Рішення № 28254256, 17.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 5004/1508/12

за позовом Прокурора м.Луцька в інтересах держави, Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Волинського обласного управління з фізичного виховання та спорту, м. Луцьк

до відповідача: Луцької міської ради, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Волинська обласна дитячо-юнацька спортивна школа з видів боротьби Волинського обласного управління з фізичного виховання та спорту, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гаражний кооператив "Гнідавський", м. Луцьк

про визнання незаконним і скасування рішення Луцької міської ради №4/6 від 08.01.2003 року "Про передачу гаражному кооперативу "Гнідавський" безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів"

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: М'яловіцький В. Л., довіреність від 01.12.2012 року

від відповідача: Юрченко Н. М., довіреність від 05.06.2012 року №1.1-8/3029

від третіх осіб: Троцюк М. К. -голова ГК «Гнідавський»

в судовому засіданні взяв участь: Клок О. М. -представник прокуратури м. Луцька, довіреність від 06.12.2012 року №96-6961

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. ст. 22, 27, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Суть спору: прокурор м. Луцька в інтересах держави, Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Волинського обласного управління з фізичного виховання та спорту звернувся до господарського суду з позовною заявою до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Волинська обласна дитячо-юнацька спортивна школа з видів боротьби Волинського обласного управління з фізичного виховання та спорту, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гаражний кооператив "Гнідавський" та просить визнати незаконним і скасувати рішення Луцької міської ради №4/6 від 08.01.2003 року "Про передачу гаражному кооперативу "Гнідавський" безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів".

Вимоги прокурора, що підтримані позивачем та ВОДЮСШ з видів боротьби обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства України при наданні земельної ділянки гаражному кооперативу «Гнідавський»по вул. Потебні, 45 в м. Луцьку встановлено, що оскаржуване рішення Луцької міської ради є незаконним з огляду на наступне:

- 14.05.1992 року згідно акту приймання-передачі основних засобів ВПУ №2 м. Луцька передало обласній спеціалізованій дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву з дзюдо будівлю учбового корпусу для створення спорткомплексу;

- рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів №293 від 15.07.1992 року «Про виділення земельних ділянок та дозвіл на добудови»затверджений акт вибору земельної ділянки для будівництва та закріплена земельна ділянка за обласною спеціалізованою дитячо-юнацькою школою олімпійського резерву з дзюдо під будівництво спорткомплексу по вул. Потебні загальною площею 0, 18 га за рахунок території ВПУ №2. У зв'язку з відсутністю належного бюджетного фінансування державний акт на право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою своєчасно не був виготовлений;

- 06.03.2001 року Луцьким міським управлінням земельних ресурсів затверджене технічне завдання № 21 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,18 га по вул. Потебні, 45 в м. Луцьку. Листом від 13.03.2001 року №5.25-133 Луцька міська рада повідомила про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,18 га по вул. Потебні, 45 для будівництва спорткомплексу та спортивного майданчика за рахунок земельної ділянки спортшколи;

- 04.11.2009 року Луцька міська рада рішенням від №49/76 затвердила Управлінню фізвиховання проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Потебні, 45 площею 0,2187 га та надала Управлінню фізвиховання цю ділянку в постійне користування.

Отже, спірна земельна ділянка по вул. Потебні, 45-а в м. Луцька із 1991 року використовується спортивною школою для обслуговування приміщення спортивної школи, що належить державі.

Спірним рішенням Луцької міської ради затверджений проект відведення земельної ділянки на вул. Потебні, 45 загальною площею 0, 0828 га та передано безоплатно у власність гаражному кооперативу «Гнідавський»вищевказану ділянку для будівництва та обслуговування гаражів (а. с. 17). На підставі вказаного рішення 11.04.2006 року виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, яким посвідчене право власності ГК «Гнідавський»на земельну ділянку по вул. Потебні, 45 в м. Луцьку загальною площею 0, 0828 га. (а. с. 18). Як вбачається із плану меж земельної ділянки по вул. Потебні, 45 в м. Луцьку остання складається із двох окремих ділянок, а саме: №1 площею 0,0371 га, яка фактично розташована по вул. Потебні, 45 та №2 площею 0,0457 га, яка розташована по вул. Потебні, 45-а.

Отже, проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що фактично гаражному кооперативу «Гнідавський»була надана частина земельної ділянки, яка виділена та якою користується з 1991 року СДЮШОР з дзюдо, що без проведення попереднього його вилучення є незаконним, а тому прокурор та позивач просять рішення Луцької міської ради №4/6 від 08.01.2003 року "Про передачу гаражного кооперативу "Гнідавський" безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів" визнати незаконним та скасувати.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Гаражний кооператив "Гнідавський" у відзиві від 11.12.2012 року у позові просить відмовити в повному обсязі виходячи з наступного:

- прийняттю оскаржуваного рішення передувало прийняття рішення виконавчим комітетом Луцької міської ради №585 від 09.11.2000 року «Про попереднє погодження місця розташування ГК «Гнідавський»на вул. Потебні, 45 (а. с. 86), тому спірна земельна ділянка була вилучена у належного на той час землекористувача -ВПУ-2.

- при наданні у власність ГК «Гнідавський» земельної ділянки не було потреби проводити вилучення даної земельної ділянки у позивача, оскільки рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №293 від 15.07.1992 року про затвердження акту вибору Волинському обласному управлінню з фізичного виховання та спорту (а. с. 30) не є належним документом, який підтверджує право позивача на дану земельну ділянку з огляду на те, що земельні питання могли вирішуватися виключно сесією відповідної ради, затвердження акту вибору не передбачено Земельним кодексом. Крім того, 04.11.2009 року Луцькою міською радою було прийнято рішення №49/76 «Про надання в постійне користування Волинському обласному управлінню з фізичного виховання та спорту земельної ділянки для обслуговування спорткомплексу СДЮШОР на вул. Потебні, 45 а» (а. с. 40). Якби рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №293 від 15.07.1992 року було належним чином оформленим, додаткового рішення приймати не потрібно.

- на даний момент не можна стверджувати, що межі земельної ділянки не були погоджені, оскільки жодним нормативним документом не передбачено обов'язку землевласника зберігати проект відведення, технічну документацію, акт погодження меж тощо після видачі державного акта. Крім того, жодним нормативним документом не передбачено форми такого документа як акт погодження меж. З відповідачем не було потреби нічого погоджувати, оскільки останній не являється землекористувачем.

- приміщення позивача збудоване на відстані 10 метрів від початку земельної ділянки ГК «Гнідавський», директор спортшколи самовільно встановив огорожу, загородивши таким чином земельну ділянку ГК «Гнідавський».

Крім того, ГК «Гнідавський»вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Волинська обласна дитячо-юнацька спортивна школа з видів боротьби Волинського обласного управління з фізичного виховання та спорту подала клопотання від 12.12.2012 року про долучення до матеріалів справи установчих документів.

Відповідач у відзиві від 12.12.2012 року №1.1-8/6958 позов визнає частково. Зазначає, що ГК «Гнідавський» при підготовці технічної документації на земельну ділянку по вул. Потебні, 45 було відомо про наявність суміжного землекористувача СДЮШОР, однак межі земельної ділянки погоджувалися не з спортивною школою, а ВПУ №2 м. Луцька. На момент розгляду протесту прокурора міській раді стали відомі обставини, що вказували на порушення порядку надання у власність земельної ділянки на вул. Потебні, 45 ГК «Гнідавський». Однак, оскільки спір між сторонами виник лише щодо однієї земельної ділянки площею 0,0457 га і саме ця ділянка перебуває в користуванні позивача, а інша земельна ділянка площею 0,0371 га надана ГК «Гнідавський»за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування третіх осіб, то оскаржуване рішення в частині надання останньої земельної ділянки не порушує прав та інтересів позивача. Враховуючи викладене, відповідач рішення №4/6 від 08.01.2003 року "Про передачу гаражному кооперативу "Гнідавський" безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів" просить скасувати в частині надання у власність ГК «Гнідавський»земельної ділянки по вул. Потебні, 45 площею 0,0457 га.

Представник позивача в заяві від 12.12.2012 року, підтриманій прокурором, відповідно до п. «г»ч. 3 ст. 152 ЗК України просить рішення Луцької міської ради №4/6 від 08.01.2003 року "Про передачу гаражному кооперативу "Гнідавський" безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів" визнати недійсним.

В судовому засіданні 12.12.2012 року відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 17.12.2012 року. для надання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 17.12.2012 року представник прокуратури, позивач та відповідач позов підтримали. Представник позивача в заяві від 17.12.2012 року просив приєднати до матеріалів справи додаткові документи, зокрема, копії накладної від 12.12.2001 року та квитанції до прибуткового касового ордеру від 12.12.2001 року на підтвердження встановлення в 2001 році огорожі навколо належної ДЮСШ земельної ділянки на вул. Потебні, 45а, складеної КП «Луцькмістобуд»схеми організації проїзду по вул. Цегельній в м. Луцьку, на якій відсутня ділянка, надана у власність ГК «Гнідавський», договір про надання послуг з ведення державного реєстру земель №03/17/003426 від 14.12.2010 року. Зазначив, що оскільки спірна земельна ділянка вже надана у власність ГК «Гнідавський», то послуги, передбачені договором про надання послуг з ведення державного реєстру земель №03/17/003426, надані не були.

Директор ГК «Гнідавський»позов заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових та вважає за можливе розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

14.05.1992 року згідно акту приймання-передачі основних засобів Вище професійне училище №2 м. Луцька передало Обласній спеціалізований дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з дзюдо будівлю учбового корпусу для створення спорткомплексу (а. с. 29).

Відповідно до п. 2.11 постанови ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 року №6 до відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України (редакція чинна на момент підписання акту приймання-передачі) при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені КУ та законами України.

15.07.1992 року рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №293 (а. с. 30) затверджено акт вибору земельної ділянки для будівництва спортивного комплексу від 07.06.1992 року (а. с. 31) та закріплено земельну ділянку за Волинською обласною дитячо-юнацькою спортивною школою з видів боротьби Волинського обласного управління з фізичного виховання та спорту під будівництво спорткомплексу по вул. Потебні загальною площею 0,18 га за рахунок території Вищого професійного училища №2 міста Луцька.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 4 Земельного кодексу України (редакція від 18.12.1990 року) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Ч. 5 ст. 7 Земельного кодексу України (редакція від 18.12.1990 року) встановлювала, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Земельного кодексу України (редакція від 18.12.1990 року) до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Листом від 13.03.2001 року №5.25-133 Луцька міська рада повідомила Волинську обласну школу олімпійського резерву з дзюдо про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,18 га по вул. Потебні, 45 для будівництва спорткомплексу та спортивного майданчика за рахунок земельної ділянки спортшколи (а. с. 33).

21.08.2007 року Луцьким міським управлінням земельних ресурсів затверджено технічне завдання №258 (а. с. 36) на розробку технічної документації по інвентаризації земельної ділянки для обслуговування спорткомплексу СДЮШОР дзюдо і самбо площею 0,18 га по вул. Потебні, 45 а в м. Луцьку.

Луцька міська рада рішенням від 22.10.2008 року №31/68 (а. с. 37) надала Волинському обласному управлінню з фізичного фиховання та спорту дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Потебні, 45а загальною площею 0,2187 га для обслуговування спорткомплексу СДЮШОР за рахунок нерозмежованих земель міста ненаданих у власність чи користування.

04.11.2009 року Луцька міська рада рішенням від №49/76 затвердила Управлінню фізвиховання проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Потебні, 45 площею 0,2187 га та надала Управлінню фізвиховання цю ділянку в постійне користування (а. с. 40).

З передачею учбового корпусу ВПУ №2 для створення спорткомплексу СДЮШОР отримала право на земельну ділянку. Вищевикладене підтверджує правомірність користування СДЮШОР земельною ділянкою площею 0,18 га по вул. Потебні, 45, яка була виділена ВПУ №2 для обслуговування цього приміщення.

Доводи представників ГК «Гнідавський»про те, що у кооперативу не було потреби проводити вилучення спірної земельної ділянки у позивача, оскільки останній не мав жодних прав на неї, а користувачем земельної ділянки було ВПУ-2 спростовуються актом приймання-передачі основних засобів від 14.05.1992 року (а. с. 29) відповідно до якого ВПУ №2 передало учбовий корпус за адресою: вул. Потебні, 45, м. Луцьк СДЮШОР і остання набула права користуватися земельною ділянкою, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів від 15.07.1992 року №293 «Про виділення земельних ділянок та дозвіл на добудови»(а. с. 30), листом Луцької міської ради від 13.03.2001 року №5.25-133 про надання дозволу Волинській обласній школі олімпійського резерву з дзюдо на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,18 га по вул. Потебні, 45 для будівництва спорткомплексу та спортивного майданчика за рахунок земельної ділянки спортшколи (а. с. 33).

09.11.2000 року виконавчий комітет Луцької міської ради рішенням №585 погодив місце розташування ГК «Гнідавський»на вул. Потебні, 45 загальною площею 0,15 га. за рахунок земель ВПУ-2 (а. с. 16). Зазначене рішення не може бути належним доказом припинення права користування земельною ділянкою попереднім користувачем, оскільки земельна ділянка не вилучалась, підстави для вилучення відсутні, заява про відмову від спірної земельної ділянки не подавалась.

Належність приміщення спортивної школи /літер А-1/ загальною площею 363, 2 кв. м., яка розташована на вул.. Потебні за №45-а державі Україна - Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України на праві державної власності та перебування на балансі у Волинської обласної дитячо-юнацької спортивної школи з видів боротьби Волинського обласного управління з фізичного виховання та спорту стверджується свідоцтвом про право власності (а. с. 38), Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 39), актом приймання-передачі основних засобів від 06.07.2007 року (а. с. 32), інвентарною карткою №103 обліку основних засобів в бюджетних установах (а. с. 34-35).

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Луцької міської ради №31/68 від 22.10.2008 року (а. с. 37) Волинському обласному управлінню з фізичного виховання та спорту надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Потебні, 45а в місті Луцьку загальною площею 0,2187 га.

Згодом була виготовлена уся необхідна технічна документація для надання зазначеної земельної ділянки в постійне користування (а. с. 42-48).

04.11.2009 року Луцька міська рада рішенням від №49/76 затвердила Управлінню фізвиховання проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Потебні, 45 площею 0,2187 га та надала Управлінню фізвиховання цю ділянку в постійне користування (а. с. 40).

Пунктом 1 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001 року передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Зазначене положення є чинним і на сьогоднішній день.

Згідно ст. 126 ЗК України державним актом лише посвідчується право власності на земельну ділянку.

Таким чином, відповідач при прийнятті рішення №49/76 від 04.11.2009 року щодо передачі в користування земельної ділянки Волинському обласному управлінню з фізичного виховання та спорту діяв у відповідності до вимог ст. 122 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки за СДЮШОР на відповідній правовій підставі була закріплена зазначена земельна ділянка і на ній знаходиться будівля, що перебуває у користуванні останнього.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Волинське обласне управління з фізичного виховання та спорту правомірно та на законних підставах займає земельну ділянку по вул. Потебні, 45 площею 0,2187 га.

Передача зазначеної земельної ділянки повністю чи частини з врахуванням її законного зайняття СДЮШОР в користування чи у власність іншим особам неможлива інакше як в межах та на підставі чинного законодавства.

Рішенням Луцької міської ради від 08.01.2003 року №4/6 затверджений проект відведення земельної ділянки на вул. Потебні, 45 загальною площею 0,0828 га та передано безоплатно у власність гаражного кооперативу «Гнідавський»вищевказану ділянку для будівництва та обслуговування гаражів.

На підставі рішення Луцької міської ради від 08.01.2003 року №4/6 11.04.2006 року ГК «Гнідавський»видано Державний акт на право власності на земельну ділянку №653731 для будівництва та обслуговування гаражів (а. с. 18).

Відповідно до плану меж земельної ділянки по вул. Потебні, 45 в м. Луцьку остання складається із двох окремих ділянок, а саме: №1 площею 0,0371 га, яка фактично розташована по вул. Потебні, 45 та №2 площею 0,0457 га, яка розташована по вул. Потебні, 45-а.

Відповідно до ст. 116 ЗК України в редакції від 20.12.2001 року громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка з 1992 року вже фактично правомірно знаходилась у користуванні СДЮШОР.

Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин, порядок встановлення та зміни категорії земель, порядок надання земель у постійне користування після їх вилучення з постійного користування попереднього землекористувача унормовані главою 22 ЗК України 2001 року.

Згідно приписів ст. 141 ЗК в редакції від 20.12.2001 року підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 142 ЗК України 2001 року припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Докази добровільної відмови землекористувача - СДЮШОР в порядку, визначеному ЗК України, рішення власника про припинення права користування земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу в редакції від 20.12.2001 року земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що фактично гаражному кооперативу «Гнідавський»була надана частина земельної ділянки, яка виділена та якою користувалася з дня передачі приміщення СДЮШОР з дзюдо.

Луцьке міське управління земельних ресурсів у висновку від 12.06.2002 року №45 (а. с. 26) погодило проект відведення земельної ділянки на вул. Потебні, 45 ГК «Гнідавський»та надання гаражному кооперативу «Гнідавський»земельної ділянки безоплатно у власність по вул. Потебні, 45 площею 0,0828 га. за рахунок забудованих земель міста, не наданих у власність чи користування, для будівництва та обслуговування.

За результатами перевірки прокуратурою міста Луцька виносились протести на спірне рішення Луцької міської ради від 08.01.2003 року №4/6 та на зазначений висновок Луцького міського управління земельних ресурсів від 12.06.2002 року №45 (а. с. 19, 27)

Наказом від 29.06.2011 року Управління держкомзему у м. Луцьку Волинської області скасувало висновок Луцького міського управління земельних ресурсів №45 від 12.06.2002 року про погодження проекту відведення земельної ділянки на вул. Потебні, 45 ГК «Гнідавський» (а. с. 28).

Рішенням Луцької міської ради від 29.06.2011 року №11/102 протест прокурора міста Луцька від 15.06.2011 року №67-3675 (а. с. 19) підтримано, рішення міської ради від 08.01.2003 року №4/6 "Про передачу гаражному кооперативу "Гнідавський" безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів" скасовано (а. с. 20).

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2012 року №2а-8016/11/03082/0308/149/2012 ГК «Гнідавський»у позові про скасування рішень Луцької міської ради №49/76 від 04.11.2009 року «Про надання в постійне користування Волинському обласному управлінню з фізичного виховання та спорту земельної ділянки для обслуговування спорткомплексу СДЮШОР на вул. Потебні, 45 а», №11/102 від 29.06.2011 року «Про протест прокурора міста Луцька на рішення міської ради від 08.01.2003 року №4/6 «Про передачу гаражному кооперативу «Гнідавський»безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів»відмовлено ( а. с. 21-22).

Проте, Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.10.2012 року №66092/12/9104 скасував постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2012 року у справі №2а-8016/11 в частині задоволення позовних вимог щодо відмови в скасуванні рішення Луцької міської ради №11/102 від 29.06.2011 року та прийняв нову постанову. Скасовано рішення Луцької міської ради №11/102 від 29.06.2011 року, за яким задоволено протест прокурора, та скасовано рішення Луцької міської ради від 08.01.2003 року №4/6 «Про передачу гаражному кооперативу «Гнідавський»безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів»(а. с. 23-25).

Скасовуючи постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач -Луцька міська рада при прийнятті рішення №49/76 від 04.11.2009 року щодо передачі в користування земельної ділянки СДЮШОР Волинського обласного управління з фізичного виховання та спорту, діяв у відповідності до вимог ст. 122 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки за СДЮШОР на відповідній правовій підставі була закріплена зазначена земельна ділянка і на ній знаходиться будівля, що перебуває у користуванні останнього.

Щодо рішення Луцької міської ради №11/102 від 29.06.2011 року, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що таке рішення було прийняте з порушенням процедури його прийняття, але не через незаконність та обгрунтованість його по суті.

У ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Тобто, за змістом норм чинного законодавства органи місцевого самоврядування не можуть в односторонньому порядку скасовувати свої попередні рішення, якщо на підставі приписів цих рішень виникли певні правовідносини і їх суб'єкти заперечують проти їх припинення, та у подібних випадках рішення можуть визнаватися не чинними та скасовуватись у судовому порядку.

За таких обставин колегія суддів Львівського адміністративного апеляційного суду дійшла висновку, що скасовуючи рішенням Луцької міської ради №11/102 від 29.06.2011 року своє попереднє рішення від 08.01.2003 року №4/6 «Про передачу гаражному кооперативу «Гнідавський»безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів»міська рада діяла всупереч вимог Конституції та Законів України, порушуючи при цьому права та законні інтереси позивача ГК «Гнідавський».

Доводи представника ГК «Гнідавський»про відсутність у СДЮШОР Волинського обласного управління з фізичного виховання та спорту державного акта на право власності на земельну ділянку по вул. Потебні, 45 в м. Луцьку не спростовують висновків суду про правомірність надання та використання спортшколою зазначеної земельної ділянки.

Доказів погодження меж спірної земельної ділянки з суміжним землекористувачем (зокрема, з ДЮСШ на плані меж земельної ділянки від А до Б, а. с. 117) ГК «Гнідавський»не подано.

Судом також встановлено, що після рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №585 від 09.11.2000 року «Про попереднє погодження місця розташування гаражного кооперативу «Гнідавський» на вул. Потебні, 45» (а. с. 16):

- в 2001 році міська рада надала дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки Волинській обласній дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву з дзюдо за рахунок земельної ділянки спортшколи, а не ГК «Гнідавський» (а. с. 33). Згідно умов надання земельної ділянки (а. с. 33), підписаних начальником управління земельних ресурсів і скріплених печаткою управління, мета використання -для будівництва спорткомплексу, умови надання -постійне користування;

- 21.05.2007 року начальник Луцького міського управління земельних ресурсів затвердив технічне завдання (а. с. 36) на розробку технічної документації по інвентаризації земельної ділянки для обслуговування спорткомплексу СДЮШОР дзюдо і самбо, замовником якого значиться позивач;

- рішенням Луцької міської ради №31/68 від 23.10.2008 року позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення, зокрема, спірної земельної ділянки.

- у 2009 році рішенням №49/76 (а. с. 40) позивачу затверджено проект землеустрою та надання в постійне користування земельної ділянки на вул. Потебні, 45а, м. Луцьк. З плану земельної ділянки (додаток до рішення, а. с. 41) як і з інших зазначених документів не вбачається наявності земельної ділянки ГК «Гнідавський»в межах виділеної позивачу.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" визнання "нечинним" рішення органу місцевого самоврядування як спосіб захисту порушених прав відповідає приписам чинного законодавства, зокрема пункту 2 статті 20 ГК та статті 16 ЦК, оскільки слова "недійсний" та "нечинний" є синонімами і означають, що спірний акт не має юридичної сили, а тому суди при вирішенні даної категорії спорів не мають правових підстав вважати, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Згідно постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 року №6 з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Для визнання акта недійсним в порядку господарського судочинства є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, та порушення у зв'язку з прийняттям цього акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій.

Відповідно до п. 2. 8 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011 року №6 право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв з порушенням чинного законодавства, у зв'язку з чим порушив права та охоронювані інтереси позивача, а тому суд дійшов висновку про визнання недійсним рішення Луцької міської ради №4/6 від 08.01.2003 року "Про передачу гаражному кооперативу "Гнідавський" безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів".

Повноваження вносити зміни у рішення органів влади щодо площі земельних ділянок у суду відсутні.

Заява представника ГК «Гнідавський»про відмову у позові у зв'язку із застосуванням строків позовної давності судом відхиляється з огляду на наступне:

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Спірне рішення прийняте Луцькою міською радою 08.01.2003 року.

Відповідно до ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 19 Закону перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Як зазначено у позовній заяві в 2011 році прокуратурою м. Луцька проведена перевірка дотримання земельного законодавства України при наданні земельної ділянки ГК «Гнідавський»по вул. Потебні, 45 в м. Луцьку. Протест на оспорюване рішення Луцької міської ради подано прокурором 15.06.2011 року (а. с. 19).

З листа Волинського обласного управління з фізичного виховання та спорту від 12.05.2011 року №18 до прокуратури Волинської області (а. с. 53) вбачається, що позивач про існування спірного рішення дізнався лише у 2011 році при зверненні до управління земельних ресурсів за отриманням державного акту на земельну ділянку, а прокурор -з даного листа, що спростовує твердження представника ГК «Гнідавський»про пропуск прокурором строку позовної давності. Протилежне учасниками суду не доведено. Про даний факт свідчить також договір про надання послуг з ведення державного реєстру земель №03/17/003426 від 14.12.2010 року, акт наданих послуг, акт здачі-приймання виконаних робіт згідно зазначеного договору, платіжні доручення №№293, 294 від 21.12.2010 року.

Представники ГК «Гнідавський»зазначають також, що на засіданнях виконавчого комітету Луцької міської ради при передачі останньому спірної ділянки були присутні представники прокуратури, що свідчить лише про обізнаність прокуратури щодо дозволу на будівництво кооперативу, а не про незаконне вилучення земельної ділянки у позивача.

Крім того, ВГСУ в інформаційному листі від 12.03.2009 року №01-08/163 на запитання, чи може бути застосована господарським судом позовна давність за заявою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору зазначив наступне:

Відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною четвертою статті 27 ГПК передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками, зазначеними у цій статті).

Права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 ГПК та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як наведений припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Позивачем та відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності не заявлялися.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. п. 1, 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що прокурор та позивач довели суду ті обставини, на які посилалися, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Византи недійсним рішення Луцької міської ради №4/6 від 08.01.2003 року "Про передачу гаражному кооперативу "Гнідавський" безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів".

3. Стягнути з Луцької міської ради, вул. Б. Хмельницького, 19, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 34745204

- 1 073 грн. 00 коп. (одна тисяча, сімдесят три грн. 00 коп.) судового збору на р/р 31219206783002, банк УДКСУ у Волинській обл. м. Луцьк, МФО 803014, код отримувача (код за ЄДРПОУ 38009628), код платежу 03499885.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 21.12.2012 року

Суддя А. М. Кравчук