Постанова № 28252513, 30.11.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3730/2012

30 листопада 2012 року 10год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача: представник Шоломицький В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби і просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001471745 від 13 червня 2012 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що податкові накладні ТОВ «Декос Альянс»№ 761 від 27.09.2011 року та № 413 від 16.12.2011 року, які не були прийняті відповідачем до уваги при проведенні перевірки, на підставі яких суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 визначенні податкові зобов'язання, містили всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України. Згідно абз. 2 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентами. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у поданій декларації за вересень, грудень 2011 року встановила включення до додатку 5-ти контрагентів, з якими виникла розбіжність відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України. Податкові накладні були підписані уповноваженими особами, і є дійсними, а тому підлягають врахуванню при визначенні податкових зобов'язань. За таких обставин, висновки податкового органу про існування у платника податків порушень законодавства не відповідають дійсності та суперечать законодавству з питань оподаткування.

Представник позивача позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі та пояснив, що правовідносини, правомірність формування податкових зобов'язань і сум податкового кредиту, виникли на підставі господарських зобов'язань між позивачем та ТОВ «Декос-альянс». Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується: податковими накладними, видатковими накладними та рахунком-фактурою. Підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Таким чином, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності податкової накладної, що належним чином оформлена. Отже, на підставі вищевикладеного та з огляду на те, що позивач, отримавши податкову накладну, сплатив суму податку на додану вартість за надані послуги, він діяв з метою досягнення реальних правових наслідків, тому є правомірним віднесення позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 10203,75 грн. Тобто, показники податкового зобов'язання та суми податкового кредиту, задекларовані позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень, грудень 2011 року при проведені господарських взаємовідносин з ТОВ «Декос-альянс»є законними та обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №0001471745 від 13 червня 2012 року, є безпідставним та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що в ході перевірки, на підставі наданої підприємцем до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби декларації з податку на додану вартість за вересень, грудень 2011 року, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вересень, грудень 2011 року, реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень, грудень 2011 року, копій податкових накладних, виписаних ТОВ «Декос-альянс», встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за вересень, грудень 2011 року на підставі податкових накладних № 761 від 27.09.2011 року та № 413 від 16.12.2011 року віднесено суми по взаємовідносинам з ТОВ «Декос Альянс»на загальну суму 10203,75 грн. Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби електронною поштою був отриманий від ДПІ у Печерському районі м.Києва акт перевірки ТОВ «Декос Альянс»від 26.01.2012 року №28/23-10/37505731 за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року, відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ТОВ «Декос Альянс»у вересні, грудні 2011 року.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2, 9.3 розділу ІІІ Наказу Державної податкової адміністрації від 25.01.2011 року № 41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" податкова звітність повинна бути підписана: керівником платника податку або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку і подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно з договором про спільну діяльність, управління майном або угодою про розподіл продукції.

В надісланому до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби акті перевірки ТОВ «Декос Альянс» від 26.01.2012 року №28/23-10/37505731 зазначено, що відповідно до протоколу допиту свідка від 09.11.2011 року, отриманого старшим о/у відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області капітаном Супоніним В.В., допитаний засновник та директор ТОВ «Декос Альянс»громадянин ОСОБА_5 повідомив, що підприємство ТОВ «Декос Альянс»не реєстрував, своєї згоди на призначення на посаду директора та головного бухгалтера даного товариства не давав, будь - яких статутних документів щодо реєстрації ТОВ «Декос Альянс»не підписував, банківські рахунки не відкривав, фінансово-господарські документи від імені даного товариства не підписував, податкову звітність до контролюючих органів не подавав і нікому не доручав. Отже, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг), ТОВ «Декос Альянс»на загальну суму 10203,75 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України. Таким чином, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити повністю.

Суд виходив з такого.

Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень, грудень 2011 року за результатами якої складено акт №92/1745/НОМЕР_1 від 24.04.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10203,75 грн. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00001471745 від 13.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15305,63 грн., а саме: 10203,75 грн. - за основним платежем та 5101,88 грн. - за штрафними санкціями.

Суть порушення, на думку податкового органу, є безпідставно сформований податковий кредит по податкових накладних за вересень, грудень 2011 року, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ «Декос Альянс»на загальну суму 10203,75 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки не мають статусу юридично значимих, підтвердженням чого є акт перевірки ТОВ «Декос Альянс» від 26.01.2012 року №28/23-10/37505731, в якому зазначено, що відповідно до протоколу допиту свідка від 09.11.2011 року, отриманого старшим о/у відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області капітаном Супоніним В.В., допитаний засновник та директор ТОВ «Декос Альянс»громадянин ОСОБА_5 повідомив, що підприємство ТОВ «Декос Альянс»не реєстрував, своєї згоди на призначення на посаду директора та головного бухгалтера даного товариства не давав, будь - яких статутних документів щодо реєстрації ТОВ «Декос Альянс»не підписував, банківські рахунки не відкривав, фінансово-господарські документи від імені даного товариства не підписував, податкову звітність до контролюючих органів не подавав і нікому не доручав.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів справи вбачається (акт від 26.01.2012 року № 28/23-10/37505731 ДПІ у Печерському районі м. Києва), що ТОВ «Декос Альянс»звітувався до податкового органу за період жовтень-грудень 2011 року.

14.05.1998 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи НОМЕР_4.

22 липня 1999 року ДПІ у м. Рівне видано свідоцтво платника податку на додану вартість СПД ОСОБА_2 серії НОМЕР_5.

На виконання усної домовленості між СПД ОСОБА_2 та ТОВ «Декос Альянс», останнім було видано рахунок фактуру № 238 від 27 вересня 2011 року, видаткову накладну № РН-0002037 від 27 вересня 2011 року на поставку товарно-матеріальних цінностей, а саме: болти, цвяхи та крани шарові, податкову накладну № 761 від 27.09.2011 року, видаткову накладну № РН-0003675 від 16 грудня 2011 року та податкову накладну № 413 від 16.12.2011 року. Отримані товари були оплачені позивачем платіжними дорученнями (банківські виписки) від 11.10.2011 року на суму 15534,30 грн. та 17700 грн., та 11.01.2012 року на суму 27988, 20 грн. Отриманий товар перевозився транспортом за рахунок позивача, яким користується позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_2. Крім того, під час отримання товару позивачу від ТОВ «Декос Альянс»було надано свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Декос Альянс»№ 768648 серії А01, довідку статистики серії АА № 372386, де директором значиться особа, що здійснювала відпуск товару -ОСОБА_5, та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість № НОМЕР_6 від 24.02.2011 року. Всі документи завірені "мокрою" печаткою ТОВ «Декос Альянс».

Судом встановлено, що отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується накладною № 7 від 12 грудня 2011 року, № 25 від 28.10.2011 року, № 11 від 09.12.2011 року, № 8 від 12 грудня 2011 року.

Судом також встановлено, що видані та отримані податкові накладні № 761 від 27.09.2011 року та № 413 від 16.12.2011 року відповідають вимогам Податкового кодексу України, мають всі необхідні реквізити для їх ідентифікації, отриманий товар використаний у подальшому у власній господарській діяльності.

Отже, висновок Державної податкової інспекції в м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про вчинені позивачем порушення податкового законодавства, ґрунтуються виключно на висновках актів перевірок діяльності контрагентів позивача складених іншими органами державної податкової служби України, в силу яких вчинені правочини є нікчемними у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати реальну господарську діяльність та наявністю розбіжностей в розмірі податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту з ПДВ, що задекларовані за одними і тими ж господарськими операціями. Інших мотивів відповідачем в основу спірного рішення не покладено.

Однак, з цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом вказаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №001471745 від 13.06.2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001471745 від 13.06.2012 року Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Присудити на користь позивача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 307 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.