Постанова № 28256627, 25.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5021/1259/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі -Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -Костюка В.Г., дов.№477 від 13.09.2012 р. (у справі)

відповідача -Колесник О.В., дов.б/н від 19.11.2012 р. (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Комунального підприємства «Сумижитло»Сумської міської ради (вх. № 3395С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 18.09.2012р. по справі №5021/1259/12,

за позовом Приватного ремонтно-будівельного підприємства «Рембуд», м.Суми

до Комунального підприємства «Сумижитло»Сумської міської ради, м.Суми

про стягнення 359 240,01 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПР-БП «Рембуд», звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача КП «Сумижитло»Сумської міської ради на свою користь заборгованість в сумі 359 240,01 грн., що складає заборгованість за договором підряду №10 від 01.08.2011 р. в сумі 335 781,35 грн., 19 548,88 грн. пені, 3 909,78 грн. три відсотка річних, а також 7 184,80 грн. судового збору.

Клопотанням від 10.09.2012р. №509 позивач зменшив ціну позову в зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2088 від 21.08.2012р. Згідно вказаного клопотання позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 339 240,01 грн., що складає: 315 781,35 грн. основного боргу, 19 548,88 грн. пені, 3 909,78 грн. три відсотка річних, а також 7 184,80 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до господарського суду Сумської області із клопотанням, в якому він просив суд здійснювати розгляд даної справи у складі трьох суддів.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.09.2012р. по справі №5021/1259/12 (суддя Зражевський Ю.О.) клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів -відхилено. Позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з КП «Сумижитло»Сумської міської ради на користь ПР-БП «Рембуд»315 781,35 грн., 19 493,54 грн. пені, 3 909,78 грн. 3% річних, 7 183,70 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення пені в сумі 55,34 грн. відмовлено. В частині стягнення боргу сумі 2 000,00 -провадження у справі припинено.

Відповідач, КП «Сумижитло»Сумської міської ради, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 18.09.2012р. по справі №5021/1259/12 та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПР-БП «Рембуд»про стягнення з КП «Сумижитло»Сумської міської ради. 315 781,35 грн. боргу, 19 493,54 грн. пені, 3 909,78 грн. 3% річних, 7183,70 грн. витрат по сплаті судового збору. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Позивач, ПР-БП «Рембуд», у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Сумської області від 18.09.2012 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому, позивач зазначає, що на його думку твердження заявника апеляційної скарги про неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи є необґрунтованим, надуманим та таким, що не відповідає дійсності.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2011р. між відповідачем - Комунальним підприємством «Сумижитло»Сумської міської ради (замовником), та позивачем - приватним ремонтно-будівельним підприємством «Рембуд»(підрядником) був укладений договір-підряду за №10, за умовами якого підрядник зобов'язується за дорученням замовника та у відповідності з вимогами цього договору виконувати роботи з технічного обслуговування та ремонту ліфтів на об'єктах замовника.

Пунктом 5.2. вказаного договору встановлено, що у кінці поточного місяця підрядник (позивач) дає замовнику (відповідачу) акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості.

Згідно пункту 5.3. договору зазначено, що замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-х денний термін повертає два примірника акта підряднику.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи (з урахуванням авансу), не пізніше п'ятого числа наступного місяця.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, зокрема пункту 1, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підрядник у відповідності з вимогами договору виконав роботи по обслуговуванню та ремонту ліфтів на об'єктах замовника. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується актами виконаних робіт в кількості 1012 шт., що додані до матеріалів даної справи.

Представник відповідача в апеляційній скарзі наголошує на тому, що реєстр актів виконаних робіт КП «Сумижитло»СМР не підписаний, а також, що акти виконаних робіт не підписані керівником відповідача, а тому не можуть бути належними доказами виконання позивачем виконаних робіт.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що реєстр виконаних робіт не є підставою для сплати, так як згідно договору на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів №10 від 01.08.2011 року: п. 5.2. в кінці поточного місяця підрядник дає замовнику Акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості; п. 5.3. замовник підписує Акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін та повертає два примірники Акта підряднику; п. 5.4. на підставі підписаних Актів замовник самостійно оплачує виконані роботи (з урахуванням авансу), не пізніше п'ятого числа наступного місяця.

Отже, реєстр Актів виконаних робіт взагалі не передбачений договором, а тому він і не повинен підписуватися двома сторонами.

Щодо безпідставності претензії в частині відсутності підписів та печаток на актах виконаних робіт, то вони виконаних робіт від 29.02.2012 р. оформлені належним чином, оскільки дані акти хоча і не підписані керівником відповідача в рядку «від замовника», проте на кожному першому аркуші відповідного акту у правому верхньому куті міститься під грифом «ЗАТВЕРДЖУЮ»підпис директора КП «Сумижитло»Степаненко Є.Є., скріплена печаткою КП «Сумижитло».

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.09.2012 р. було виправлено описку, допущену в рішенні від 18.09.2012 р. стосовно прізвища керівника відповідача на Степаненко Є.Є.

Отже, факт виконання робіт по обслуговуванню та ремонту ліфтів підтверджується актами виконаних робіт, які перевірялись представниками апелянта та підписувались його керівником, скріплені його печаткою, а тому посилання на те, що господарським судом Сумської області не здійснено перевірки факту виконання робіт є не обґрунтованими.

Обсяг і якість виконаних робіт по обслуговуванню та ремонту ліфтів підтверджується Актами виконаних робіт, які були надані господарському суду Сумської області з відповідними підписами керівника відповідача та скріплені його печаткою - тобто вони і являються доказами, так як відповідач сам підписав і обсяги і якість робіт та підтвердив заборгованість актом звіряння від 10.09.2012р., згідно актів виконаних робіт.

Крім того, заборгованість апелянта виникла за березень та травень 2012р., тобто по актах від 29.02.2012р. 31.10.2012р., 30.09.2012р., як вбачається з акта звіряння взаємних розрахунків від 10.09.2012р., апелянт розрахувався в повному обсязі.

Таким чином, суд першої інстанції цілком правомірно визнав вказані акти належними доказами виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підряду №10 від 01.08.2011р.

Вартість наданих позивачем робіт визначена за нормативними документами по розрахунку вартості обслуговування ліфтів на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. № 529 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій", пунктом 32 якої встановлено, що висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат з технічного обслуговування ліфтів надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в установленому Мінекономіки порядку.

Для затвердження тарифу, позивач отримав висновки щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво послуг з технічного обслуговування систем диспетчеризації та ліфтів в розмірі 0,35 грн. за 1 м2 площі від Інспекції по контролю за цінами в Сумській області, яка керувалась ГСТУ 36.1-006-98 «Методика розрахунку ціни на технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем».

Тобто, за вищевказаними нормативними документами вартість обслуговування ліфтів позивачем становить 0,35 грн. за 1 м2 площі.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору, не виконував свої зобов'язання за договором з оплати наданих послуг належним чином, внаслідок чого станом на 07.07.2012 р. за відповідачем утворилась заборгованість за вказаним договором в сумі 335 781,35 грн.

07.07.2012р. позивач звертався до відповідача із претензію по сплаті боргу в сумі 335 781,35 грн., на що отримав лист-відповідь 20.07.2012р., що відповідач не має можливості в повному обсязі розрахуватися за виконані роботи через недостатність коштів, що надходять від населення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем частково було сплачена заборгованість в сумі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) про що позивачем 10.09.2012 р. було заявлено клопотання за №509 про зміну ціни позову та її зменшення до 335 240,01 грн. (триста тридцять п'ять тисяч двісті сорок грн. 01 коп.), в зв'язку з чим господарський суд припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Господарський суд Сумської області в своєму рішенні врахував часткове погашення заборгованості в сумі 20 000,00 грн. і зменшив ціну позову до 335 240,01 грн., що складає заборгованість за договором-підряду №10 від 10.08.2011р., в сумі 315 781,35 грн., зменшив розмір пені до 19 493,54 грн., та залишив незмінною відсоток річних в сумі 3 909,78 грн., а також суму судового збору 7 184,80 грн. Але при друкуванні повного тексту рішення господарського суду Сумської області по справі № 5021/1259/12 було зроблено описку і замість 20 000 грн. було вказано 2 000 грн., а саме: в другому абзаці вступної частини, в абзаці 27 описової частини, 28 абзац описової частини, п.5 резулятивної частини рішення.

Враховуючи, що господарський суд Сумської області врахував платіжне доручення №2088 від 21.08.2012 р. і зменшив ціну позову по договору з 335 781,35 грн. до 315 781,35 грн. - описка в описовій частині рішення господарського суду Сумської області не змінила сутті рішення в частині стягнення заборгованості з урахуванням платіжного доручення №2088 від 21.08.2012 р. та актом звірення взаємних розрахунків станом і 10.09.2012 р., а тому посилання відповідача на не дослідження господарським судом Сумської області належним чином письмових доказів щодо сплати ним суми 20 000,00 грн. є не обґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи повністю підтверджується, що станом на 18.09.2012 р. заборгованість відповідача становить 315 78,35 грн., суд першої інстанції цілком правомірно визнав обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення 315 781,35 грн.

Крім того, не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання, тому позивачем на підставі п. 6.1 договору була нарахована відповідачу пеня. Згідно розрахунку позивача загальний розмір пені, нарахованої відповідачу у розмірі 0,5% від неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення за період з 06.04.2012р. по 21.08.2012р. становить 19 548,88 грн.

Позовні вимоги стосовно стягнення 3 909,78 грн. - 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов'язань також правомірно визнані господарським судом обґрунтованими на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Стосовно неповідомлення відповідача про зменшення позовних вимог та позбавлення відповідача можливості ознайомитися належним чином з матеріалами справи та підготувати обґрунтовані заперечення, в судових засіданнях по справі, питання зменшення заборгованості в сумі 20 000,00 грн., то згідно приписів ст. 22 ГПК України, за період з часу надання позовної заяви (21.08.2012 р.) до вирішення питання по суті (18.09.2012 р.) відповідач мав достатньо часу для ознайомлення з вимогам позивача, більш того - частково (21.08.2012 р.) погасив заборгованість саме в період розгляду справи та підтвердив заборгованість відповідно на претензію (вих. № 3525 від 02.07.2012 р.) та Актами звіряння від 06.07.2012 р., 06.08.2012 р., та від 10.09.2012р., які наявні в матеріалах справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, щодо наявності типової форми актів виконаних робіт на обслуговування ліфтів затвердженої виконавчим комітетом Сумської міської ради № 1 від 20.01.2009 р. «Про затвердження форм документів, необхідних для звітності про використання тарифу на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Суми», то дане рішення виконкому, ухвалою №2-а-2552/09 від 17.02. 2009 року Зарічного районного суду було зупинено.

30.03.2009 р. виконавчий комітет Сумської міської ради прийняв рішення за № 15. «Про визнання (тимчасово) виконавців послуг з технічного обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем житлового фонду власності територіальної громад: м. Суми і п. 10 даного рішення визначає, що рішення №21 від 20.01.2009 р. втратило чинність. В подальшому Зарічним районним судом м. Суми ухвалою по справі № 2-а-2552/С від 05.06.2009 р. провадження у справі щодо призупинення рішення №21 було зупинено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, ретельно дослідивши та вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що заявником апеляційної скарги Комунального підприємства «Сумижитло»Сумської міської ради не було надано жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції.

Таким чином, рішення господарського суду Сумської області від 18.09.2012 р по справі №5021/1259/12 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Сумижитло»Сумської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 18.09.2012 р. у справі №5021/1259/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 20.12.2012 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.