Рішення № 28256191, 24.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р.Справа № 5023/4984/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Захарченко О.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Севен Систем", м. Київ до ТОВ "Торгово-промислова компанія "Нова", м. Харків про стягнення 55188,00грн. за участю представників сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 52560,00грн. попередньої оплати за непоставлений товар та 2628,00грн. штрафу. Свої вимоги обгрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов*язань за договором поставки № 16/07 від 16.07.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

У призначене судове засідання представник позивача не з*явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 19.11.2012р. за вх. № 4071 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у зв*язку з неможливістю направити в судове засідання свого представника.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з*явився, причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відзиві на позов, поданому до суду 11.12.2012р. за вх. № 21947 та попередньому судовому засіданні проти вимог позивача заперечує, просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на виконання своїх зобов*язань перед позивачем за договором поставки в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

16.07.2012р. між сторонами укладено договір поставки № 16/07 (надалі- Договір).

Відповідно до умов укладеного Договору, відповідач (продавець) зобов*язався виготовити продукцію (надалі - товар), а позивач, в свою чергу, зобов*язався прийняти та оплатити цей товар по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами в Специфікації (додаток № 1 до даного Договору), що є невід*ємною частиною даного Договору.

Специфікацією №1 до Договору передбачено поставку профнастілу ПС-8, 0,45мм. RAL 3015, одиниця виміру - м2, в кількості 1095 шт. на загальну суму 52560,00грн. (в тому числі ПДВ 8760,00грн.).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що покупець зобов'язується здійснити попередню оплату за товар.

На виконання умов вищевказаного Договору, згідно рахунку-фактури № Н-071601 від 16.07.2012р., виставленого відповідачем, позивач здійснив оплату товару на суму 52560,00грн., що належним чином підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №29 від 20.07.2012 року та № 38 від 24.07.2012 року.

Згідно до п. 2.2. Договору, датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару від продавця покупцю та підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Відповідно до п.3 Специфікації №1 до Договору, термін поставки становить 30 робочих днів.

Однак, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов*язань, відповідач товар позивачу не поставив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 52560,00грн., яка до цього часу не погашена.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, позивач, в порядку досудового врегулювання спору, направив на адресу відповідача претензію № 24-09/12 від 24.09.2012р. з вимогою повернути йому сплачені грошові кошти в сумі 52560,00грн. Однак відповідач вимоги претензії не виконав, сплачені позивачем кошти не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтєю 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 52560,00грн., які були сплачені як попередня оплата за товар, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов від 11.12.2012р. (вх. № 21947), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У вищевказаному відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти пред*явлених до нього вимог, вважає що свої зобов*язання за спірним Договором ним виконано в повному обсязі, посилаючись на довіреність № 28 від 25.07.2012р. та видаткову накладну № Н-00000512 від 26.07.2012р., за якою, на його думку, позивач отримав товар, обумовлений Договором та специфікацією № 1.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши надані відповідачем документи в обгрунтування своїх заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не є належними доказами, що підтверджують отримання позивачем товару на суму 52560,00грн., оскільки ксерокопія довіреності № 28 від 25.07.2012р. не містить підпису уповноважених на видачу довіреності осіб, зразку підпису особи, уповноваженої на отримання товарно-матеріальних цінностей, що є порушенням п.5 та п.7 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, відповідно до яких довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства; забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані. Також, ксерокопія видаткової накладної № Н-00000512 від 26.07.2012р. не містить печатки підприємства позивача, яка б засвідчувала підпис, що міститься у видатковій накладній.

Окрім того, відповідно до п.2.2. Договору, датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару від продавця покупцю та підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Пунктом 2.5. Договору встановлено, що право власності покупця на поставлений товар виникає з моменту приймання покупцем товару, факт якого засвідчується підписанням сторонами акту приймання-передачі товару.

Таким чином, сторони в Договорі чітко встановили документ, якій підтверджує факт постачання товару продавцем та отримання його покупцем - акт приймання передачі товару.

Ухвалою від 11.12.2012р. суд зобов*язав відповідача надати до суду письмові докази належного виконання п.2.2. та п.2.5. договору № 16/07, а саме акт приймання-передачі товару, однак відповідач вимоги суду не виконав, витребувані судом докази не надав, про причини ненадання витребуваних доказів суд не повідомив.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що п.5.2. Договору передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну поставку, недопоставку чи поставку неякісного товару у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості не поставленого, недопоставленого або неякісного товару, але не більше 10% від загальної суми Договору.

Позивачем наданий обгрунтований розрахунок штрафу в розмірі 5% від вартості непоставленого товару. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2628,00грн. штрафу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50грн. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 629, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Нова» (61093, м.Харків, вул.Полтавський Шлях, 88/90; код ЄДРПОУ 35701461; в тому числі р/р 26004000287401 в ПАТ «Астра-Банк», МФО 380548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Севен Систем" (04071, м. Київ, вул. Набережно-лугова, 2-В; код ЄДРПОУ 38090719; в тому числі р/р 26007620235986 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) 52560,00грн. попередньої оплати, 2628,00грн. штрафу та 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 26.12.2012 р.

Суддя Присяжнюк О.О.