Постанова № 28256574, 24.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. Справа № 18/1320/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В. О.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.

за участю представників:

позивача - Салівона В.І. (дов. №02/27 від 27.11.2012р.), після перерви не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3199 П/2-7) та апеляційну скаргу відповідача (вх. №3208 П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.12р. у справі № 18/1320/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", м.Кременчук,

до Приватного підприємства "Експортер", м.Кременчук,

про стягнення 385021,54 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.09.2012р. (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково. Відмовлено в частині стягнення 324911,54 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 60110,00 грн. та 776,07 грн. витрат на сплату судового збору.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду також не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Проти апеляційної скарги відповідача заперечує та просить апеляційну скаргу ПП "Експортер" залишити без задоволення, посилаючись на те, що відповідачем ні в апеляційній скарзі, ні під час розгляду справи судом першої інстанції не було надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог.

У судовому засіданні 19.12.2012 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи ухвалою суду від 10.12.2012 року..

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги позивача заперечує та просить її відхилити, зважаючи на те, що посилання апелянта стосовно того, що п.3.1 кредитних договорів №27 від 25.04.2007р. та №41 від 05.08.2008р. встановлений обов'язок позичальника сплатити пеню за кожний день прострочення до моменту повного виконання зобов'язань за договором є таким, що не відповідає дійсності, оскільки даний пункт регулює виключно термін дії договору, і в жодному випадку не період за який нараховується пеня.

В судовому засіданні 19.12.2012 року оголошувалась перерва до 20.12.2012 року.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів встановила.

25 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Автокразбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" (далі позивач) та приватним підприємством "Експортер" (далі відповідач) був укладений кредитний договір № 27.

Відповідно до умов укладеного договору ПАТ "АКБ Банк" надав відповідачеві грошові кошти у вигляді кредиту, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених кредитним договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним, та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені договором.

Розмір кредиту, відповідно до п. 1.1. кредитного договору №27 складає 460 000 (чотириста шістдесят тисяч) доларів США.

Згідно п.1.4. договору, позичальник щомісячно сплачує відсотки за користування кредитом із розрахунку 15% відсотків річних. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється банком щомісячно, станом на 25 число кожного місяця.

Пунктом 1.5. наведеного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються з моменту з моменту отримання позичальником коштів до настання терміну погашення кредиту визначеного п.1.2. цього договору, або до повного погашення кредиту, якщо це сталося раніше.

За умовами додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 27 від 25 квітня 2007 року позивач надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 460 000 доларів США та 600000 (шістсот тисяч) гривень, на умовах зазначених цим договором.

За умовами додаткової угоди № 2 до кредитного договору № 27 від 25 квітня 2007 року позивач надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 460 000 доларів США та 1 000 000 (один мільйон) гривень, на умовах зазначених цим договором.

За умовами додаткової угоди № 3 до кредитного договору № 27 від 25 квітня 2007 року відповідач щомісячно сплачує відсотки за користування кредитом із рахунку 15% річних у валюті "долар США" та 20 % річних у валюті "українська гривня".

За умовами додаткової угоди № 4 до кредитного договору № 27 від 25 квітня 2007 року позивач надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 460 000 доларів США та 400 000 (чотириста тисяч) гривень, на умовах зазначених цим договором.

За умовами додаткової угоди № 5 до кредитного договору № 27 від 25 квітня 2007 року позивач надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 460 000 доларів США та 200 000 (двісті тисяч) гривень, на умовах зазначених цим договором.

За умовами додаткової угоди № 8 до кредитного договору № 27 від 25 квітня 2007 року відповідач щомісячно сплачує відсотки за користування кредитом із рахунку 15% річних у валюті "долар США" та 22 % річних у валюті "українська гривня". Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється на 25 число кожного місяця, окремо за кожним з видів валют, у відповідності до залишку заборгованості на позичковому рахунку по кожній валюті.

За умовами додаткової угоди № 16 до кредитного договору № 27 від 25 квітня 2007 року кредит надається на строк по 29 жовтня 2010 року включно.

Кредит був наданий на купівлю обладнання та устаткування для виробництва склопакетів та поповнення обігових коштів підприємства.

5 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Автокразбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" та приватним підприємством "Експортер" був укладений кредитний договір №41.

Згідно умов наведеного договору ПАТ "АКБ Банк" надав відповідачеві грошові кошти у вигляді кредиту, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених кредитним договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним, та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені кредитним договором.

Розмір кредиту, відповідно до п. 1.1. Кредитного договору складає 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Згідно пункту 1.4. договору №41 позичальник щомісячно сплачує відсотки за користування кредитом із розрахунку 23 % річних у гривні та 16 % річних у доларах США.

Пунктом 1.5. наведеного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються з моменту з моменту отримання позичальником коштів до настання терміну погашення кредиту визначеного п.1.2. цього договору, або до повного погашення кредиту, якщо це сталося раніше.

За умовами додаткової угоди № 1 до договору про кредитну лінію № 41 від 5 серпня 2008 року позивач надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 205 898 доларів США, на умовах зазначених цим договором.

За умовами додаткової угоди № 2 до договору про кредитну лінію № 41 від 5 серпня 2008 року позивач надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 205 898 доларів США та 12 840 000,00 гривень, на умовах зазначених цим договором.

За умовами цієї ж додаткової угоди до кредитного договору № 41 позичальник щомісячно сплачує відсотки за користування кредитом із рахунку 16% річних у валюті "долар США" та 25 % річних у валюті "українська гривня". Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється банком щомісячно, станом на 25 число кожного місяця".

За умовами додаткової угоди № 3 до договору про кредитну лінію № 41 від 5 серпня 2008 року позивач надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 205 898 доларів США та 114 750,00 гривень, на умовах зазначених цим договором.

За умовами додаткової угоди № 10/1 до договору про кредитну лінію №41 від 5 серпня 2008 року кредит надається на строк по 29 жовтня 2010 року включно.

Крім того в забезпечення виконання відповідачем зобов'язань по даним договорам, 08.05.2007 року між позивачем та Берестом Віктором Олександровичем було укладено іпотечний договір № 27-І/02.

09 листопада 2010 року позивач звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Береста В.О. заборгованості за кредитними договорами.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.11.2010 року було відкрито провадження у справі №2-7479/11 (а.с.3 т.2).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.08.2011 року в задоволенні позовних вимог ПАТ "АКБ Банк" було відмовлено (а.с.4-а.с.8 т.2).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10.01.2012 року було скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.08.2011 року та ухвалено нове, яким було задоволено позовні вимоги ПАТ "АКБ Банк" в повному обсязі (а.с.9-а.с.11 т.2).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13.06.2012 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10.01.2012 року було скасовано частково, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.12-а.с.13 т.2).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30.07.2012 року позовні вимоги ПАТ "АКБ Банк" до Береста В.О. було задоволено: в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №27 від 25 квітня 2007 року в розмірі 4 797 756,00 грн., а саме заборгованості за кредитом - 3 639 336,00 грн., несплачених нарахованих відсотків -645 982,37 грн., пені за прострочку кредиту -127 626,03 грн., пені за прострочку відсотків -20 878,00 грн., штрафу - 363 933,60 грн., та заборгованості по кредитному договору №41 від 05 серпня 2008 року в розмірі 2 167 396,02 грн., а саме: заборгованості за кредитом - 1 628 982,62 грн., несплачених нарахованих відсотків - 308 421,07 грн., пені за прострочку кредиту -57 125,97 грн., пені за прострочку відсотків - 9 968,10 грн., штрафу - 162 898,26 грн., - звернути стягнення на предмет іпотеки - двоповерховий магазин загальною площею - 617,4 кв.м., що знаходиться за адресою: будинок 7-А по вул. Вадима Бойка в м. Кременчуці Полтавської області, що належить Бересту Віктору Олександровичу на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.07.2009 року, зареєстрованого Комунальним підприємством "Кременчуцьке МБТІ" в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за р.№27741977, шляхом надання Публічному акціонерному товариству "Автокразбанк" права продажу предмета іпотеки за договором купівлі-продажу іншій особі-покупцю за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с.14-а.с.16 т.2).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг виходячи з наступного.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 2 наведеної статті регламентує, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання, згідно положень ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно визначення наведеного в частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частина 3 наведеної статті визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріалами справи, а саме виписками з рахунку по кредитному договору №27 від 25.04.2007 року (а. с. 80-а.с. 100 т.1) та виписками з рахунку по кредитному договору №41 від 05.08.2008 року (а.с.101 -а.с.115 т.1), підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитними договорами. Однак відповідач своїх обов'язків за кредитними договорами №27 та №41, щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконав, у зв'язку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів станом на 15.06.2012 року позивач просить суд стягнути по кредитному договору пеню за прострочку відсотків по кредитному договору № 27 від 25 квітня 2007 року у сумі 266 856, 50 грн., пеню за прострочку відсотків по кредитному договору № 41 від 5 серпня 2008 року у розмірі 118 165, 04 гривень.

Відповідач з розрахунком пені за прострочку сплати відсотків по кредитному договору №27 від 25.04.2007р. в розмірі 266 856,50 грн. та кредитному договору №41 від 05.08.2008 року в розмірі 118 165,04 грн. не погоджується та прохав суд першої інстанції при винесенні рішення застосувати положення ст.ст.ч.6. ст. 232 ГК України, п. 1.ч.2. 258 ЦК .

Як свідчать матеріали справи предметом позовних вимог ПАТ "АКБ Банк" є пеня за прострочку процентів по кредитним договорам за період з 01.11.2010 року по 15.06.2012 рік.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Стаття 258 наведеного Кодексу встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 1,2 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно до матеріалів справи 06.09.2012 року (а.с.17-а.с.18 т.2) до прийняття рішення по справі відповідач -ПП «Експортер»звертався до суду з заявою про застосування строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи позов про стягнення пені за кожен місяць прострочки щодо сплати відсотків за період 01.11.2010 року по 15.06.2012 рік, зареєстровано 09.07.2012 року.

Згідно ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Посилання позивача на те, що п.5.2. та 5.5. договору №27 та 5.2 та 5.4. кредитного договору №41 передбачено «інше», а саме обов'язок відповідача сплатити пеню за кожний день прострочення до моменту повного виконання зобов'язань за договорами, спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

П.5.2. наведених договорів передбачено обов'язок позичальника сплачувати відсотки нараховані за фактичний строк користування кредитом, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

П.5.5. договору №27 та п.5.4. договору №41 за порушення строків погашення відсотків за кредит сплачувати банку додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Наведені положення договору свідчать про можливість нарахування відсотків до моменту повного виконання зобов'язань за кредитними договорами, однак інший період нарахування пені на нараховані відсотки цими кредитними договорами не передбачений. З огляду на що, в даному випадку, період нарахування пені має обмежуватись 6 місячним строком за кожен місяць нарахування відсотків.

Зробивши висновок про право позивача на нарахування пені не більше ніж за шість місяців, від дня коли зобов'язання мало бути виконане та в межах позовної давності один рік, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не зазначив періодів за якими має бути проведено стягнення та суми пені які мають бути стягнуті за кожним договором окремо, а також не зазначає на яку саме суму він зменшив заявлену до стягнення неустойку при застосуванні ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, фактично ухилившись від оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Наведені обставини унеможливлюють перегляд оскаржуваного судового рішення на предмет правильності розрахунків здійснених судом першої інстанції окремо за кожним договором та взагалі обґрунтованості судового рішення.

Крім того при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції безпідставно не прийняті до уваги посилання позивача про переривання перебігу позовної давності.

З урахуванням викладеного рішення місцевого господарського суду від 19.09.2012 року підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим твердження позивача стосовно переривання, у даному випадку, перебігу позовної давності за ч.2 ст. 267 Цивільного кодексу України, поданням у листопаді 2010 року позову до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області про стягнення з одного з боржників Береста В.О. заборгованості за кредитними договорами. Однак переривання перебігу позовної давності може бути застосовано до вимог позовна давність за якими ще не сплинула станом на листопад 2010 року, але як вбачається з наданих позивачем розрахунків нарахування пені ним здійснювалось на щомісячно зростаючу суму відсотків, які нараховувалась з 25.08.2009 року та без врахування положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

В зв'язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на момент подання позову до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області річний строк позовної давності встановлений статтею 258 ЦК України, закінчився для штрафних санкцій нарахованих за відсотками строк сплати за якими настав за період з 25.08.2009 року по 08.11.2009 року, тому за цей період нарахованих штрафних санкцій позовна давність сплила, і позивач не обґрунтував поважності причин пропуску позовної давності, що у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК Україн, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог заявлених за цей період.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність здійснення власного перерахунку пені за кредитними договорами за період з 09.10.2009 року по 15.06.2012 року (строк заявлений до стягнення позивачем) в межах шестимісячного строку встановленого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України окремо за кожний місяць прострочення, за результатами якого з відповідача на користь позивача за кредитним договором №27 від 25.04.2007 року підлягає стягненню сума пені за прострочку відсотків у розмірі 107964,51грн., а за кредитним договором №41 від 05.08.2008 року підлягає стягненню сума пені за прострочку відсотків у розмірі 51838,13грн.

Також при розгляді справи в суді першої інстанції відповідач звертався до суду з заявою про зменшення розміру неустойки (а.с.19-а.с.20, 2 том) обґрунтовуючи її ч.3 ст. 551 ЦК України та посиланням на не співмірність заявлених вимог щодо сплати пені з сумою основного боргу та на те, що на користь позивача вже стягнуто рішенням Апеляційного суду Полтавської області 30846,10грн. пені, що і було прийнято до уваги судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак жодних істотних обставин в розумінні частини третьої статті 551 ЦК позивачем не наведено та не доведено належними та допустимими доказами. Сума заявленої до стягнення пені є співмірною з наявною заборгованості за основним боргом за кредитними договорами, яка відповідно до інформації наданої позивачем становить 5319792,53грн.

З урахуванням наведеного апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк та Приватного підприємства "Експортер" підлягають частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (вх. №3199 П/2-7) та Приватного підприємства "Експортер" (вх. №3208 П/2-7) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2012р. у справі №18/1320/12 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Експортер" (вул. Московська, буд. 8-Д, кім.4 м. Кременчук, Полтавська область, 39600; р/р 26007001012362 в ПАТ "Автокразбанк", МФО 331100, код ЄДРПОУ 31130587) на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (вул.Київська, 8, м. Кременчук, 39631; р/р 37393610100001 в ПАТ "АКБ Банк", МФО 331100, код ЄДРПОУ 20046323) пеню за прострочку відсотків по кредитному договору №27 від 25.04.2007р. у сумі 107964,51 грн., пеню за прострочку відсотків по кредитному договору №41 від 05.08.2008р. у сумі 51838,13 грн. та 3196,05 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 20.12.2012р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Фоміна В.О.