Рішення № 28254587, 21.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5004/1314/12

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді -Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання -Череватий Богдан Любомирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" про спростування недостовірної інформації,

За участю представників сторін:

від позивача: Івчик М.О. -представник (дов. № 17/55 від 24.01.12р.)

від відповідача: Волков І.М. -представник (дов. № 47 від 27.11.2012 р.)

В судовому засіданні 18.12.2012р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: комунальне підприємство "Луцьке підприємство електротранспорту" звернулося в суд з позовом до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" про спростування недостовірної інформації.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позові.

На виконання вимог ухвали суду подав копії технічного паспорту тролейбуса "Єльч" PR 110Е інвентарний номер 210, довідку про порядок розрахунків підприємства з ТЗОВ "Богдан Лізинг", копію договору оренди транспортних засобів.

Представник відповідача в судовому засіданні та в запереченнях на позовну заяву від 18.12.2012 р. позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити.

Крім того суд відхилив усне клопотання представника відповідача щодо витребування додаткових доказів, а саме додатку №4 до договору оренди (суборенди)транспортного засобу пасажирського автобуса та огляду в судовому засіданні матеріалів справи № 5004/1220/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" до Луцького підприємства електротранспорту про стягнення коштів через необґрунтованість.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Луцьке підприємство електротранспорту" звернулося в суд з позовом до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" в якому просить суд визнати інформацію:

"Незабаром в Луцьку буде свій "Ретро парк" тролейбусів -транспорт якому 30 років не стоятиме в музеї під відкритим небом, а возитиме пасажирів. Така ідея народилася в світлих головах посадовців Луцької міської ради та директора комунального підприємства Івана Грицанчука. Ще цікавіше, що свій "Ретро парк" Луцьке підприємство електротранспорту порізало на брухт, а тепер збирається придбати ще старіший транспорт у Польщі".

"Для чого це робиться -здогадатися не важко. На таких тролейбусах можна списувати гроші до безконечності -то на ремонт, то на запчастини".

"Підприємство електротранспорту досі не сплатило лізинг за маршрутні автобуси, які взяли на автопідприємстві "Боргдан" ще три роки тому".

"Тоді Іван Грицанчук, нинішній керівник ЛП обіймав посаду директора з виробництва на Дочірному підприємстві "Автоскладальний завод №1 ПАТ "АК Богдан Моторс". Саме там міська влада придбала 49 маршруток і як розповідають причетні до оборудки люди, не без його сприяння".

"Тепер, коли Іван Грицанчук успішно перейшов з корпорації "Богдан" керувати підприємством електротранспорту частину цих маршруток просто розібрали мотивація -немає грошей на запасні частини".

"Тим часом маршрутами, які на тендері виграло JIП їздять приватні перевізники, теж не без відому директора підприємства Івана Грицанчука. Він заключає з цими перевізниками договори. Щоправда, який зиск має громада з того, що майно стоїть без руху -комерційна таємниця".

"Однак, не є таємницею, що лучани досі боргують "Богдану" 5 мільйонів гривень і саме ці гроші намагається першим ділом відшкодувати структурі, де працював нинішній директор комунального підприємства Іван Грицанчук".

"Натомість керівник ЛП почав лобіювати у мерії новий свій задум -придбати ще старіші тролейбуси в Польщі" далі представлено фотографію тролейбуса, який збирається придбати підприємство електротранспорту в Польщі".

"Як з'ясувалось, неофіційно в міській раді Грицанчук знайшов підтримку, і де купувати списані тролейбуси припало до вподоби багатьом".

"От і виходить один списаний польський тролейбус..." Продемонстровано повторно раніше показане фото тролейбуса"

"Одразу після їх прибуття до Луцька можна сміливо починати списувати гроші на запасні частини..."

"На такій оборудці можна нагендлювати у десять разів більше, і знов за наші з вами гроші...." недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію КП "Луцьке підприємство електротранспорту", знижує його престиж та підриває довіру до діяльності юридичної особи.

Зобов'язати ТРК "Аверс", спростувати поширену у програмі "На часі" від 07.08.2012 р. наступну недостовірну інформацію про КП "Луцьке підприємство електротранспорту":

"Незабаром в Луцьку буде свій "Ретро парк" тролейбусів транспорт в якому 30 років не стоятиме в музеї під відкритим небом, а возитиме пасажирів. Така ідея народилася в світлих головах посадовців Луцької міської ради та директора комунального підприємства Івана Грицанчука. Ще цікавіше, що свій "Ретро парк" Луцьке підприємство електротранспорту порізало на брухт, а тепер збирається придбати ще старіший транспорт у Польщі".

"Для чого це робиться -здогадатися не важко. На таких тролейбусах можна списувати гроші до безконечності -то на ремонт, то на запчастини".

"Підприємство електротранспорту досі не сплатило лізинг за маршрутні автобуси які взяли на автопідприємстві "Боргдан" ще три роки тому".

"Тоді Іван Грицанчук. нинішній керівник ЛП обіймав посаду директора з виробництва на Дочірному підприємстві "Автоскладальний завод №1 ПАТ "АК Богдан Моторс". Саме там міська влада придбала 49 маршруток і як розповідають причетні до оборудки люди, не без його сприяння".

"Тепер, коли Іван Грицанчук успішно перейшов з корпорації "Богдан" керувати підприємством електротранспорту частину цих маршруток просто розібрали мотивація -немає грошей на запасні частини".

"Тим часом маршрутами, які на тендері виграло JIП їздять приватні перевізники, теж не без відому директора підприємства Івана Грицанчука. Він заключає з цими перевізниками договори. Щоправда, який зиск має громада з того, що майно стоїть без руху -комерційна таємниця".

"Однак, не є таємницею, що лучани досі боргують "Богдану" 5 мільйонів гривень і саме ці гроші намагається першим ділом відшкодувати структурі, де працював нинішній директор комунального підприємства Іван Грицанчук".

"Натомість керівник ЛП почав лобіювати у мерії новий свій задум -придбати ще старіші тролейбуси в Польщі" далі представлено фотографію тролейбуса, який збирається придбати підприємство електротранспорту в Польщі".

"Як з'ясувалось, неофіційно в міській раді Грицанчук знайшов підтримку, і де купувати списані тролейбуси припало до вподоби багатьом".

"От і виходить один списаний польський тролейбус... Продемонстровано повторно раніше показане фото тролейбуса"

"Одразу після їх прибуття до Луцька можна сміливо починати списувати гроші на запасні частини..."

"На такій оборудці можна нагендлювати у десять разів більше, і знов за наші з вами гроші....".

Спростування недостовірної інформації подати у інформаційній програмі "На часі", про дату і час якої повідомити позивача. Перед початком спростування оголосити резолютивну частину рішення господарського суду Волинської області по даній справі.

Позов мотивувало тим, що 07.08.2012 р. телерадіокомпанією "Аверс" у програмі"На часі" (вечірній випуск) подано телесюжет "Ретро парк", який у своїй інформативності стосувався окремих сфер діяльності КП "Луцьке підприємство електротранспорту". Даний сюжет було повторено у нічному випуску вказаної програми.

Дану інформацію позивач вважає недостовірною з наступних причин.

Позивач зазначає, що ЛП дійсно списано 9 тролейбусів середній вік яких становить 26 років, проте списання проведено у відповідності до вимог закону, по факту списання тролейбусів прокуратурою м. Луцька була проведена відповідна перевірка, якою не були підтверджені факти оприлюднені відповідачем, Позивач отримав автобуси в лізинг в 2007 році. Договір лізингу укладений з ТОВ "Богдан Лізинг", термін розрахунків за договором ще не закінчився.

На час укладання договору лізингу позивача з ТОВ "Богдан Лізинг" 25.12.2007 р. нинішній директор ЛП обіймав посаду генерального директора ВАТ "Луцький автомобільний завод" і відповідно не міг мати ніякого відношення до даної події та не міг впливати на умови договору лізингу. Луцьке підприємство електротранспорту на умовах лізингу отримало від ТОВ "Богдан Лізинг", а не міська влада придбала для підприємства не 49, а 46 і не "маршруток", а автобусів марки "Богдан" А0144 і "Богдан" А069.

Всі автобуси, які підприємство отримало на умовах лізингу є в наявності і необхідна їх кількість експлуатується для "обслуговування маршрутів № № 9, 9а, 15, 15а. Це підтверджується довідкою про наявність транспортних засобів на Луцькому підприємстві електротранспорту виданою територіальним управлінням Головтрансінепекції у Волинській області. Підприємство електротранспорту не боргує, а проводить розрахунки на виконання умов договору, строк дії якого не закінчився.

Позивач здійснює перевезення пасажирів по м. Луцьку згідно договорів на перевезення укладених з Луцькою міською радою. На окремих маршрутах, право перевезення на яких на конкурсній основі отримало підприємство електротранспорту, перевезення здійснюються -орендованими ним у фізичних та юридичних осіб транспортними засобами.

Крім того, позивач зазначає, що питання придбання тролейбусів з Польщі -це не "свій задум" Грицанчука І.І, а виконання ним доручення керівництва Луцької міської ради.

Підприємство має намір придбати в Польщі не списані, а зняті з експлуатації автобуси, всі тролейбуси придбані в Польщі знаходяться в робочому стані, що підтверджено протоколом огляду технічного стану першого отриманого підприємством тролейбуса і не потребують ремонту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи позивач, звертаючись з позовом до суду про спростування недостовірної інформації, посилається на те, що телерадіокомпанією "Аверс" у програмі "На часі" (вечірній випуск) 07.08.2012 р. подано телесюжет, який у своїй інформативності стосувався окремих сфер діяльності КП "Луцьке підприємство електротранспорту" і всупереч вимог законодавства у підготовленому і поданому відповідачем телесюжеті є значна кількість інформації, що є недостовірно і яку просить спростувати.

На підтвердження фактів щодо недостовірності поширеної інформації позивач посилався на запис, який поданий ним в підтвердження позовних вимог.

З переглянутого в судовому засіданні відеозапису, що знаходився на компакт-диску представленого представником позивача, вбачається, що дійсно телерадіокомпанією "Аверс" у програмі "На часі" було трансльовано відомості на які посилається позивач і які просить суд спростувати (а.с.38).

Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обв'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст.299 ЦК України.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Отже, згідно з наведеними нормами права, негативна інформація вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Особа має право на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації та й у той же спосіб.

Таким чином, позивач повинен довести лише факт поширення інформації, а відповідач її достовірність.

Суд засвідчує, позивачем в повній мірі доведено факт поширення інформації на яку він посилається як на недостовірну.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку (Пленум Верховного Суду України, від 27.02.2009, № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Беручи до уваги викладене, суд прийшов до висновку, що інформація:

"Незабаром в Луцьку буде свій "Ретро парк" тролейбусів транспорт в якому 30 років не стоятиме в музеї під відкритим небом, а возитиме пасажирів. Така ідея народилася в світлих головах посадовців Луцької міської ради та директора комунального підприємства Івана Грицанчука. Ще цікавіше, що свій "Ретро парк" Луцьке підприємство електротранспорту порізало на брухт...".

"Для чого це робиться -здогадатися не важко. На таких тролейбусах можна списувати гроші до безконечності -то на ремонт, то на запчастини".

"Щоправда, який зиск має громада з того, що майно стоїть без руху -комерційна таємниця....".

"Одразу після їх прибуття до Луцька можна сміливо починати списувати гроші на запасні частини..."

"На такій оборудці можна нагендлювати у десять разів більше, і знов за наші з вами гроші...." -є оціночними судженнями кореспондентів відповідача, отже не підлягає спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості КП "Луцьке підприємство електротранспорту" перед ТзОВ "Богдан -Лізинг" згідно договору фінансового лізингу № 045/07 від 25.12.2007 р. (а.с.69-72).

Як вбачається із рішення господарського суду Волинської області, яке набрало законної сили, представник відповідача повністю визнав позовні вимоги ТзОВ "Богдан -Лізинг".

Крім того, представником позивача в судовому засіданні було визнано, що частина маршруток таки знаходяться в розібраному стані і факт списання та переробки на металобрухт транспорту представник позивача не заперечив.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Поряд з цим відповідно до частини п'ятої статті 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку. Отже, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК України (Вищий господарський суд, лист від 28.03.2007, № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію").

Отже, варто зазначити, що представником відповідача в повній мірі доведено достовірність інформації, яку просить позивач визнати недостовірною.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У відповідності до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Суд не бере до уваги фотокопії транспортних засобів надані представником відповідача, оскільки не встановлено дати здійснення фотозйомки та автора.

У пункті 9 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів статті 91 ЦК право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Відповідно до статті 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб -на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Беручи до уваги викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, відповідно відмовляє у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 15, 16, 91, 200, 277, 299 Цивільного України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" до телерадіокомпанії "Аверс" про спростування недостовірної інформації відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Суддя І. О. Гарбар

Повний текст рішення

складено та підписано

21.12.12