Рішення № 28256295, 18.12.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.12 Справа № 5021/1757/12.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи Автоматизації Сервіс», м. Харків

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Виробничо-енергетичної компанії «Сумигазмаш», м. Суми

про стягнення 110 174 грн. 99 коп.

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

За участі представників сторін:

від позивача - Чубенко С.С., довіреність б/н від 01.12.2012р.

від відповідача - не прибув

У судовому засіданні брала участь секретар судового засідання Ж.М. Стефашина

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 110 174 грн. 99 коп. заборгованості згідно договору поставки № 05-12-КП/2 від 21.05.2012р., з яких: 107 478 грн. 00 коп. - основна заборгованість, 2 246 грн. 47 коп. - неустойка, 450 грн. 52 коп. - 3% річних, а також 2 203 грн. 50 коп. судового збору.

Представник позивача у даному судовому засіданні підтримує позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, проте факсом від відповідача надійшло клопотання від 18.12.2012р., в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю забезпечити участь представника відповідача, оскільки ухвала суду про відкладення розгляду справи була отримана ним лише 18.12.12р., а також фактичне місцезнаходження підприємства є віддаленим від суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 05-12-КП/2 від 21.05.2012р., відповідно до п. п. 1.1., 1.2. яких Постачальник (позивач) зобов`язується поставити в обумовлений строк товар Покупцеві (відповідачу), а Покупець (відповідач) зобов`язується своєчасно прийняти вказаний товар і оплатити його вартість. Найменування, кількість, ціна товару, умови поставки та умови оплати товару вказуються в специфікаціях, які є невід`ємними додатками до даного договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаного договору, відповідач здійснює оплату вартості товару в наступному порядку: 50% передоплати від загальної вартості товару, вказаної в специфікації (рахунку на оплату); сума, що залишилася - протягом п`яти банківських днів за фактом поставки товару на адресу покупця.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковою накладною № 344 від 25.09.2012р. та довіреністю № 797 від 25.09.2012р. (а. с. 16, 17).

Позивачем була здійснена поставка товару відповідачу, на виконання п. 2.3. договору поставки № 05-12-КП/2 від 21.05.2012р., на загальну суму 214 956 грн. 00 коп.

Відповідач свої зобов'язання за договором № 05-12-КП/2 від 21.05.2012р. виконав лише частково, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлений товар склала 107 478 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлений товар провів не в повному обсязі, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 107 478 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору поставки № 05-12-КП/2 від 21.05.2012р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 107 478 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача неустойки (пені) у розмірі 2 246 грн. 47 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення неустойки (пені) передбачена п. 8.3. договору № 05-12-КП/2 від 21.05.2012р., за яким у разі порушення відповідачем строку оплати за фактично поставлений товар з умовою часткової попередньої оплати, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача неустойки (пені) передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору поставки № 05-12-КП/2 від 21.05.2012р., позивач просить стягнути з відповідача 450 грн. 52 коп. 3% річних.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому є наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 450 грн. 52 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Факсом у дане судове засідання від відповідача надійшло клопотання від 18.12.2012р., в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю забезпечити участь представника відповідача, оскільки ухвала суду про відкладення розгляду справи була отримана ним лише 18.12.12р., а також фактичне місцезнаходження підприємства є віддаленим від суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2012р. відповідачем вже подавалось клопотання № 46/07-06-236 про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити участь свого представника у засіданні суду, що пов`язано з його хворобою, а також необхідність подання доказів, які мають значення для розгляду та вирішення справи по суті. Дане клопотання було судом задоволено, розгляд справи було відкладено до 18.12.12р. При цьому, у дане судове засідання відповідач свого представника не направив, доказів неможливості прибуття представника в судове засідання від 10.12.2012р. не подав, будь - яких доказів, які б мали значення для розгляду та вирішення справи по суті також суду подані не були.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка такого представника не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Так, суд вважає, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що така позиція Публічного акціонерного товариства Виробничо-енергетичної компанії «Сумигазмаш», а саме нез'явлення його представника у засідання суду, подача клопотань про відкладення розгляду справи без належного обґрунтування поважності та необхідності такого відкладення, а також невиконання вимог судових ухвал, дає підстави для висновку про недобросовісне виконання ним процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, свідчить про наявність в його діях ознак неповаги до суду, а також дає підстави для висновку про наявність у діях відповідача зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування судового розгляду справи.

Отже, суд вважає дане клопотання необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Виробничо-енергетичної компанії «Сумигазмаш» (40030, м. Суми, площа Незалежності, 15, код 04542778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи Автоматизації Сервіс» (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 79, код 34567177) 107 478 грн. 00 коп. боргу, 2 246 грн. 47 коп. неустойки (пені), 450 грн. 52 коп. 3% річних, 2 203 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Повне рішення складено 19.12.2012р.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ