Рішення № 28255628, 19.12.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.12 Справа № 19/5014/2836/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Александр", м.Запоріжжя

до Державного підприємства „Ровенькиантрацит", м.Ровеньки Луганської області

про стягнення 10131 грн. 20 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -Фідініч Е.Г., представник за довіреністю №7/1-927 від 22.12.2011;

відповідач -Потьомка Т.В., представник за довіреністю №1-3/3д-19 від 30.12.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №38-162ГП/6075-1-1/1 від 18.11.2008 в сумі 10131 грн. 20 коп.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.12.2012 оголошувалась перерва.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши відповідні пояснення № 7/1-861 від 18.12.2012. Також, позивач звернувся до суду з клопотанням №7/1-860 від 18.12.2012, в якому просить залучити до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Ровенькиантрацит", оскільки воно визнало суму боргу за договором №38-162ГП від 18.08.2008.

Суд відхиляє вказане клопотання, оскільки позивачем не надано його належного обґрунтування, враховуючи те, що стороною за спірним договором №38-162ГП/6075-1-1/1 від 18.11.2008 є Державне підприємство „Ровенькиантрацит" і правовідносини позивача виникли саме з цим підприємством. Крім того, залучення Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Ровенькиантрацит" до участі у справі у якості третьої особи унеможливлює стягнення спірної суми, яка може бути стягнута тільки з відповідача.

Відповідач запереченням №992 від 11.12.2012 просив суд застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Александр" (покупець, позивач) та Державним підприємством „Ровенькиантрацит" (постачальник, відповідач) 18.11.2008 був укладений договір постачання №38-162ГП/6075-1-1/1 (далі-договір), за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити покупцю вугілля марки А (антрацит), що іменується товар, а покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату товару (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що ціна, якісні показники, обсяги (кількість тон) постачання товару визначаються в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.6 договору на кожну партію товару постачальник на протязі 10 календарних днів з дати постачання надає покупцеві поштою або особисто наступні документи: посвідчення якості, платіжну вимогу-доручення, податкову накладну.

Ціна за тону товару є договірною та визначається у додатку до цього договору (п.3.1 договору).

Згідно п.3.2 договору розрахунок за цим договором провадиться на умовах 100% передплати, але за згодою сторін, у зв"язку із плануванням безпереривних і ритмічних поставок відповідно з діючим законодавством, можливе застосування іншої форми оплати, а саме: розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів покупцем на рахунки постачальника протягом 7 календарних днів з моменту відвантаження вугілля.

В п.3.4 договору сторони передбачили, що невикористані кошти покупця, що лишилися після кінцевого розрахунку вважаються передплатою на майбутній період, якщо від покупця не надійшло щодо них іншого розпорядження.

Відповідно до п.3.5 договору суми провізної плати у зв'язку з постачанням товару до станції призначення сплачує покупець окремим цільовим платежем відповідно рахунку постачальника.

В п.8.7 договору сторони встановили, що він вступає в дію з дати підписання і діє до 31.12.2008 включно.

Додатковою угодою від 12.12.2008 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2009.

Як зазначив позивач, він на виконання п.3.5 договору перерахував відповідачу передплату провізної плати на загальну суму 27742 грн. 40 коп. (а.с.20-23), який в свою чергу використав кошти на оплату провізної плати в сумі 17611 грн. 20 коп.

Таким чином, невикористаною залишились грошові кошти в сумі 10131 грн. 20 коп., які відповідач після закінчення строку дії договору позивачу не повернув.

Вимога позивача №7/1-635 від 20.09.2012 про повернення грошових коштів в сумі 10131 грн. 20 коп. залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов п.3.2 та п.3.5 договору здійснив передплату провізної плати за договором постачання №38-162ГП/6075-1-1/1 на загальну суму 27742 грн. 40 коп., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями (а.с.20-23) та відповідачем не оспорюється. Відповідач же використав вказані грошові кошти частково в сумі 17611 грн. 20 коп., що підтверджується матеріалами справи (26, 29, 32).

Таким чином невикористаною залишилась сума передплати в розмірі 10131 грн. 20 коп., яка відповідно до п.3.4 договору вважається передплатою на майбутній період.

31.12.2009, враховуючи укладену між сторонами додаткову угоду від 12.12.2008, строк дії договору закінчився і відповідач, не використавши вказану суму передплати, не повернув її позивачу (покупцю).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Не повернув відповідач вказану суму передплати і на вимогу позивача №7/1-635 від 20.05.2012 (а.с.16-17, докази направлення а.с.18-19).

Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача передплати в розмірі 10131 грн. 20 коп. та про їх задоволення.

Що стосується доводів відповідача про закінчення строку позовної давності, то вони є необгрунтованими, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до п.3.4 договору невикористані кошти покупця, що лишилися після кінцевого розрахунку вважаються передплатою на майбутній період, якщо від покупця не надійшло щодо них іншого розпорядження.

Оскільки договір №38-162ГП/6075-1-1/1 від 18.11.2008 не закінчив свою дію і строк його дії був продовжений додатковою угодою від 12.12.2008 до 31.12.2009, позивач вважав, що грошові кошти в сумі 10131 грн. 20 коп. можуть бути використані у майбутньому до закінчення строку дії договору.

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З закінченням строку дії договору 31.12.2009 і невикористанням грошових коштів в сумі 10131 грн. 20 коп. відповідачем, у позивача відпала можливість використати вказані грошові кошти за спірним договором і виникло право звернутися до відповідача з вимогою повернути невикористану суму грошових коштів, чим позивач і скористався звернувшись до відповідача спочатку з вимогою, а потім з позовом до суду.

Враховуючи викладене, трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України, на момент подачі позивачем позову до суду не сплинув і у суду немає підстав для застосування наслідків, передбачених ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Александр", м.Запоріжжя, до Державного підприємства „Ровенькиантрацит", м.Ровеньки Луганської області, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Ровенькиантрацит", Луганська область, м.Ровеньки, вул.Комуністична, б.6, код 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Александр", м.Запоріжжя, пр.Леніна, б.63, код 14282829 заборгованість в сумі 10131 грн. 20 коп., судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 24.12.2012.

Суддя Т.В.Косенко