Рішення № 28255596, 18.12.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5016/2071/2012(20/60)

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Полонського району електромереж, вул. Чкалова, 140, м. Полонне, Хмельницька область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківський картонно-паперовий комбінат", вул. Перемоги, 34, смт Понінка, Хмельницька область, 30511

про стягнення заборгованості в сумі 57 991, 57 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явились

Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" в особі Полонського району електромереж звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківський картонно-паперовий комбінат" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 652 від 01.07.2009 року в сумі 57 991, 57 грн., в тому числі: 49, 19 грн. -заборгованості по оплаті реактивної електроенергії; 21, 18 грн. -заборгованості по оплаті пені; 38 181, 47 грн. -інфляційних нарахувань; 12 818, 01 грн. -три відсотки річних; 6 921, 72 грн. -заборгованості за перевищення договірної величини електричної потужності.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.08.2012 року порушено провадження у справі, справі присвоєно № 6/5025/935/12, розгляд призначено на 25.09.2012 року.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.09.2012 року матеріали справи № 6/5025/935/12 за позовною заявою ПАТ «Хмельницькобленерго»в особі Полонського району електричних мереж м. Полонне, Хмельницька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-паперовий комбінат»м. Миколаїв про стягнення 57 991, 57 грн. було надіслано за підсудністю до господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.10.2012 року справу прийнято до провадження, присвоєно справі № 5016/2071/2012(20/60), розгляд призначено на 01.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.11.2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 04.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.12.2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 18.12.2012 року та продовжено строк вирішення спору.

Позивач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судове засідання 18.12.2012 року не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис повноважного представника на повідомленні від 04.12.2012 року про дату та місце наступного судового засідання.

18.12.2012 року на адресу господарського суду Миколаївської області від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 04.12.2012 року надійшов супровідний лист із доданими копіями рахунків на оплату реактивної електроенергії, які долучені судом до матеріалів справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог у позовній заяві позивач зазначив, що 01.07.2009 року між ПАТ «Хмельницькобленерго»в особі Полонського району електричних мереж та ТзОВ «Понінківський картонно-паперовий комбінат»укладено договір про постачання електричної енергії № 652, відповідно до умов якого ПАТ «Хмельницькобленерго»через Полонський район електричних мереж зобов'язалось постачати електричну енергію, а відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно проводити періодичні розрахунки та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами. Однак своїх договірних обов'язків відповідач не виконував і станом на 01.07.2012 року заборгував позивачу 49, 19 грн. за перетікання реактивної електроенергії.

У зв'язку з періодичним простроченням термінів оплати, відповідно до ст. 625 ЦК України та умов договору, з урахуванням встановленого індексу інфляції відповідачу, як боржнику, донараховано 38 181, 47 грн. -інфляційних втрат, а також три проценти річних від простроченої суми, що становить 12 818, 01 грн. За несвоєчасну оплату спожитої електроенергії згідно до умов договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»також нарахована до сплати пеня у сумі 21, 18 грн. Також за перевищення договірної величини потужності відповідно до умов договору та ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»нараховано до сплати 6 021, 72 грн.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 49, 19 грн. -заборгованості по оплаті реактивної електроенергії; 21, 18 грн. -заборгованості по оплаті пені; 38 181, 47 грн. -інфляційних нарахувань; 12 818, 01 грн. -три відсотки річних; 6 921, 72 грн. -заборгованості за перевищення договірної величини електричної потужності.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судові засідання не направляв. Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі. Вимог ухвал господарського суду Миколаївської області щодо направлення письмового відзиву на позов та контррозрахунку суми, заявленої до стягнення, відповідачем не виконано.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.10.12 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що

адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача по дату, час та місце судових засідань. Зокрема, ухвала від 05.10.12 року про прийняття господарським судом Миколаївської області справи до провадження та призначення до судового розгляду надіслана за належною адресою відповідача та отримана ним, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи (том ІІ, арк. справи 11). Відтак, відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином сторін про дату, час та місце судових засідань.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.10.12 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року (з останніми змінами від 23.03.12 року) за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Судом встановлено, що ПАТ «Хмельницькобленерго»є правонаступником прав та обов'язків ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго». При цьому, доказів реорганізації юридичної особи (прийняття рішення про реорганізацію, створення комісії з припинення юридичної особи тощо) суду не подано. Організаційно-правова форма юридичної особи не змінювалась.

Судом встановлено наступне.

01.07.2009 року між ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго»(далі -постачальник) та ТзОВ «Понінківський картонно-паперовий комбінат»(далі -споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 652 (том І, арк. справи 7-10) та додатки до нього.

Відповідно до умов вказаного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 6 544 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.96 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.96 року за 417/1442 (надалі -ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 2. 1. Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п. 2.2.2. Договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 10 «Порядок розрахунків»та № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 9.4 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 01.11.2012 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Судом також враховано, що 13.09.10 року між ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго»(далі -постачальник) та ТзОВ «Понінківський картонно-паперовий комбінат»(далі -споживач) було укладено Додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії від 01.07.09 року № 652 щодо припинення-відновлення продажу (постачання) електричної енергії (том ІІ, арк. справи 67-68).

Відповідно до умов вищевказаної Додаткової угоди постачальник та споживач на підставі заяви споживача від 08.09.2010 року № 1/221 прийшли до згоди, що продаж електричної енергії постачальником споживачу припиняється за договором між постачальником та споживачем про постачання електричної енергії від 01.07.2009 року № 652 (далі - договір) на строк дії договору про купівлю-продаж електроенергії від 18.08.2010 року № 131-Е (далі -Договір купівлі-продажу електроенергії), укладеного між постачальником електроенергії за нерегульованим тарифом ТзОВ «Енергозахід»(далі -ПНТ) та споживачем, з 00 год. 01.10.2010 року (перший день дії договору про купівлю-продаж електричної енергії) (п. 1 Додаткової угоди).

Договір у частині постачання активної електричної енергії і розрахунків за неї з постачальником не діє до моменту відновлення його згідно з умовами цієї додаткової угоди (п. 6 Додаткової угоди).

Дана Додаткова угода набирає чинності після підписання сторонами і діє до терміну, визначеного відповідно до п. 5 цієї додаткової угоди (п. 8 Додаткової угоди).

Умови договору, що не регулюються цією додатковою угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують свої зобов'язання за ними (п. 9 Додаткової угоди).

На момент розгляду справи суду не подано доказів припинення дії договору про купівлю-продаж електроенергії від 18.08.2010 року № 131-Е, укладеного між постачальником електроенергії за нерегульованим тарифом ТзОВ «Енергозахід»(далі -ПНТ) та споживачем, як і не подано суду доказів звернення Споживача до Постачальника з письмовою заявою про відновлення дії Договору в повному обсязі за 5 днів до закінчення дії договору про купівлю-продаж електроенергії та підписання уповноваженими особами Сторін двостороннього акта з визначенням показників розрахункових засобів обліку.

Щодо вимоги про стягнення плати за перетікання реактивної електроенергії, то слід зазначити наступне.

Плата за перетікання реактивної електроенергії - плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.

Відповідно до п. 6.33 величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381 (далі - Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії між основним споживачем та його субспоживачами визначається основним споживачем відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії та зазначається у відповідному договорі, що укладається між ними.

Відповідно до п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 4 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії»(том І, арк. справи 12-13).

Судом встановлено, що за період з серпня 2009 року по червень 2012 року позивач надав відповідачу послуги з перетікання реактивної енергії, що підтверджується виставленими відповідачу рахунками-фактурами, копії яких наявні у матеріалах справи, а саме: рахунок-фактура № 652 від 25.08.2009 року на загальну суму 46 655, 29 грн. ( том ІІ, арк. справи 77); рахунок-фактура № 652 від 23.09.2009 року на загальну суму 21 299, 92 грн. (том ІІ, арк. справи 78); рахунок-фактура № 652 від 25.10.2009 року на загальну суму 29 860, 34 грн. (том ІІ, арк. справи 79); рахунок-фактура № 652 від 23.11.2009 року на загальну суму 21 910, 95 грн. (том ІІ, арк. справи 80); рахунок-фактура № 652 від 23.12.2009 року на загальну суму 26 593, 90 грн. (том ІІ, арк. справи 81); рахунок-фактура № 652 від 22.01.2010 року на загальну суму 13 588, 83 грн. (том ІІ, арк. справи 82); рахунок-фактура № 652 від 23.02.2010 року на загальну суму 20 509, 61 грн. (том ІІ, арк. справи 83); рахунок-фактура № 652 від 23.03.2010 року на загальну суму 21 019, 82 грн. (том ІІ, арк. справи 84); рахунок-фактура № 652 від 23.04.2010 року на загальну суму 25 830, 63 грн. (том ІІ, арк. справи 85); рахунок-фактура № 652 від 27.05.2010 року на загальну суму 21 954, 54 грн. (том ІІ, арк. справи 86); рахунок-фактура № 652 від 25.06.2010 року на загальну суму 22 894, 12 грн. (том ІІ, арк. справи 87); рахунок-фактура № 652 від 28.07.2010 року на загальну суму 28 452, 14 грн. (том ІІ, арк. справи 88); рахунок-фактура № 652 від 30.08.2010 року на загальну суму 21 305, 04 грн. (том ІІ, арк. справи 89); рахунок-фактура № 652 від 27.09.2010 року на загальну суму 19 447, 47 грн. (том ІІ, арк. справи 90); рахунок-фактура № 652 від 27.10.2010 року на загальну суму 25 191, 58 грн. (том ІІ, арк. справи 91); рахунок-фактура № 652 від 30.11.2010 року на загальну суму 22 225, 38 грн. (том ІІ, арк. справи 92); рахунок-фактура № 652 від 31.12.2010 року на загальну суму 23 054, 74 грн. (том ІІ, арк. справи 93); рахунок-фактура № 652 від 31.01.2011 року на загальну суму 21 827, 52 грн. (том ІІ, арк. справи 94); рахунок-фактура № 652 від 28.02.2011 року на загальну суму 13 181, 98 грн. (том ІІ, арк. справи 95); рахунок-фактура № 652 від 31.03.2011 року на загальну суму 5 058, 28 грн. (том ІІ, арк. справи 96); рахунок-фактура № 652 від 30.04.2011 року на загальну суму 4 916, 17 грн. (том ІІ, арк. справи 97); рахунок-фактура № 652 від 31.05.2011 року на загальну суму 13 797, 78 грн. (том ІІ, арк. справи 98); рахунок-фактура № 652 від 30.06.2011 року на загальну суму 21 995, 05 грн. (том ІІ, арк. справи 99); рахунок-фактура № 652 від 31.07.2011 року на загальну суму 15 484, 02 грн. (том ІІ, арк. справи 100); рахунок-фактура № 652 від 31.08.2011 року на загальну суму 5 740, 17 грн. (том ІІ, арк. справи 101); рахунок-фактура № 652 від 31.01.2012 року на загальну суму 17 398, 71 грн. (том ІІ, арк. справи 102); рахунок-фактура № 652 від 29.02.2012 року на загальну суму 1 819, 33 грн. (том ІІ, арк. справи 103); рахунок-фактура № 652 від 30.04.2012 року на загальну суму 19 081, 19 грн. (том ІІ, арк. справи 104).

Відповідач частково виконав свої зобов'язання зі сплати реактивної електроенергії, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 49, 19 грн.

Відповідачем не спростовано факту наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, в цій частині позовна вимога є підставною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд України (постанова від 07.11.2011 року по справі № 5002-2/5109-2010).

Відповідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 -2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0, 5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивачем заявлено до стягнення пені у сумі 21, 18 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 01.11.12 року позивачем було подано суду детальний розрахунок суми пені з урахуванням положень ст. 232 ГК України із вказівкою періоду нарахування, суми по кожному окремому зобов'язанню, на яку здійснено нарахування, періоду, протягом якого здійснено нарахування.

З поданого суду розрахунку вбачається, що сума пені становить 4, 10 грн.

Перевіривши подані суду розрахунки, судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені по зобов'язанню за спожиту активну електроенергію за вересень 2011 року на суму 50, 14 грн. (рахунок-фактура № 652 від 30.09.11 року) (том І, арк. справи 78). Пеня нарахована позивачем за період з 01.09.11 року по 12.03.12 року, тобто з порушенням піврічного строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того, відповідно до п. 1 Додатку № 10 до Договору розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. Споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії згідно додатку № 1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності до 3 числа розрахункового періоду 100 % від договірної величини споживання електричної енергії розрахункового періоду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку розміру пені, з урахуванням як піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, так і дати, з якої у позивача виникло право на нарахування пені. Здійснивши перерахунок розміру пені, суд встановив, що пеня за порушення вищевказаного зобов'язання за період з 04.09.11 року по 03.03.12 року становить 3, 85 грн. та в цій частині підлягає задоволенню. Отже, нарахування пені в сумі 3, 85 грн. є обґрунтованим та підставним. В решті пені слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 38 181, 47 грн. -інфляційних втрат та 12 818, 01 грн. -трьох відсотків річних.

На виконання вимог ухвали суду від 01.11.2012 року позивачем було подано суду детальний розрахунок суми інфляційних нарахувань (том ІІ, арк. справи 22-38) відповідно до положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" з урахуванням як індексу інфляції, так і індексу дефляції. Відповідно до поданого позивачем розрахунку розмір інфляційних втрат, нарахований за період з 01.08.09 року по 12.02.12 року, за урахуванням як індексу інфляції, так і індексу дефляції, становить 30 224, 83 грн.

Позивачем також було повторно подано суду розрахунок трьох відсотків річних, нарахованих за період з 01.08.09 року по 12.02.12 року (том ІІ, арк. справи 39-55). Відповідно до поданого розрахунку сума трьох відсотків річних становить 12 818, 00 грн.

Позивачем здійснено нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних на суму заборгованості по активній електроенергії, спожитої відповідачем за період з серпня 2009 року по вересень 2011 року включно, з урахуванням здійснених відповідачем проплат. Копії рахунків-фактур, що виставлялись відповідачу, та рапортів про відпуск електроенергії за вищевказаний період наявні в матеріалах справи (том І, арк. справи 29-79).

Позивачем не подано суду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Подані суду розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних є арифметично правильними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягає частковому задоволенню, оскільки в позовній заяві позивачем ставиться вимога про стягнення 38 181, 47 грн. -інфляційних втрат та 12 818, 01 грн. -трьох відсотків річних, однак, заяви про зменшення розміру позовних вимог подано не було. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 30 224, 83 грн. та трьох відсотків річних в сумі 12 818 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню. В решті інфляційних втрат та трьох відсотків річних слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірної величини електричної потужності, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Відповідно до п. 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 20 000 кВт.год і більше.

Розділом 5 Договору сторони передбачили порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

Відповідно до п. 5.4 Договору години максимуму навантажень енергосистеми (межі тарифних зон) установлюються державним підприємством, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України) і доводиться постачальником до відома споживача письмовими повідомленнями.

Відповідно до п. 4.6 ПКЕЕ постачальник електричної енергії доводить споживачам граничні величини споживання електричної потужності в години контролю максимального навантаження енергосистеми відповідно до законодавства України та умов договору. Ці величини встановлюються для об'єктів споживача з приєднаною потужністю 150 кВт та більше і середньомісячним споживанням 50 000 кВт.год та більше, виходячи з режиму роботи об'єднаної енергетичної системи України, і доводяться до відома споживачів окремими письмовими повідомленнями не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду. Це письмове повідомлення є невід'ємною частиною договору.

Періоди контролю максимумів навантаження встановлюються відповідно до нормативних документів і згідно з умовами договору доводяться до споживачів письмовим повідомленням, яке є додатком до договору. Загальна тривалість періодів контролю максимального навантаження має не перевищувати 6 годин на добу.

Для різних постачальників електричної енергії за регульованим тарифом органом, що здійснює централізоване диспетчерське управління, можуть установлюватися різні години початку періоду контролю максимального навантаження енергосистеми в залежності від добового графіка навантаження об'єднаної енергетичної системи України.

Для споживачів, які розраховуються за спожиту електроенергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, початок та тривалість періоду контролю максимуму навантаження встановлюються відповідно до початку та тривалості пікової зони.

Пунктом 6.15 ПКЕЕ перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформляється актом з контролю електричної потужності.

Пунктом 6.16 ПКЕЕ передбачено, що обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Судом встановлено наступне.

19.01.12 року позивачем на адресу відповідача направлялось письмове повідомлення про встановлення граничних величин споживання електричної потужності. Вказаним повідомленням № 9 від 19.01.2012 року відповідачу при договірній величині споживання 15 тис.кВт/год було встановлено граничні величини споживання електричної потужності на лютий 2012 року на ранок -2620 кВт та на вечір 2155 кВт. (том ІІ, арк. справи 56). Дане повідомлення є невід'ємною частиною договору.

02.02.2012 року енергоінспекцією Полонський РЕМ було складено Акт № 1/02.12 з контролю електричної потужності (том І, арк. справи 136). У даному акті зазначено, що при перевірці дотримання споживачем договірних (граничних) величин споживання електричної потужності в години вечірнього максимального навантаження енергосистеми було установлено перевищення доведеної письмовим повідомленням від 19.01.2012 року № 9 договірної (граничної) величини електричної потужності, яке становить 261 кВт. Поданий суду акт підписаний представником позивача і відповідача.

В спірному випадку перевищення договірної величини споживання електричної потужності у години вечірнього максимального навантаження склало 261 кВт, виходячи з розрахунку 2 155 кВт (встановленого максимального навантаження, повідомленого відповідачу письмовим повідомленням № 9 від 19.01.2012 року) -2 416 кВт (найбільша фактична потужність підприємства, розрахована за спеціальною формулою при складанні акту).

Позивачем на перевищення договірної величини споживання електричної потужності було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 652 від 03.03.2012 року на суму 6 921, 72 грн., який отримано відповідачем (том І, арк. справи 135). При визначенні суми заборгованості відповідача за перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної потужності позивачем використаний тариф 26, 52 грн. за 1 кВт., що передбачено додатком № 1 до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11.06.1999 року № 784 «Щодо плати за перевищення договірної величини потужності (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26.07.2005 року № 558).

Відповідачем не спростовано факту наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, в частині стягнення 6 921, 72 грн. -заборгованості за перевищення договірної величини електричної потужності позовна вимога є підставною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст. 193, 230-232, 275, 276 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.96 року № 28, ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Полонського району електромереж до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківський картонно-паперовий комбінат" про стягнення заборгованості в сумі 57 991, 57 грн.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківський картонно-паперовий комбінат", вул. Перемоги, 34, смт Понінка, Хмельницька область, 30511 (код ЄДРПОУ 36475570) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Полонського району електромереж, вул. Чкалова, 140, м. Полонне, Хмельницька область (на розподільчий розрахунковий рахунок ПАТ «Хмельницькобленерго»у Хмельницькому ОУ ПАТ «Ощадбанк»р/р № 2600830002570; МФО 315784; ЗКПО 22767506):

- 49, 19 грн. (сорок дев'ять грн. 19 коп.) -заборгованості по оплаті реактивної електроенергії.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківський картонно-паперовий комбінат", вул. Перемоги, 34, смт Понінка, Хмельницька область, 30511 (код ЄДРПОУ 36475570) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Полонського району електромереж, вул. Чкалова, 140, м. Полонне, Хмельницька область (на р/р Полонського РЕМ ПАТ «Хмельницькобленерго»№ 2600230100997 в Хмельницькому ОУ ПАТ «Ощадбанк»; МФО 315784; код ЄДРПОУ 22764790):

- 3, 85 грн. (три грн. 85 коп.) -пені;

- 30 224, 83 грн. (тридцять тисяч двісті двадцять чотири грн. 83 коп.) - трьох відсотків річних за період з 01.08.09 року по 12.02.12 року;

- 12 818, 00 грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісімнадцять грн. 00 коп. ) - інфляційних втрат;

- 6 921, 72 грн. (шість тисяч дев'ятсот двадцять одна грн. 72 коп.) -заборгованості за перевищення договірної величини електричної потужності;

- 1 388, 20 грн. (одна тисяча триста вісімдесят вісім грн. 20 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Е. М. Олейняш