанції видатковими та товарно-транспортними накладними (т.2 а.с. 10-72) не можуть прийматись до уваги з огляду на таке.

Аналіз зазначених первинних документів надає можливість зробити висновок, що вони містять підписи різних невстановлених осіб і частина їх була скріплена різними штампами в тому числі іншого самостійного суб'єкта господарювання, а саме суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, тобто не відповідача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів в суді першої інстанції належним та достатніми доказами того факту, що він поставив (крім вищезазначених видаткових та товарно-транспортних накладних на підставі яких заявлено позов про стягнення) саме відповідачу товар на загальну суму -75 212,38 грн., а відтак неможливо встановити обґрунтованість зарахування позивачем сплаченої відповідачем грошової суми у розмірі 15 291,60 грн. в рахунок попередніх поставок і як наслідок наявність у відповідача вказаної позивачем у позові заборгованості.

Слід зазначити, що місцевий суд задовольняючи позов також дійшов висновку, що вищевказані надані позивачем докази про поставку товару на суму 75 212,38 грн. є не належними доказами, однак незважаючи на це дійшов висновку що позивач вмотивовано врахував перераховані йому позивачем 15 291,60 грн. в рахунок заборгованості за раніше поставлений товар.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що безумовно встановити факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у зазначеному у позові розмірі з наявних у справі доказів неможливо .

З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду вважає ,що висновок місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості і відповідно похідних від неї вимог є передчасним.

З метою усунення вказаних недоліків та встановлення факту загальної суми на яку було поставлено позивачем відповідачу товар за цим договором і як наслідок встановлення факту обґрунтованості зарахування суми 15 291,60 грн. в рахунок попередньої заборгованості і відповідно для встановлення кінцевої суми боргу (якщо він існує) колегія суддів апеляційного суду зобов'язала позивача надати належні докази поставки відповідачу товару на суму 75 212,38 грн. та підтвердження обґрунтованості зарахування перерахованих відповідачем йому в рахунок попередньої заборгованості ,однак позивач не виконав цих вимог апеляційної інстанції. Він також не здійснив звірку взаєморозрахунків з відповідачем по всьому поставленому за договором товару, хоча ініціативу по її проведенню було покладено судом саме на нього.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд не врахував вищезазначених вимог чинного законодавства допустив помилковість висновків та дійшов до передчасного і необґрунтованого висновку щодо підтвердження (доведеності) наявними у справі доказами факту наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар в сумі 22 623,03 грн.

Згідно з п. 3 ст. 103 ГПК України апеляційна судова інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і залишити позов без розгляду повністю або частково. Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі, а також те, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Тому при прийнятті постанови про залишення позову без розгляду, апеляційний суд має враховувати правила ст. 81 ГПК України, якою визначено виключний перелік підстав залишення позову без розгляду.

Згідно ч.5 ст.81 ГПК України суд може залишити позов без розгляду якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також зазначено, що неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

З огляду на викладене (ненадання позивачем витребуваних судом доказів та не здійснення визначених судом дій необхідних для вирішення спору ,а також не з'явився на виклик суду позивача у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору) колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду відповідно до приписів ч.5 ст. 81 та ст. 103 і ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню( оскільки позивач не довів належними доказами наявність у відповідача перед ним зазначеної в позові заборгованості),а позов залишенню без розгляду (оскільки позивач не надав суду необхідних для вирішення спору витребуваних судом документів та не здійснив визначених судом дій без яких неможливо встановити факт наявності вказаної заборгованості та не з'явився в судове засідання для дачі пояснень) , що не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду з цим позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1). Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2). Рішення господарського суду Одеської області від 17.10.2012 р. по справі №5017/1106/2012 скасувати , а виконання за ним припинити.

3). Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 30 440,50 грн.- залишити без розгляду.

4). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (місцезнаходження: 97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, буд. 19; поштова адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 5-А, код ЄДРПОУ 36499654, п/р 2600316878 в АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 300335) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (68640, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, п/р НОМЕР_3 у ПАТ „ПІБ", МФО 328135) - 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

5). Доручити господарському суду Одеської області видати наказ відповідно до резолютивної частини цієї постанови з зазначенням у ньому всіх необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 26.12.2012 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.