Рішення № 28255307, 07.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/35 07.09.11

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м.Київ, ЄДРПОУ 00131305

до відповідача: Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району у м.Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 03366552

про стягнення 308376,81 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Фінагіна В.Б. -юрисконс.

від відповідача: не з?явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м.Київ в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району у м.Києві, м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 308376,81 грн., у тому числі, основного боргу за спожиту теплову енергію -249020,07 грн., трьох відсотків річних -12428,88 грн., інфляційних нарахувань -46927,86 грн.

Заявою без номеру від 17.08.2011р. позивач на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги та заявив про стягнення заборгованості в сумі 303894,16 грн., у тому числі, основного боргу за спожиту теплову енергію -244537,42 грн., трьох відсотків річних -12428,88 грн., інфляційних нарахувань -46927,86 грн.

Судом розглядаються остаточні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з урахуванням змісту заяви без номеру від 17.08.2011р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №9805017 від 29.05.2009р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району у м.Києві утворилась заборгованість в сумі 244537,42 грн.

Відповідач у судові засідання 17.08.2011р., 07.09.2011р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом витягу №21-10/3591-42 від 04.08.2011р. Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві відповідач зареєстрований за адресою: 03170, м.Київ, Святошинський район, вул.Прилужна, 6.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 02.08.2011р., 17.08.2011р.

За приписами п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-08/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги наявність на ухвалах від 02.08.2011р., 17.08.2011р. штампів канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, враховуючи, що зазначені ухвали направлялись господарським судом за адресою Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району у м.Києві, яка вказана у витягу №21-10/3591-42 від 04.08.2011р. Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 29.05.2009р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району у м.Києві (споживач) було підписано договір №9805017 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно із п.1.1 вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов договору.

Виходячи зі змісту додатків №6, №7 до спірного договору, сторони погодили постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м.Київ, вул.Синьоозерна, 2б.

Відповідно до п.4.1 договору №9805017 від 29.05.2009р. встановлено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2010р. При цьому, п.4.3 угоди передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, а також враховуючи пояснення позивача без номеру від 17.08.2011р., суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час.

За умовами договору №9805017 від 29.05.2009р. позивачем за період з 29.05.2009р. по 01.07.2011р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 395319,87 грн. (2569,464 Гкал). Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії, копії яких надані до матеріалів справи.

Доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу поставленої теплової енергії та її вартості відповідачем не наведено, внаслідок чого суд приймає зазначений вище розрахунок як достовірний.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленої теплової енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 244537,42 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.2.3.5 договору №9805017 від 29.05.2009р. споживач зобов'язався забезпечувати, зокрема, своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Одночасно, за змістом додатку 2 до вказаної угоди споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-7 за адресою: вул.Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Крім того, відповідач зобов'язався щомісячно забезпечувати не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №9805017 від 29.05.2009р. зобов'язання у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за отриману теплову енергію на загальну суму 244537,42 грн.

Будь-яких доказів погашення боргу у вказаному розмірі відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №9805017 від 29.05.2009р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості спожитої теплової енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району у м.Києві на користь позивача 244537,42 грн., підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно із ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, за умовами договору №9805017 від 29.05.2009р. боржником є саме відповідач і саме він зобов'язаний забезпечити своєчасне надходження коштів на рахунок позивача, які належать до сплати за вказаною угодою.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами вказаних норм позивач нарахував та пред'явив до стягнення три відсотки річних в сумі 12428,88 грн., інфляційні нарахування в сумі 46927,86 грн.

За висновками суду, розрахунки сум трьох відсотків річних та інфляційних витрат є арифметично вірними, таким, що відповідають законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

При цьому, судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.11.2010р. по справі №4/719, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав, в судові засідання на виклик суду не з'явився. Поважних причин невиконання вимог суду не встановлено.

Таким чином, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за теплову енергію, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу -244537,42 грн., трьох відсотків річних -12428,88 грн., інфляційних нарахувань -46927,86 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за вимогами, які, за висновками суду, підлягають задоволенню відносяться на відповідача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені за вимогами, які заявою б/н від 17.08.2011р. були зменшені Публічним акціонерним товариством «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», підлягають віднесенню на позивача, приймаючи до уваги, що борг в сумі 4482,65 грн. сплачено відповідачем до моменту звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м.Київ до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району у м.Києві, м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 244537,42 грн., трьох відсотків річних -12428,88 грн., інфляційних нарахувань -46927,86 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району у м.Києві (03170, м.Київ, Святошинський район, вул.Прилужна, 6, ЄДРПОУ 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м.Київ, Печерський район, пл.Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305, р/р №260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) основний борг в сумі 244537,42 грн.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району у м.Києві (03170, м.Київ, Святошинський район, вул.Прилужна, 6, ЄДРПОУ 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м.Київ, Печерський район, пл.Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305, р/р №26000306201 у ГУ по м.Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) три відсотки річних -12428,88 грн., інфляційні нарахування -46927,86 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 3039,06 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,58 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 12.09.2011р.