Рішення № 28255625, 17.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05-5-70/3476-39/419-2012 17.12.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

про стягнення 170981,94 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Марковська В.В. за довіреністю № 93/2012/02113-19 від 03.02.2012 р.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 170891,94 грн. на підставі Договору № 810404 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2008 р., з яких: 156737,81 грн. -основного боргу, 8711,07 грн. -інфляційної складової боргу, 5443,06 грн. -3% річних, а також про відшкодування 3417,84 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вищенаведеного договору позивач поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, проте відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії не виконав, в зв'язку з чим за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за цим договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. (суддя Капцова Т. П.) № 05-5-70/3476 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 року № 05-5-70/3476 скасовано, а матеріали № 05-5-70/3476 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.09.12 року № 04-1/878 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 05-5-70/3476, за результатами якого справу передано на розгляд судді Гумезі О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року (суддя Гумега О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 05-5-70/3476-39/419-2012 та призначено розгляд справи на 15.10.12 року о 10:30 год.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. у зв'язку з перебуванням судді Гумеги О.В. у відпустці, справу № 05-5-70/3476-39/419-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.12 р. справу № 05-5-70/3476-39/419-2012 прийнято до свого провадження суддею Блажівською О.Є. та призначено розгляд справи на 12.11.2012 р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р. справу № 05-5-70/3476-39/419-2012 передано для розгляду судді Гумезі О.В, у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р. справу № 05-5-70/3476-39/419-2012 прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В та призначено розгляд справи на 12.11.2012 р. о 10:30 год.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, повідомлення від 15.10.2012 р. про відсутність спору між тими ж сторонами, Інформацію щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію, копію витягу з ЄДРПОУ № 23-07/2311-43 від 11.07.2012 р. стосовно відповідача, довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплову енергію за період з червня 2012 р. по жовтень 2012 р. Клопотання позивача судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для його подальшої реєстрації відповідно до п.п. 2.4. п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України).

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2012 р. розгляд справи відкладено на 03.12.2012 о 11:10 год.

13.11.2012 року позивач через відділ діловодства суду подав заяву про виправлення описки в позовній заяві. Відповідно до наведеної заяви позивач вказав на допущені ним описки у позовній заяві стосовно суми основного боргу та ціни позову, у зв'язку з чим просив вважати вірною суму основного боргу в розмірі 153521,28 грн. та вірною ціну позову в розмірі 167675,41 грн. При цьому позивач зазначив, що допущені ним описки не вплинули на розрахунок інфляційної складової боргу та 3% річних та додав до заяви розрахунок ціни позову.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.11.2012 р. у зв'язку з відрядженням судді Гумеги О.В. з 03.12.2012 року по 07.12.2012 року до Національної школи суддів України, справу № 05-5-70/3476-39/419-2012 передано для розгляду судді Картавцевій Ю. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. справа № 05-5-70/3476-39/419-2012 прийнята до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 17.12.2012 об 11:20 год.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. справу № 05-5-70/3476-39/419-2012 передано для розгляду судді Гумезі О.В., у зв'язку із поверненням судді Гумеги О.В. з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. справу № 05-5-70/3476-39/419-2012 прийнято до провадження судді Гумеги О. В., розгляд справи призначено на 17.12.2012 об 11:20 год.

14.12.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про уточнення позовних вимог. Відповідно до наведеної заяви позивач повідомив, що протягом червня-вересня 2012 р. відповідачем сплачено 40100,98 грн. в рахунок погашення основного боргу. За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача 113420,30 грн. основного боргу, 8711,07 грн. інфляційної складової боргу, 5443,06 грн. 3% річних. До заяви про уточнення позовних вимог позивач додав уточнений розрахунок ціни позову, довідку про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію за період з червня 2012 р. по листопад 2012 р. тощо.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 17.12.2012 р., з'явився та підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої ним до суду 14.12.2012 р. заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.12.2012 р., не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 17.12.2012 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.12.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 17.12.2012 р. судом розглянуто заяву позивача про виправлення описки в позовній заяві, яка була подана до суду 13.11.2012 р. Дана заява позивача судом задовольняється, у зв'язку з чим вірною сумою основного боргу у позовній заяві вважається сума в розмірі 153521,28 грн., а вірною ціною позову в позовній заяві вважається сума в розмірі 167675,41 грн., при цьому вказані позивачем у позовній заяві суми інфляційної складової боргу та 3% річних, як зазначив позивача, ним розраховані та вказані вірно.

В судовому засіданні 17.12.2012 р. судом розглянуто заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка була подана до суду 14.12.2012 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Тому, як зазначено в п.п. 3.11. п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про уточнення розміру позовних вимог, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви (з урахуванням заяви про виправлення описки в позовній заяві), суд розцінює подану через відділ діловодства суду 14.12.2012 р. заяву позивача як зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Як вбачається зі змісту п.п. 3.10 п. 3 вищенаведеної Постанови Пленуму ВГСУ, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Там же зазначено, що питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 127574,43 грн., з яких: 113420,30 грн. основного боргу, 8711,07 грн. інфляційної складової боргу, 5443,06 грн. 3% річних.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалася за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.12.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.07.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (відповідач) про стягнення заборгованості за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2012 р. на підставі Договору № 810404 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2008 р. Позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 167675,41 грн., з яких: 153521,28 грн. -основного боргу, 8711,07 грн. -інфляційної складової боргу, 5443,06 грн. -3% річних (з урахуванням заяви про виправлення описки в позовній заяві).

По матеріалам справи судом встановлено, що 01.03.2008 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 р. у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. була перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (ЖЕО-806) (відповідач) був укладений Договір № 810404 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі -Договір № 810404 від 01.03.2008 р. р. або Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач, визначений як постачальник, зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу, визначеному як споживач, для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Крім того, відповідно до п. 2.3.5 Договору споживач зобов'язується забезпечувати, зокрема, своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно -обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України тощо.

Відповідно до п. 1 додатку 2 до Договору узгоджено, що розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (КМДА), затвердженими Розпорядженнями КМДА від 12.12.2007 р. № 142 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями та орендарями, в разі знаходження їх в житловому будинку (бюджетними та госпрозрахунковими організаціями).

Пунктом 2 додатку 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії -кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Згідно з п. 3 додатку 2 до Договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до пунктів 4 та 5 додатку 2 до Договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку -по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-4 вул. Борщагівська, 171/18 -не пізніше 28 числа поточного місяця.

Пунктом 8 додатку 2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двух днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку 2 до Договору споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Таким чином, умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як зазначив позивач при зверненні з позовом до суду, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у останнього за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2012 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 153521,28 грн. (основний борг), що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період, довідкою позивача про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію за період з листопада 2009 р. по квітень 2012 р., уточненим розрахунком ціни позову станом на 01.06.2012 р.

В процесі вирішення спору позивач повідомив суд, що протягом червня-вересня 2012 р., а отже після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем було сплачено 40100,98 грн. в рахунок погашення основного боргу, у зв'язку з чим позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог, зокрема, в частині суми основного боргу просив стягнути з відповідача 113420,30 грн. за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2012 р. (153521,28 грн. - 40100,98 грн. = 113420,30 грн.). Заява позивача була прийнята судом до розгляду, новою ціною позову було визначено 127574,4 грн., з яких: 113420,30 грн. основного боргу, 8711,07 грн. інфляційної складової боргу, 5443,06 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" (у редакції Закону України від 09.07.2010 р. N 2479-VI) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. У попередній редакції ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" визначалось, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Зібрані у справі докази, а саме: облікові картки (табуляграми) за спірний період, довідка позивача про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію, підтверджують, що станом на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 810404 від 01.03.2008 р. становить 113420,30 грн. (основний борг).

При цьому судом перевірено виставлення постачальником (позивачем) до сплати споживачу (відповідачу) сум за поставлену теплову енергію на підставі Договору № 810404 від 01.03.2008 р. згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА та Постановами НКРЕ про введення тарифів на теплову енергію (перелік наведено в "Інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію", доданої позивачем до матеріалів справи), які відповідно були чинними у спірний період.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в судові засідання без поважних причин не з'явився, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних і допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не надав, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на підставі Договору № 810404 від 01.03.2008 р. за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2012 р. основного боргу в розмірі 113420,30 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 8711,07 грн. інфляційної складової боргу за періоди січень-березень 2010 р., серпень 2010 р. - червень 2011 р., вересень 2011 р. -березень 2012 р., а також 5443,06 грн. 3% річних за період з грудня 2009 р. по травень 2012 р.

Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. по справі № 23/466, Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справи окремих норм матеріального права".

Суд враховує, що при зверненні з даним позовом до суду, позивач визначив до стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції за періоди січень-березень 2010 р., серпень 2010 р. - червень 2011 р., вересень 2011 р. -березень 2012 р. (саме в ці періоди індекс інфляції був більше одиниці), тоді як в інші періоди, коли індекс інфляції був менше одиниці -позивач фактично не заявляв до стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції.

При цьому суд вважає, що в силу приписів ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач не позбавлений права визначати до стягнення суму боргу з врахуванням індексу інфляції за будь-які складові періоди загального часу прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому суд розглянув суми інфляційної складової боргу саме в заявлені позивачем періоди, враховуючи, що ці періоди відповідають загальному часу прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 810404.

Враховуючи вищенаведене та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум інфляційної складової боргу та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 8711,07 грн. інфляційної складової боргу за періоди січень-березень 2010 р., серпень 2010 р. - червень 2011 р., вересень 2011 р. -березень 2012 р. та 5443,06 грн. 3% річних за період з грудня 2009 р. по травень 2012 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 44 ГПК України, зокрема, визначено, що порядок повернення судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому судом враховано приписи абз. 5 п.п. 4.6 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., згідно яких зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

За наведених обставин, з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК України, судовий збір в сумі 3355,31 грн. покладається на відповідача.

Крім того судом враховано, що в результаті допущених позивачем у позовній заяві описок стосовно суми основного боргу та ціни позову, остання фактично була зменшена на 3216,53 грн. (170891,94 грн. (первісно зазначена у позовній заяві ціна позову, виходячи з якої позивачем було сплачено судовий збір) -167765,41 грн. (вірна ціна позову, яка визначена в результаті задоволення судом заяви позивача про виправлення описки у позовній заяві) = 3216,53 грн.).

Наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 2560 від 25.06.2012 р. підтверджує сплату позивачем судового збору в сумі 3417,84 грн. Враховуючи визначену судом ціну позову в розмірі 167765,41 грн., підставним є висновок про внесення позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначені підстави повернення судового збору, серед яких -зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 наведеного Закону).

Враховуючи наведене, судовий збір в сумі 62,31 грн., сплачений платіжним дорученням № 2560 від 25.06.2012 р., підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", при цьому оригінал зазначеного платіжного доручення залишається в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03170, м. Київ, вул. Прилужна, буд. 6; ідентифікаційний код 03366552), або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669) 113420,30 грн. (сто тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень 30 коп.) основного боргу, 8711,07 грн. (вісім тисяч сімсот одинадцять гривень 07 коп.) інфляційної складової боргу, 5443,06 грн. (п'ять тисяч чотириста сорок три гривні 06 коп.) трьох відсотків річних, 3355,31 грн. (три тисячі триста п'ятдесят п'ять гривень 31 коп.) судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669) з Державного бюджету України 62,31 грн. (шістдесят дві гривні 31 коп.) судового збору, сплачених платіжним дорученням 2560 від 25.06.2012 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.12.2012 р.

Суддя Гумега О. В.