Постанова № 28256561, 24.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 18/2026/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача -Ковток О.В. за довіреністю №421 від 19.03.2012р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну відповідача, ТОВ "Гадячсир", м. Гадяч (вх. №3752П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.12 р. у справі № 18/2026/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Насінневе", смт. Чапаєве, Харківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", м. Гадяч, Полтавська область

про стягнення 75796,43 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012р. позивач -ПАТ "Насінневе", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача -ТОВ "Гадячсир", на свою користь 75 796,43 грн., з яких : 12 630,89 грн. - 3% річних за період з 21.02.2012 р. по 28.08.2012 р. та 63 165,54 грн. пені за період з 21.02.2012 р. по 28.08.2012 р., нарахованих на суму заборгованості за договором № Л-10 від 01.01.2012 р. на закупівлю молока, та понесені ним судові витрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.11.2012 р. (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Гадячсир" на користь ПАТ "Насінневе" 12599,20 грн. 3% річних, 60520,32 грн. пені та 1552,68 судового збору. В частині позовних вимог щодо стягнення 31,69 грн. 3% річних та 2645,22 грн. пені відмовлено. Повернуто ПАТ "Насінневе" з державного бюджету 67,50 грн. зайво сплаченого судового збору.

Відповідач - ТОВ "Гадячсир", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.2012р. та провадження у справі припинити, посилаючись на винесення судом першої інстанції рішення з порушення норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи і такого, що містить в собі необґрунтовані висновки, які не відповідають обставинам справи.

Позивач у відзиві (від 12.12.12р. №9945) проти вимог апеляційної скарги заперечує, стверджуючи, що вона не відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи. Оскаржуване рішення суду першої інстанції позивач вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення -без змін.

У призначене судом апеляційної інстанції засідання уповноважений представник відповідача (заявника апеляційної скарги) не з'явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про отримання копії ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження, наявне в матеріалах справи.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, а також те, що відповідач саме таким чином реалізував своє право щодо участі у судовому процесі, суд реалізує своє право в межах статті 75 ГПК України, та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно з приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Полтавської області від 28.05.2012р. у справі № 18/528/12 (суддя Тимошенко К.В.), яке постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2012р. залишено в силі, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Гадячсир" на користь ПАТ "Насінневе" 806790,64 грн. основного боргу, 2420,37 грн. інфляційних, 16184,22 грн. судового збору. В решті позову відмовлено, оскільки судом встановлено прострочення зобов'язання з оплати відповідачем товару з 21.02.2012р., тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача річних та пені за період з 17.01.2012р. по 15.02.2012р. визнані місцевим господарським судом безпідставними та в їх задоволенні відмовлено.

01.08.2012р. рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2012р. у справі № 18/528/12 набрало чинності.

За даними позивача, відповідач 30.08.2012 р. виконав вказане рішення суду в повному обсязі і перерахував на рахунок позивача 825395,23 грн., з яких -806 790,64 грн. основного боргу за отриманий від позивача товар по договору № Л-10 від 01.01.2012 р., 2420,37 грн. інфляційних, 16184,22 грн. судового збору, доказом чого є наявна в матеріалах справи копія банківської виписки по рахунку позивача (а.с. 30).

У зв'язку з вищевикладеним, у жовтні 2012р. позивач -ПАТ "Насінневе", звернувся до господарського суду Полтавської області з вищевказаною позовною заявою про стягнення з ТОВ "Гадячсир" 12 630,89 грн. 3% річних за період з 21.02.2012 р. по 28.08.2012 р. та 63 165,54 грн. пені за період з 21.02.2012 р. по 28.08.2012 р. за договором на закупівлю молока № Л-10 від 01.01.2012 р.,

Приймаючи рішення у справі №18/2026/12 за вказаним позовом, судом першої інстанції встановлено наступні факти.

01.01.2012 р. між ПАТ "Насінневе" (продавець) та ТОВ "Гадячсир" (покупець) укладено договір на закупівлю молока № Л-10 (договір), за умовами якого продавець зобов'язувався систематично відвантажувати і передавати у власність покупця певний товар - натуральне незбиране молоко коров'яче, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити його вартість за умовами договору (п. 1.1, п. 1.2).

Оплата запланованої кількості молока, що передаватиметься у власність покупцю, здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах попередньої оплати (п. 5.5).

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р. (п. 7.1).

01.01.2012 р. сторонами був підписаний та скріплений печатками Товариств протокол погодження цін, який є додатком № 1 до договору № Л-10 від 01.01.2012 р. У даному протоколі сторони узгодили, зокрема те, що з 01.01.2012 р. сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1кг молока (вищий ґатунок) в перерахунку на базисний вміст жиру (3,4%) в розмірі 4,00 грн. (п. 1 протоколу від 01.01.2012 р.).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар в об'ємі 222 812 кг (в перерахунку на молоко базисної жирності -244 265 кг) на загальну суму 977 060,00 грн.

07.02.2012 р. у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо проведення оплати за отриманий товар, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 125 з вимогою погасити 975 000,00 грн. заборгованості, яка останнім отримана 13.02.2012р.

15.02.2012 р. відповідачем була здійснена часткова оплата заборгованості у розмірі 168 081,36 грн., тому, з урахуванням підтвердженого отримання відповідачем товару на суму 974872 грн. та часткового погашення заборгованості, станом на 28.05.2012 р. борг відповідача перед позивачем складав 806 790,64 грн.

На момент прийняття рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2012р. у справі № 18/528/12 грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 806 790,64 грн. залишилось не виконаним, доказів погашення даної заборгованості відповідачем надано не було.

Враховуючи зазначене, суд приймаючи рішення у справі № 18/528/12 дійшов висновку, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення основного боргу сумі 806 790,64 грн. як обґрунтована.

У зв'язку з невиконання боржником взятих на себе зобов'язань у встановлені строки, що є підставою для нарахування на грошове зобов'язання відповідача штрафних санкцій, а також інфляційних збитків та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем суду було подано розрахунок нарахувань: 44 316,00 грн. пені за період з 17.01.2012 р. по 15.02.2012 р., 5 660,20 грн. інфляційних втрат за період з січня по березень 2012 р. та 85 77,27 грн. 3% річних за період з 17.01.2012 р. по 15.02.2012 р.

Даний розрахунок судом першої інстанції було визнано частково правомірними, тому вказані вимоги задоволено частково, а саме : стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Публічного акціонерного товариства "Насінневе" 806 790,64 грн. основного боргу, 2 420,37 грн. інфляційних нарахувань та 16 184,22 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Суд при цьому дійшов висновку, що прострочення зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару за договором № Л-10 від 01.01.2012 р. на загальну суму 806 790,64 грн. (з урахуванням часткової сплати) починається з 21.02.2012 р., а тому в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 44 316,00 грн. пені та 8 577,27 грн. 3% річних за період з 17.01.2012р. по 15.02.2012р. судом було відмовлено з огляду на відсутність підстав. Також відсутні були підстави для стягнення інфляційних за січень та лютий 2012р.

Приймаючи рішення від 01.11.2012р. у справі № 18/2026/12 господарський суд Полтавської області виходив з наступного.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У пункті 8.3 договору сторони правочину передбачили, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, зокрема щодо проведення своєчасних розрахунків за отримані товари, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

З урахуванням вимог ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, кінцевий строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого від позивача товару становив 20.02.2012р. (13.02.2012р.+ 7дн.).

Як зазначено вище, рішеннями господарського суду Полтавської області від 28.05.2012р. у справі № 18/528/12 та від 01.11.2012 р. у справі №18/2026/12 встановлено факт прострочення виконання ТОВ "Гадячсир" грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого ПАТ "Насінневе" за договором на суму 806790,64 грн.

Згідно з ч. І ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що відповідач сплатив за рішенням суду від 28.05.2012р. 806790,64 грн. основного боргу але, з порушенням терміну виконання зобов'язання (штрафні санкції у вигляді пені у даному випадку по якому обчислюються у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання) колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, вважає цілком обґрунтованим та правомірним часткове задоволення суми пені у розмірі 60 520,32 грн. за період з 21.02.2012 р. по 20.08.2012 р. (тобто, через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним).

На підставі зазначеного, місцевим господарським судом також цілком правомірно та обґрунтовано відмовлено в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2645,22 грн. пені як таких, що заявлені позивачем поза межами строку нарахування даних санкцій, передбачених чинним законодавством.

Разом з цим, п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих судом, від простроченої суми боргу у розмірі 12599,20 грн., колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано та правомірно, згідно зі ст. 625 ЦК України, зроблені нарахування 3% річних за відповідний період, проте судом першої інстанції при перевірці розрахунку цих вимог було помилково не враховано, що у 2012 році не 365 днів, а 366 днів. Тому 3% річних повинні бути стягнуті у розмірі 12564,77 грн. замість 12599,20 грн., та оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині має бути змінено.

Щодо посилань відповідача на те, що в судовому рішенні у справі № 18/528/12 вже було вирішено питання про стягнення з ТОВ "Гадячсир" 3% річних та пені, колегія суддів, погоджуючись з обґрунтуваннями суду першої інстанції зазначає, що при прийнятті рішення від 28.05.2012р. у справі № 18/528/12, господарський суд Полтавської області при відмові у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 44 316,00 грн. пені та 8 577,27 грн. 3% річних за період з 17.01.2012 р. по 15.02.2012 р., виходив з того, що зобов'язання з оплати отриманого відповідачем від позивача товару за договором № Л-10 від 01.01.2012 р. виникли у відповідача 21.02.2012 р. і підстави для задоволення позову в цій частині у суду були відсутні. А отже, правомірність нарахування заявленої до стягнення суми у розмірі 12 630,89 грн. 3% річних та 63 165,54 грн. пені за період з 21.02.2012 р. по 28.08.2012 р. не була предметом дослідження у справі № 18/528/12.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.2012 р. має бути змінене в частині стягнення з ТОВ "Гадячсир" на користь ПАТ "Насінневе" 3% річних, і присуджено до стягнення з відповідача 12564,77 грн. замість 12599,20 грн. та в частині відмови в стягнені 31,69 грн. 3% і відмовлено в стягненні 66,12 грн. 3%. В іншій частині оскаржуване рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Враховуючи, що позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволених позовних вимог, шляхом здійснення їх перерозподілу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.2012 р. у справі №18/2026/12 змінити, виклавши в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Гадячсир" (37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Будька, 47, ідентифікаційний код юридичної особи 33460268, п/р 260003337580200 в АТ "Укрсиббанк" м. Полтава, МФО 351005) на користь Публічного акціонерного товариства "Насінневе" (64020, Харківська обл., смт. Чапаєве, вул. 50 років Жовтня, 20/1, ідентифікаційний код юридичної особи 00387080, р/р 26007057002853 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 12 564,77 грн. 3% річних, 60 520,32 грн. пені та 1 551,93 грн. судового збору.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Насінневе" (64020, Харківська обл., смт. Чапаєве, вул. 50 років Жовтня, 20/1), р/р 26007057002853 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00387080 з Державного бюджету 67,50 грн. зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням № C1008U9RO4 від 08.10.2012 р.

В частині позовних вимог щодо стягнення 66,12 грн. 3% річних та 2 645,22 грн. пені відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Насінневе" (64020, Харківська обл., смт. Чапаєве, вул. 50 років Жовтня, 20/1, ідентифікаційний код юридичної особи 00387080, р/р 26007057002853 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Гадячсир" (37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Будька, 47, ідентифікаційний код юридичної особи 33460268, п/р 260003337580200 в АТ "Укрсиббанк" м. Полтава, МФО 351005) 28,79 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 24.12.2012 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.