Рішення № 28255627, 17.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.12 Справа № 5015/4883/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02", м. Львів

про стягнення 59 297 грн. 50 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Максимов А.О, представник (довіреність б/н від 11.11.2012 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт", м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02", м. Львів про стягнення 59 297 грн. 50 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 19.11.2012 р. призначив розгляд справи на 13.12.2012 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 17.12.2012 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість за товар становила 59 297 грн. 50 коп. Відповідачем було також повернуто товар на загальну суму 205 грн. 86 коп. Таким чином, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 59 091 грн. 61 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів сплати пені не надав, вимог ухвали суду від 19.11.2012 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 17.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

1 січня 2008 р. між ТзОВ "Укрморепродукт" (постачальник) та ТзОВ "Херсонський оптовий торговий дім-02" (покупець) було укладено договір поставки №156 та додатки до нього з протоколом розбіжностей.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставляти покупцеві, а покупець (відповідач) приймати і оплачувати товари партіями відповідно до замовлень покупця.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив і передав у власність відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними (оригінали накладних оглянуті в судовому засіданні, належно завірені копії долучені до матеріалів справи).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару з відстрочкою платежу на кількість днів, яка вказана в додатку №1 з моменту поставки.

Згідно додатку №1 до договору, строк оплати становить 21 день.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту звірки розрахунків за період з лютого 2012 р. по серпень 2012 р., пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 59 297 грн. 50 коп.

Згідно акту звірки розрахунків за період з вересня 2012 р. по жовтень 2012 р., поданого представником позивача у судовому засіданні 17.12.2012 р., вбачається, що відповідач здійснив часткове повернення товару в сумі 205 грн. 86 коп. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 205 грн. 86 коп. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 59 091 грн. 64 коп. основного боргу. В частині стягнення 205 грн. 86 коп. основного боргу провадження слід припинити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 267, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02", м. Львів, вул. Кульпарківська, 93 (ідентифікаційний код 32125630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт", м. Київ, вул. Сирецька, 28/2 (ідентифікаційний код 31466802) 59 091 грн. 61 коп. боргу, 1 603 грн. 86 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 205 грн. 86 коп. основного боргу провадження припинити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.