Рішення № 28255311, 13.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/10 13.10.11

за позовом: Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної у м.Києві ради, м.Київ, ЄДРПОУ 35756924

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра», м.Київ, ЄДРПОУ 24373355

про стягнення 122916,40 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Кіцелюк Я.М. - юрист

від відповідача: Царенко Ю.І. -по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувались перерви

з 05.10.2011р. до 07.10.2011р.,

з 07.10.2011р. до 13.10.2011р.,

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне підприємство «Індустріальне»Солом'янської районної у м.Києві ради, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 122916,40 грн., у тому числі: основного боргу за надані послуги -69426,94 грн., пені -53489,46 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №79 від 01.04.2008р. про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра» утворилась заборгованість в сумі 69426,94 грн., що стало підставою для нарахування пені -53489,46 грн.

Відповідач у відзиві б/н від 03.10.2011р. (з урахуванням додатку б/н від 05.10.2011р.) проти суми основного боргу у розмірі 69426,94 грн. заперечив з тих підстав, що рахунки, які позивач пред'явив до сплати не відповідають встановленим законодавством тарифам, способу їх нарахування, об'єму та кількості наданих позивачем послуг. До матеріалів справи відповідач представив власний розрахунок, відповідно до якого заборгованість останнього за надані Комунальним підприємством «Індустріальне»Солом'янської районної у м.Києві ради складає 26236,28 грн.

За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра»договір №79 від 01.04.2008р. є припиненим у зв'язку із тим, що відповідачем на адресу позивача було направлено лист №29 від 01.03.2010р. про припинення дії вказаної вище угоди, внаслідок чого заборгованість за період з травня 2010р. по червень 2011р. не підлягає стягненню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ч.1 ст.1, ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2008р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (власник, орендар) було підписано договір №79 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Згідно із п.1.1 вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання за плату надавати комунальні послуги (холодне, гаряче водопостачання, централізоване опалення, водовідведення) в приміщенні загальною площею 128,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Перемоги, 45. Крім того, відповідач зобов'язався приймати участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території.

Відповідно до п.5.1 договору №79 від 01.04.2008р. встановлено строк дії договору з 01.04.2008р. до 01.04.2009р. При цьому, п.5.2 угоди передбачено, що договір продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить іншу сторону про припинення договору.

Яких-небудь інших умов припинення дії договору №79 від 01.04.2008р., як-то обов'язкової наявності згоди іншої сторони угоди, виконавцем та орендарем визначено не було.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.2 ст.212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

01.03.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагра»звернулось до позивача з листом №29 про припинення дії договору №79 від 01.04.2008р. з 01.04.2010р.

Листом №283 від 17.03.2010р. Комунальне підприємство «Індустріальне»Солом'янської районної у м.Києві ради повідомило заявника про наявність заборгованості за надані послуги. За змістом вказаного листа припинення дії договору позивачем погоджено не було.

Проте, враховуючи, що порядок припинення дії договору №79 від 01.04.2008р., погоджений сторонами у п.5.1 договору не визначав в якості обов'язкової умови для припинення його дії наявність погодження іншої сторони або заборону припинення правочину з огляду на наявність заборгованості з оплати комунальних послуг, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою припинились 01.04.2010р.

Виходячи зі змісту п.2.2 договору №79 від 01.04.2008р. сторони погодили надання наступних послуг:

- опалення за тарифом на момент укладання договору 171,62 грн. за 1 Гкал, оплата за що здійснюється в опалювальний період за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає виконавцю;

- гарячого водопостачання за тарифом на момент укладання договору 176,62 грн. за 1 Гкал, оплата за яке здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає виконавцю;

- холодного водопостачання за тарифом на момент укладання договору 3,75 грн. за 1 куб.м, оплата за яке здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (ВАТ АК «Київводоканал») надає виконавцю.

При цьому, тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Одночасно п.2.6 договору №79 від 01.04.2008р. сторони погодили, що орендар (власник) сплачує виконавцю експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладання договору становить 107,94 грн. на місяць та може коригуватись без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді.

На підставі п.2.7 зазначеного договору відповідач також зобов'язався сплачувати за встановленими тарифами вартість послуг по транспортуванню теплової енергії від джерел теплопостачання до споживача (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 6,55 грн. на місяць.

Як вказує позивач, на виконання умов договору №79 від 01.04.2008р. за період з січня 2009р. по червень 2011р. Комунальне підприємство «Індустріальне»Солом'янської районної у м.Києві ради надало відповідачу послуги на суму 70012,06 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактури (арк. с. 6-48, том 2). При цьому, останній оплатив надані послуги частково, внаслідок чого заборгованість позивача за період з січня 2009р. по червень 2011р. складає 69426,95 грн.

Відповідач у відзиві б/н від 03.10.2011р. (з урахуванням додатку б/н від 05.10.2011р.) погодився зі сплатою на користь позивача 26236,28 грн., у тому числі: за період з грудня 2008р. по квітень 2010р.: за опалення -13020,28 грн., за гарячу воду -7005,50 грн.; за період з травня 2010р. по червень 2011р. за опалення - 6210,50 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Індустріальне»Солом'янської районної у м.Києві ради про стягнення заборгованості за договором №79 від 01.04.2008р. за період з січня 2009р. по червень 2011р. в сумі 69426,95 грн., підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Аналогічні положення містяться у ст.174 Господарського кодексу України, згідно якої господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Одночасно, відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

З системного аналізу ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України з урахуванням положень ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»можна дійти висновку, що підставою виникнення певних прав та обов'язків між власником, споживачем, виконавцем, виробником, балансоутримувачем житлово-комунальних послуг є саме договір.

Вказані висновки суду узгоджуються також із приписами ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору, а також ст.26 названого нормативно-правового акту, якою встановлено, в тому числі, істотні умови договору, порядок оплати за надані послуги.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з вимогами про стягнення вартості житлово-комунальних послуг за період з січня 2009р. по червень 2011р. позивачем повинно бути доведено наявність у цей період укладеного між сторонами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також безпосередньо факт надання цих послуг.

Згідно із ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, строк дії договору, умови зміни, пролонгації, припинення дії договору.

Проте, як встановлено судом вище на підставі наявних у матеріалах справи документів, строк дії договору №79 від 01.04.2008р. припинився 01.04.2010р., внаслідок чого стягнення заборгованості за вказаним договором можливо лише за період з січня 2009р. по березень 2010р. Факт надання послуг у зазначений період відповідачем не заперечується.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за умовами вказаної угоди стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість, яка утворилась за період з січня 2009р. по березень 2010р. включно.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1 договору №79 від 01.04.2008р. сторони погодили, що орендар (власник) щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Відповідно до наявних у матеріалах справи рахунків-фактури борг відповідача за період з січня 2009р. по березень 2010р. включно з урахуванням оплат, проведених у січні та травні 2009р., складає 30124,17 грн. (з ПДВ) за послуги гарячого водопостачання та опалення.

Надання комунальних послуг в частині постачання відповідачу теплової енергії позивачем підтверджено. Зокрема, Комунальним підприємством «Індустріальне»Солом'янської районної у м.Києві ради до матеріалів справи представлено табуляграми АЕК «Київенерго», за якими здійснювались нарахування, що повністю узгоджується зі змістом п.2.1 договору №79 від 01.04.2008р.

Будь-яких доказів погашення боргу у вказаному розмірі відповідачем до матеріалів справи не надано.

Контррозрахунок відповідача судом до уваги не приймається, з огляду на те, що останній проведено не у відповідності з умовами договору №79 від 01.04.2008р.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра»на користь позивача 69426,95 грн., підлягають частковому задоволенню, а саме, на суму 30124,17 грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 вказаного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 2.9 договору №79 від 01.04.2008р. сторони визначили, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

За таких обставин, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 53489,46 грн. При цьому, відповідні нарахування проведені на суму заборгованості без ПДВ (тобто, меншу суму), що є правом позивача.

За висновками суду, розрахунок суми пені є арифметично вірним, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині, з урахуванням висновків суду щодо припинення дії договору з 01.04.2010р. та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за період з квітня 2010р. по червень 2011р., підлягають частковому задоволенню на суму 25103,47 грн.

Таким чином, враховуючи припинення дії договору №79 від 01.04.2008р. з 01.04.2010р., виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за надані протягом січня 2009р. -березня 2010р. послуги, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 122916,40 грн., у тому числі, основного боргу -69426,95 грн., пені -53489,46 грн., підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Індустріальне»Солом'янської районної у м.Києві ради, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра», м.Київ про стягнення 122916,40 грн., у тому числі, основного боргу -69426,95 грн., пені -53489,46 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра»(03126, м.Київ, Солом'янський район, бул.Івана Лепсе, 67, ЄДРПОУ 24373355) на користь Комунального підприємства «Індустріальне»Солом'янської районної у м.Києві ради (03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Виборзька, 42, ЄДРПОУ 35756924, р/р №26008149808 у Шевченківському районному відділенні ВАТ «Райфайзен Банк «Аваль», МФО 380805) основний борг в сумі 30124,17 грн., пеню у розмірі 25103,47 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 552,26 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 106,03 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Комунальному підприємству «Індустріальне»Солом'янської районної у м.Києві ради (03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Виборзька, 42, ЄДРПОУ 35756924) державне мито в сумі 0,84 грн., яке внесено у розмірі більшому, ніж передбачено чинним законодавством.

Видати довідку після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 18.10.2011р.