Постанова № 28254319, 18.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5005/4705/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М.,суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (позивач)на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 р. (залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2012 р.)у справі№ 5005/4705/2011 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" (відповідач-1); 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія" (відповідач-2)

про звернення стягнення на предмет застави,

за участю представників: від позивачаГоровенко Л.М.від відповідача-1не з'явивсявід відповідача-2Згурський Д.Ю.

ВСТАНОВИВ

На розгляд господарського суду Дніпропетровської області передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі -ПАТ "ВТБ Банк"), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" (далі -ТОВ "Енерго-Миг") про звернення стягнення на предмет застави -майно, що відноситься до основних засобів у кількості 72 одиниці, згідно переліку, вказаного у позовній заяві, що зберігається за адресою: м. Кременчук, вул. І.Приходько, 139, яке було передане в заставу за договором застави № 222В-03 від 02.03.2006 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2010 р. у справі № 31/358-09 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2010 р. у справі № 31/358-09 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, звернуто стягнення за заборгованістю ТОВ "Енерго-Миг" за кредитним договором від 02.03.2006 р. № 222В в розмірі 41 324 439,60 грн. на предмет застави відповідно до договору застави від 02.03.2006 р. № 222В-03, укладеного між АКБ "Мрія", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", та ТОВ "Енерго-Миг", а саме, товарно-матеріальні цінності у кількості 72 одиниці згідно переліку.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2011 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 р. у справі № 31/358-09 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011 р. справу прийнято до провадження та присвоєно їй № 5005/4705/2011.

При новому розгляді справи позивач уточнив позовні вимоги і просив суд з метою погашення заборгованості ТОВ "Енерго-Миг" перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором № 222В від 02.03.2006 р. в сумі 35 211 538,65 грн. звернути стягнення на предмет застави відповідно до договору застави № 222В-03 від 02.03.2006 р. -товарно-матеріальні цінності у кількості 72 одиниці (напіввагони), відповідно до переліку, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія" (далі -ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія")

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2011 р., на підставі ст. 24 ГПК України, до участі у справі № 5005/4705/2011 в якості відповідача-2 залучено ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2012 р. у справі № 5005/4705/2011 (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сизько І.А., судді Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.), в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2012 р. та з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 р. у справі № 5005/4705/2011, ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову, а справу передати на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2012 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. -головуючого, Коваленко С.С., Кролевець О.А. прийнято касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 18.12.2012 р. о 10 год. 20 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.12.2012 р. № 03.07-05/975 для розгляду справи № 5005/4705/2011 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -Демидова А.М., судді Волік І.М., Шевчук С.Р.

До Вищого господарського суду України 13.12.2012 р. від ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому проти задоволення скарги заперечує.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, між Акціонерним комерційним банком "Мрія" (далі -АКБ "Мрія"), правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", в особі Дніпропетровської філії АКБ "Мрія", та ТОВ "Енерго-Миг" як позичальником 02.03.2006 р. укладено кредитний договір (про надання кредитної лінії) № 222В, за умовами якого банк відкриває позичальнику відкличну поновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті (долари США) для поповнення обігових коштів позичальника на наступних умовах: сума кредитної лінії -3 000 000,00 доларів США, строк кредитування -з 02.03.2006 р. по 28.02.2008 р., процентна ставка -16% річних від фактичної суми на позичковому рахунку.

Умовами кредитного договору визначено порядок нарахування та сплати відсотків (пункт 2.3), обов'язки позичальника (пункт 3.2), відповідальність позичальника за порушення строків повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх використання (пункт 3.2.4).

Додатковою угодою № 1 від 31.08.2007 р. до кредитного договору процентну ставку за користування кредитом зменшено до 13% річних від фактичної суми на позичковому рахунку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 04.11.2009 р. заборгованість відповідача-1 за кредитним договором, за розрахунком позивача, становить 35 211 538,65 грн., з яких: заборгованість за кредитом -3 000 000,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент пред'явлення позову еквівалентно 24 034 800,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 06.03.2006 р. по 04.11.2009 р. -1 236 000,01 доларів США, що за курсом НБУ на момент пред'явлення позову еквівалентно 9 902 337,86 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 04.11.2008 р. по 31.12.2008 р. -114 410,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.11.2009 р. еквівалентно 916 614,77 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 04.11.2008 р. по 04.11.2009 p. -44 658,52 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.11.2009 р. еквівалентно 357 786,20 грн.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 222В від 02.03.2006 р. між АКБ "Мрія", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", як заставодержателем та ТОВ "Енерго-Миг" як заставодавцем 02.03.2006 р. було укладено договір застави № 222В-03, за умовами якого заставодавець надає під заставу товарно-матеріальні цінності (основні засоби) у кількості 72 одиниці. Опис предмета застави є невід'ємною частиною договору.

Заставлене майно, згідно з п. 1.2 договору застави, зберігається у заставодавця за адресою: м. Кременчук, вул. І.Приходько, 139, та належить заставодавцю на підставі витягу з балансового рахунку № 010 від 02.03.2006 р. Балансова вартість заставленого майна становить 13 176 000, 00 грн. (п. 1.3 договору застави)

Відповідно до п. 3.2 договору застави передбачено, що при виникненні підстав для стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, включаючи відсотки, втрати, пов'язані із затримкою виконання, а також штрафи та пені, якщо вони передбачені кредитним договором. Відшкодуванню підлягають також витрати по здійсненню забезпеченої заставою вимог банку.

При виникненні простроченої заборгованості за кредитом або відсотків за користування ним, а також порушення умов цього договору, банк, згідно з п. 3.3 договору застави, має право звернути стягнення на майно заставодавця.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій ТОВ "Енерго-Миг" не надано суду доказів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення у встановлений договором строк отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави -майно, яке належить до основних засобів у кількості 72 одиниці, що було передане в заставу за договором застави № 222В-03 від 02.03.2006 р. у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Енерго-Миг" своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків.

Між ТОВ "Енерго-Миг" як постачальником та ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" як покупцем 20.07.2007 р. укладено договір поставки № 01/183-2007, предметом якого є 66 спірних напіввагонів моделі 12-783 виробництва ВАТ "Крюковський вагонобудівний завод", що було встановлено судами попередніх інстанцій.

ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" в період з 14.08.2007 р. по 25.09.2007 р. розрахувалось в повному обсязі з ТОВ "Енерго-Миг" за придбані напіввагони та в період з 17.08.2007 р. по 05.09.2008 р. отримало їх за актами приймання-передачі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, є застава.

Згідно з ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, відповідно до ст. 589 ЦК України, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 180 ГК України врегульовано поняття істотних умов господарського договору.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно з ст. 584 ЦК України, приписи якої кореспондуються з ст. 12 Закону України "Про заставу", у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що в договорі застави № 222В-03 від 02.03.2006 р. сторони передбачили, що в заставу надаються товарно-матеріальні цінності (основні засоби) в кількості 72 одиниці, при цьому в договорі застави не визначено вид заставленого майна, його індивідуальні та родові ознаки.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, з огляду на матеріали справи, приписи ст. 181 ГК України, ст. 207 ЦК України, дійшов вірного висновку про те, що відсутність опису предмета застави свідчить про неузгодження сторонами за договором застави № 222В-03 від 02.03.2006 р. всіх істотних умов договору, а, відтак він є неукладеним.

Крім того, відповідно ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність зазначеним вимогам записів в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно боржника ТОВ "Енерго-Миг", де об'єктом обтяження є товарно-матеріальні цінності (напіввагони) у кількості 72 одиниць за договором застави № 222В-03 від 02.03.2006 р.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій, що лист ТОВ "Енерго-Миг" № 1029 від 02.03.2006 р. не є описом предмета застави як невід'ємної частини договору.

З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог та правомірно відмовили в задоволенні позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та правомірно відмовлено в задоволенні позову.

У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувача про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2012 р. у справі № 5005/4705/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук