Постанова № 28248929, 18.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/14119/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача - від відповідача - Метла К.О., Мельниченко С.М. (дов. у справі); Духневич Т.С. (дов. у справі); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФГІ" до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про оскарження податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

22.11.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФГІ» (далі ТОВ «ФГІ») подало адміністративний позов до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у Жовтневому районі), у якому просить суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 року №0001632200 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська; скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 року №0001642200 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ТОВ «ФГІ» не погоджується з тим, що порушило п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР та п. 69.4 ст.69 ПК України, а таким чином оскаржує податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 23.07.2012 року №0001632200 та від 23.07.2012 року №0001642200. Також вважає, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до зазначення цих порушень в акті, направлення до ТОВ «ФГІ» податкових повідомлень-рішень та порушення законних прав та інтересів ТОВ «ФГІ».

Ухвалою суду від 26.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/14119/12 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.12.2012р.

В подальшому розгляд справи відкладався на 18.12.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги, а саме: за результатами розгляду скарги 05.10.2012 року ТОВ «ФГІ» отримано рішення ДПС у Дніпропетровській області від 02.10.2012 року №24620/10/10-014. Цим рішенням ДПС у Дніпропетровській області скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 23.07.2012 року №0001632200 в частині визначеного ТОВ «ФГІ» грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 238 748,00 грн. За результатами цього рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення №0005702200 від 10.10.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток фінансових установ у розмірі 19 501,00 грн. Таким чином, просить суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 року №0005702200 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 року №0001642200 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Зміненні позовні вимоги прийнятті судом до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні надав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ФГІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.10.2010 року по 31.02.2012 року за результатами якої складено акт №1745/223/37373876 від 04.07.2012 року. У акті перевірки зазначено, що ТОВ «ФГІ» в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищено валові витрати на розмір комісії у загальній сумі 78 000,00 грн. за розрахункове обслуговування операцій факторингу у І кварталі 2011 року. Відповідно до приписі статей 251, 1077, 1078 Цивільного кодексу України понесені ТОВ «ФГІ» витрати за Генеральним договором у вигляді комісійної винагороди, які враховані ТОВ «ФГІ» у складі валових витрат, виникають лише з дня виникнення права вимоги до дебіторів.

Крім того, у акті перевірки зазначено, що ТОВ «ФГІ», в порушення п. 69.4 ст.69 ПК України, перша видаткова операція за рахунком у цінних паперах №030122 ТОВ «Дніпро Реал Естейт» у сумі 4 014 000,00 грн. здійснена за рахунок платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов належить до задоволення з наступних підстав:

з 14.05.2012 по 25.06.2012 року державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проводилась планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ФГІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства України за період з 21.10.2010 по 31.02.2012 року.

За результатами планової виїзної перевірки ТОВ «ФГІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська був складений акт №1745/223/37373876 від 04.07.2012р. «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ФГІ», код за ЄДРПОУ 37373876, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.10.2010 по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 21.10.2010 року по 31.02.2012 року».

16 липня 2012 року на виконання п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ТОВ «ФГІ» було надано до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська заперечення до акту (вих. №13/12 від 16.07.2012р.).

Позивачем отримано відповідь податкового органу від 23.07.2012р. (Лист ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська «Про розгляд заперечень» №18188/10/22-307 від 23.07.2012р.). В даному листі державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська не приймає заперечення до уваги та залишає акт без змін.

27 липня 2012 року ТОВ «ФГІ» отримало поштою: податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 року №0001632200 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яким збільшено суми грошового зобов'язання платника податків за платежем податку на прибуток фінансових установ, сума грошового зобов'язання за основним платежем - 258 248,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 року №0001642200 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яким збільшено суми грошового зобов'язання платника податків за платежем адміністративних штрафів та інших санкцій, сума грошового зобов'язання за штрафними санкціями - 401 400,00 грн.

03 серпня 2012 року ТОВ «ФГІ» звернулося до державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - «ДПС у Дніпропетровській області») з метою оскарження податкових повідомлень-рішень від 23.07.2012 року №0001632200 та №0001642200.

Рішенням ДПС у Дніпропетровській області №19625/10/10-014 від 14.08.2012 року термін розгляду скарги було продовжено до 02.10.2012 року.

05.10.2012 року ТОВ «ФГІ» отримано рішення ДПС у Дніпропетровській області від 02.10.2012 року №24620/10/10-014 про результати розгляду скарги. Цим рішенням ДПС у Дніпропетровській області скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 23.07.2012 року №0001632200 в частині визначеного ТОВ «ФГІ» грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 238 748,00 грн., а в іншій частині залишає зазначене рішення без змін, а скаргу без задоволення; залишає без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №0001642200 від 23.07.2012 року про нарахування ТОВ «ФГІ» штрафних санкцій у розмірі 401 400,00 грн.

З рішенням ДПС у Дніпропетровській області ТОВ «ФГІ» не погодилось, тому 11.10.2012 року направило скаргу до ДПС України №24/12 від 11.10.2012 року.

06.11.2012 року ТОВ «ФГІ» було отримано рішення ДПС України від 01.11.2012 року №4546/0/61-12/10-2415 про результати розгляду скарги. Цим рішенням ДПС України залишає без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 23.07.2012 року №0001632200 та від 23.07.2012 року №0001642200, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. Процедура адміністративного оскарження для ТОВ «ФГІ» закінчилась 06.11.2012 року отриманням рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 01.11.2012 № 4546/0/61-12/10-2415. Отже, в строк до 06.12.2012 року включно ТОВ «ФГІ» має право звернутись з адміністративним позовом до адміністративного суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

В акті зазначено, що на порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі-Закон № 334) ТОВ «ФГІ» завищено суму валових витрат у вигляді комісії за розрахункове обслуговування операцій факторингу у І кварталі 2011 року на суму 78 000,00 грн.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська посилається на статтю 1078 Цивільного кодексу України 435-ІУ 16.01.2003 (із змінами та доповненнями), (далі - «ЦК України»), відповідно до положень якої майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Та робить висновки, що понесені ТОВ «ФГІ» витрати за Генеральними договорами у вигляді комісійної винагороди, що враховані ТОВ «ФГІ» у складі валових витрат, виникають лише з дня виникнення права вимоги до дебіторів.

З метою спростування даного зауваження, необхідно зазначити наступне:

частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено поняття договору факторингу, а саме: за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦКУ встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

До того ж, згідно п. 1.4 Генерального договору факторингу з регресом № 04-11/ЮЛ від 28 вересня 2011р. «Грошова вимога до Дебітора вважається придбаною Фактором у Клієнта з моменту підписання Сторонами Реєстру прийнятих документів на факторинг (надалі-Реєстр). Реєстри є додатками до цього Договору за умови підписання належним чином уповноваженими на те представниками Сторін.». Тобто, між Фактором та Клієнтом 28 вересня 2011р. були належним чином підписані Реєстри №1 прийнятих документів на факторинг, що свідчить про те, що право грошової вимоги до боржника були придбані Фактором саме 28 вересня 2011р., а тому саме 28 вересня 2011р у ТОВ «ФГІ» виникли валові витрати, які воно правомірно та своєчасно віднесло до валових витрат. Таким чином, Товариство жодним чином не порушило норми чинного на момент укладення вищевказаних договорів законодавства України.

Момент же з якого грошова вимога вважається переданою, має значення для визначення, з якого моменту фактор має право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п .п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3-5.7 цієї статті.

Крім того, пункт 5.3 ст.5 Закону № 334 регламентує перелік витрат, які не можуть включатися до складу валових витрат. Цей перелік не містить посилання на витрати, понесені у вигляді комісії за розрахункове обслуговування операцій факторингу. Отже, нормами Закону № 334 не встановлено заборони щодо віднесення платником податку зазначених витрат, понесених за операцією з відступленням права вимоги.

Також, позиція ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська є дещо суперечливою. В п. 3.1.2. акту «Валові витрати», зазначено, що «витрати ТОВ «ФГІ» за Генеральними договорами у вигляді комісійної винагороди, що входять до складу валових витрат, виникають лише з дня виникнення права вимоги до дебіторів». Таким чином, ДПІ у Жовтневому районі визнає правомірність віднесення зазначених витрат до складу валових витрат, але з дня виникнення права вимоги до дебіторів.

Проте, далі в акті ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська зазначено, що ТОВ «ФГІ» завищено суму валових витрат у вигляді комісії за розрахункове обслуговування операцій факторингу на загальну суму 78 000,00грн. Але в акті перевірки не визначено на підставі чого робиться такий висновок, що такі витрати не можуть бути віднесені до складу валових витрат у час їх виникнення. Тим більше не зрозуміло, чому зроблено висновок, що ці витрати у розмірі 78 000,00 грн. взагалі не враховуються до складу валових витрат.

Вказані витрати підтверджено необхідними первинними документами, а саме: договорами, актами виконаних робіт, виписками банку, які були надані для перевірки в повному обсязі, що сторонами не заперечується та підтверджується актом перевірки.

Тому, ТОВ «ФГІ» вважає, що визначені в акті порушення щодо завищення суми валових витрат у вигляді комісії за розрахункове обслуговування факторингу протирічать висновкам та позиції самої ж ДПІ у Жовтневому районі, зазначеної у тексті акта, та є необгрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Частини 1,2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України містить норми, згідно яких, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 2 статті 1078 Цивільного кодексу України зазначає, що майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З відповідних посилань можна зробити висновок, що Державна податкова служба України вважає Генеральний договір факторингу з регресом № 04-11/ЮЛ від 28 вересня 2011р. нікчемним, а витрати у вигляді комісії за розрахункове обслуговування операцій факторингу на загальну суму 78 000,00 грн. не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Таким чином, ЦК України встановлено два шляхи визнання правочину недійсним: 1) пряма вказівка закону на недійсність того або іншого правочину; 2) визнання судом правочину недійсним.

Вищезазначені договори факторингу були укладені із додержанням всіх законодавчо встановлених вимог щодо факторингу. Законом не встановлено недійсність таких договорів, вони не були визнані судом недійсними, а тому є дійсними, та таким, що відповідають вимогам чинного законодавства. Тому, ТОВ «ФГІ» вважає, що висновок зроблений ДПС України щодо недійсності правочину є неправомірним та таким, що порушує законні інтереси ТОВ «ФГІ».

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.69.4 ст.69 ПК України перша видаткова операція за рахунком у цінних паперах №030122 ТОВ «Дніпро Реал Естейт» у сумі 4 014 000,00 грн. здійснена за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби.

20.12.2011 року ТОВ «ФГІ» здійснило відкриття рахунку в цінних паперах ТОВ «Дніпро Реал Естейт за №030122, про що 20.12.2011 року було повідомлено ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, де на обліку перебуває депонент.

23.12.2011 року ТОВ «Дніпро Реал Естейт» надало розпорядження №1264/11-Б, яким доручає ТОВ «ФГІ» переказати ТОВ «Менеджмент Інвестицій» з свого рахунку цінні папери за договором купівлі-продажу цінних паперів. Такий переказ ТОВ «ФГІ» здійснило 23.12.2011 року. Рахунок ТОВ «ФГІ» було взято на облік 20.12.2011 року, як зазначено в коренці повідомлення про відкриття рахунку платника податків у фінансовій установі.

Крім того, ТОВ «ФГІ», як зберігач цінних паперів, відповідно до чинного законодавства є депозитарною установою. В своїй діяльності ТОВ «ФГІ» керується чинним законодавством України про депозитарну діяльність, зокрема, Положення про депозитарну діяльність, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року №999.

Даним положенням визначено операції, які можуть здійснювати депозитарні установи для забезпечення зберігання цінних паперів.

Операцією з цінними паперами є дія учасника фондового ринку, яка призводить до набуття чи припинення прав власності на цінні папери або обмеження обігу цінних паперів та/або реалізації прав за цінними паперами.

Для використання функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах депозитарні установи (саме зберігачі цінних паперів) здійснюють такі депозитарні операції: адміністративні операції; облікові операції; інформаційні операції.

Облікові операції - депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах, встановлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна місця зберігання (знаходження) депозитарних активів. До облікових операцій депозитарних установ належать операції зарахування, списання, переказу, переміщення цінних паперів.

Переказом цінних паперів, відповідно до вказаного Положення, а саме, п. 17 глави 2, є облікова операція, що відображається переведення цінних паперів з рахунку в цінних паперах одного депонента або клієнта на рахунок у цінних паперах іншого депонента або клієнта або проведення операцій, пов'язаних з обмеженнями обігу (блокуванням) або відміною обмежень в обігу (розблокуванням) цінних паперів. Отже, як видно із законодавчих положень, депозитарні установи не здійснюють видаткових операцій, а вищевказана операція є обліковою та в жодному разі не може бути віднесена до видаткових операцій.

Виходячи з вищевикладеного, депозитарні установи здійснюють операції, визначені в законодавсті про депозитарну діяльність, серед яких видаткові операції не зазначені. Саме тому, до ТОВ «ФГІ» не може бути застосовано положення п. 69.4 ст.69 ПК України щодо початку видаткових операцій за рахунком платника податків.

Таким чином, посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було невірно застосовано поняття «видаткова операція», що призвело до безпідставного звинувачення ТОВ «ФГІ» у порушенні п. 69.4 ст. 69 ПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не правомірно винесено податкові повідомлення - рішення від 23.07.2012 року №0001642200 та від 10.10.2012 року №0005702200.

Від-так, суд вважає, що позов слід задоволити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судові витрати витрати, понесені позивачем, стягнути на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФГІ» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про оскарження податкових повідомлень-рішень - задоволити.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 року №0005702200 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 року №0001642200 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФГІ» 2 146 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2012 року

Суддя С.В. Ніколайчук