Постанова № 28248881, 19.12.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2012 р. Справа №2а-13390/12/0170/25

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання - Зайцевої М.О., представника позивача - Семеннік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства «Кар'єр Старокримський» до Феодосійської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим ДПС в особі Кіровського відділення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

ПрАТ «Кар'єр Старокримський» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної ДПІ АР Крим від 25 вересня 2012 року № 0001012201 та № 0001022201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна виїзна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПП «Пан Буд» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік, якою встановлено заниження податку на прибуток на суму 2062 гривень та неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ за рахунок цих контрагентів суми у розмірі 1784 гривень, внаслідок нікчемності укладених з цими підприємствами угод. Вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, отримання та оплата товарів та послуг підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що при проведенні перевірки позивача була отримана інформація про неможливість проведення зустрічних перевірок його контрагентів ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПП «Пан Буд», щодо яких також порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва. Отже, з цієї інформації було зроблено висновок, що контрагенти позивача були зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам, які не мали наміру проводити фінансово - господарську діяльність, приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки. Керівники ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПП «Пан Буд» не здійснювали від імені підприємств безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, не підписували первинних документів, що свідчить про безтоварність проведених з позивачем операцій.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши заперечення відповідача, матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ПрАТ «Кар'єр Старокримський» є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на обліку платників податків в Феодосійській об'єднаній ДПІ та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00338204 (а.с. 17, 18).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: добування піску, гравію, глини і каоліну; добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; будівництво доріг і автострад; вантажний і автомобільний транспорт; будівництво житлових і нежитлових будівель, виготовлення виробів із бетону для будівництва (а.с. 16).

З 03 по 07.09.2012 року Феодосійською об'єднаною Державною податковою інспекцією АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Кар'єр Старокримський» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Пан Буд» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої було складено акт № 1172/2201/31179753 від 13.09.2012 року (а.с. 19-38).

В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 рік ПрАТ «Кар'єр Старокримський» мало взаємовідносини з наступними підприємствами - постачальниками, а саме: з ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПП «Пан Буд».

За рахунок цих взаємовідносин, підприємством до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 8916,66 гривень, у тому числі по періодах: 2 квартал 2010 року - 583,33 гривень, 2 квартал 2011 року - 8333,33 гривень.

Також, по взаємовідносинах з цими контрагентами позивачем було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 1783,34 гривень, в тому числі за квітень 2010 року - 116,67 гривень, за травень 2011 року - 1666,67 гривень.

Проте, відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПП «Пан Буд» мають стан платника податку «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Також, Феодосійською ОДПІ було отримано матеріали зустрічних перевірок контрагентів позивача, з яких було встановлено, що діяльність постачальників ПрАТ «Кар'єр Старокримський» має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту; в рамках кримінальної справи, порушеної відносно ТОВ БВП «Строитель-плюс» також порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПП «Пан Буд» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.. ст.. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Таким чином, перевіркою встановлено, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПП «Пан Буд» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Встановивши ці обставини, Феодосійська об'єднана ДПІ АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ПрАТ «Кар'єр Старокримський»:

- П.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п.п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2062 гривень, у тому числі за 2 квартал 2010 року - у сумі 145 гривень, за 2 квартал 2011 року - у сумі 1917 гривень;

- П.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1784 гривень, у тому числі за квітень 2010 року - у сумі 117 гривень, за травень 2011 року - у сумі 1667 гривень.

На підставі цих висновків акту, Феодосійською об'єднаною Державною податковою інспекцією АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0001022201 від 25.09.2012 року, яким ПрАТ «Кар'єр Старокримський» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств усього на суму 2098,25 гривень, з яких 2062 гривень - основний платіж та 36,25 гривень - штрафні санкції (а.с. 39);

- № 0001012201 від 25.09.2012 року, яким ПрАТ «Кар'єр Старокримський» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1814,25 гривень, з яких 1784 гривень - основний платіж та 30,25 гривень - штрафні санкції (а.с. 40).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 09.04.2010 року між фірмою ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПрАТ «Кар'єр Старокримський» було укладено договір № 82 на підготовку кадрів по атестації зварників, згідно з яким Замовник доручив, а ТОВ «Кримстройіндустрія» прийняла на себе атестацію двох спеціалістів - зварників Замовника. Вартість робіт за договором склала 700 гривень, в тому числі ПДВ - 583,33 гривень (а.с. 41).

13.04.2010 року позивачу був виставлений рахунок на оплату послуг, якій був оплачений ПрАТ «Кар'єр Старокримський» 20.04.2012 року (а.с. 44,55).

Роботи з проведення атестації були фактично виконані ТОВ «Кримстройіндустрія», що підтверджується протоколами засідання атестаційної комісії № 345, 346 від 15.04.2010 року, згідно з якими було перевірено рівень знань працівників ПрАТ «Кар'єр Старокримський» ОСОБА_3 та ОСОБА_4, актом здачі - приймання виконаних робіт, підписаним обома сторонами договору та виданими на підставі проведеної атестації посвідченнями зварників (а.с. 48-53).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно працюють на посаді електрозварників на підприємстві ПрАТ «Кар'єр Старокримський» та відповідно роботодавець повинен забезпечувати проходження ними атестації не рідше одного разу на два роки, відповідно до Правил атестації зварників, затверджених Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 61 від 19.04.1996 року(а.с. 96,97).

16.04.2010 року ТОВ «Кримстройіндустрія» було виписано позивачу податкову накладну № 114-л на суму 700 гривень, в тому числі ПДВ 166,67 гривень (а.с. 46).

06.08.2010 року ЗАТ «Кар'єр Старокримський» було подано до Феодосійської міжрайонної ДПІ декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, в якій задекларовані витрати, понесені на проведення атестації його робітників (а.с. 98-99).

20.05.2010 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року разом з Додатком № 5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 116,67 гривень, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Кримстройіндустрія» (а.с. 104-106).

Відповідач вважає цю господарську операцію між підприємствами нікчемною, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер.

Станом на 2010 рік вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарської операції з отримання у ТОВ «Кримстройіндустрія» послуг з атестації, використання цих послуг в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих послуг до валових.

Протоколи засідань атестаційної комісії ТОВ «Кримстройіндустрія» та посвідчення зварників, видані ОСОБА_4 та ОСОБА_3, повністю відповідають вимогам, що висуваються до оформлення таких документів, встановлених Наказом Держнаглядохоронпраці України № 61 від 19.04.1996 року.

Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, суд зазначає наступне.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України «Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яки при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ПрАТ «Кар'єр Старокримський», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання послуг з атестації у ТОВ «Кримстройіндустрія» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаної контрагентом позивача накладної встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Також, судом встановлено, що 10.05.2011 року між ПП «Пан Буд» (Продавець) та ЗАТ «Кар'єр Старокримський» (Покупець) було укладено Договір № 81, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця належне йому майно (труби), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити це майно. Ціна договору склала 10000 гривень з ПДВ (а.с. 42-43).

На виконання цього Договору, ПП «Пан Буд» було поставлено позивачеві товар (труби 57*3) кількістю 1,4560 тон загальною вартістю 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень, що підтверджується видатковою накладною № 362 від 11.05.2011 року (а.с. 45).

За фактом поставки, 11.05.2011 року ПП «Пан Буд» було виписано позивачу податкову накладну на загальну суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень (а.с. 47).

Отриманий товар був повністю оплачений позивачем на користь контрагента, що підтверджується платіжним дорученням від 13.05.2011 року (а.с. 54).

Фактичне отримання цього товару та його використання в подальшій господарській діяльності позивача також підтверджується актом списання матеріальних цінностей за травень 2011 року, відповідно до якого ці труби були видані за складу для проведення ремонтних робіт; накладною про внутрішнє переміщення цього товару з центрального складу до відповідального отримувача, а також актом списання цих труб у зв'язку із їх використанням для проведення ремонту (а.с. 114-117).

05.08.2011 року позивачем було подано до Феодосійської міжрайонної ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року, в якій були задекларовані понесені витрати на придбання товару від ПП «Пан Буд» (а.с. 100-103).

16.06.2011 року ПрАТ «Кар'єр Старокримський» було подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року, з Додатком № 5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ПП «Пан Буд» у розмірі 1666,67 гривень (а.с. 107-109).

Відповідач вважає договір купівлі - продажу між ПП «Пан Буд» та ПрАТ «Кар'єр Старокримський» також нікчемним, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер.

01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, яким встановлено наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

В судовому засіданні були досліджені всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення позивачем господарської операції з придбання у ПП «Пан Буд» труб, оприбуткування цього товару в бухгалтерському обліку (а.с. 110-113), їх використання в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цього товару до валових.

Відносно формування позивачем за рахунок цих взаємовідносин податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентами та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів \ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.. 201 ПК України.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ПрАТ «Кар'єр Старокримський», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання товарів від ПП «Пан Буд» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на доказ безтоварності та нікчемності угод ПрАТ «Кар'єр Старокримський» з його контрагентами на постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ «Кримстройіндустрія» та відносно директора ПП «Пан Буд» ОСОБА_6 за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності за ознаками злочину, передбаченого ст.. ст.. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України, а також протокол допиту підозрюваного ОСОБА_6, в якому він пояснив, що не підписував від імені ПП «Пан Буд» ніяких бухгалтерських та податкових документів виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку та процесуальними документами кримінальної справи.

В той же час, відповідно до ст.. 204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПП «Пан Буд» правочинів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Також, згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність вини у формі наміру у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або завідомо припускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Отже, вина юридичної особи у формі наміру повинна бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю, що тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену відповідними статтями Кримінального Кодексу України, а тому такі обставини повинні бути доведені остаточним рішенням по кримінальній справі із встановленням вини фізичної особи у вчиненні таких дій.

Тобто, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути доведені постановою про порушення кримінальної справи, протоколами допиту осіб по кримінальній справі та іншими документами до винесення по справі обвинувального вироку або іншого остаточного рішення.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат на загальну суму 8916,66 гривень та неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1784 гривень, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ «Кар'єр Старокримський» є обґрунтованими та винесені на підставі акту перевірки від 13.09.2012 року податкові повідомлення - рішення від 25.09.2012 року є протиправними та мають бути скасовані судом.

В судовому засіданні 19.12.12 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 24.12.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Кар'єр Старокримський» - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 25.09.2012 року Феодосійською об'єднаної Державною податковою інспекцією АР Крим ДПС № 0001012201 та № 0001022201.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова