Рішення № 28255735, 13.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/14350-2012

13.12.12

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»в особі Виробничої одиниці «Харцизьктепломережа»

до Всеукраїнської громадської організації «Асоціація правозахисників «Феміда»

про стягнення суми заборгованості у розмірі 7471,18 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача:

не з’явився,

від відповідача:

не з’явився,

СУТЬ СПОРУ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»звернулось до Господарського суду міста Києва в особі Виробничої одиниці «Харцизьктепломережа»до Всеукраїнської громадської організації «Асоціація правозахисників «Феміда»про стягнення 6172,59 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 87,52 грн. - інфляційної складової боргу, 192,29 грн. - 3% річних та 1018,78 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо оплати поставленої та використаної теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії № 68 від 01.10.2009 року за період з 01.11.2010 по 01.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.11.2012 року.

01.11.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, із додатковими доказами на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі (а. с. 78-117).

У зв’язку із неявкою відповідача до судового засідання 01.11.2012 розгляд справи відкладений на 22.11.2012, про що винесено відповідну ухвалу.

19.11.2012 позивач через відділ діловодства та документообігу подав до суду лист з проханням про здійснення розгляду без участі представника Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»(а. с. 121).

Відповідач не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні 22.11.2012, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду. Причини неявки суду не повідомив.

У зв’язку із нез’явленням відповідача до судового засідання, суд відклав розгляд справи на 13.12.2012, про що винесено відповідну ухвалу.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 13.12.2012, витребуваних доказів на виконання вимог ухвал від 17.10.2010, 01.11.2012, 22.11.2012 не надав, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, згідно норм статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2009 між Виробничою одиницею «Харцизьктепломережа»(Енергопотачальна організація) та Всеукраїнською громадською організацією «Асоціацією правозахисників «Феміда»(Споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії від 01.10.2009 № 68 ( а. с. 9-14). Оскільки Виробнича одиниця «Харцизьктепломережа», як вбачається із Довідки АБ № 034126 (а. с. 6), має правовий статус суб’єкта без права юридичної особи, позивачем у справі є Обласне комунальне підприємство «Донецьтеплокомуненерго».

Відповідно до п. 1.2. Договору на постачання теплової енергії Енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 3.2.2. Споживач зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

В свою чергу, пунктом 4.2.1. передбачений обов’язок Енергопостачальної організації забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором.

Порядок розрахунків передбачений розділом 6 Договору на постачання теплової енергії № 68, а саме пунктом 6.5. та 6.6. визначено, що плата береться за опалення загальної площі в місяць в розмірі згідно приладу обліку 780,00 грн./Гкал, яку споживач перераховує на розрахунковий рахунок.

01.10.2011 між сторонами укладена Додаткова угода до Договору на поставку теплової енергії № 68, умовами якої внесені зміни, зокрема, до пункту 6.5. «Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 20 від 30.09.2011 та складають: теплова енергія 1 Гкал –905,70 грн.»(а. с. 15-16).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов"язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2010 по 01.09.2012 у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2012 склала 6172,59 грн., що підтверджується актами зняття показників лічильника, доданими позивачем до позовної заяви (а. с. 91-113), а також рахунками, що виставлялися відповідачу за фактично спожиту теплову енергію (а. с. 19-56).

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору № 68 від 01.0.2009 між сторонами виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов"язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використаннч його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим , сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобо"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями статті 193 ГК України.

Через те, що Всеукраїнська громадська організація «Асоціація правозахисників «Феміда»не здійснило оплату за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2010 по 01.09.2012, тобто не виконало взяте на себе зобов’язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 6172,59 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 6172,59 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Нормами статті 230 ГК України передбачено, що учасник у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Умовами договору, а саме пунктом 7.2.3. Договору визначено, що у випадку несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність –пеня в розмірі 1%, але не більше 2-ї облікової ставки Нацбанку від належної до сплати суми за кожний день прострочення.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у сумі 1018,78 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію»є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства України, а відтак вимога позивача про стягнення інфляційної складової суми боргу за спожиту теплову енергію підлягає задоволенню у сумі розміром 87,52 грн.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходить з того, що відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розрахунок 3% річних також відповідає нормам чинного законодавства України, а тому визнається судом обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 192,29 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Встановивши правомірність здійснення нарахування сум пені, 3% річних та інфляційної складової боргу, а також перевіривши розрахунок позивача ціни позову з врахуванням сум пені, інфляційних витрат та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1018,78 грн. –пені, 87,52 грн. - інфляційної складової боргу, 192,29 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Асоціація правозахисників «Феміда»(02002, місто Київ, Дніпровський район, вулиця Марії Раскової, будинок 19; код ЄДРПОУ 35912812) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»(83086, місто Донецьк, вулиця Донецька, будинок 38; код ЄДРПОУ 03337119) 6172 (шість тисяч сто сімдесят дві) гривні 59 копійок боргу за спожиту теплову енергію, 1018 (одну тисячу вісімнадцять) гривень 78 копійок пені; 87 (вісімдесят сім) гривень 52 копійок інфляційної складової боргу; 3 % річних сумою 192 (сто дев’яносто дві) гривні 29 копійок та 1609 (одну тисячу шістсот дев’ять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено повний текст у судовому засіданні 13.12.2012 року.

Дата виготовлення повного тексту –13.12.2012 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова