Постанова № 28248793, 17.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/10933/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретаріВасиленко К.Е. за участю: представника позивача представника відповідача Сіренко Ю.В. Довгополої О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ЕНЕРГОСТАЛЬ»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.09.2012 р. Приватне підприємство «ЕНЕРГОСТАЛЬ»звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та з урахуванням збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічних звірок ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 р. по 29.02.2012 р. та березень -травень 2012 року, за результатами яких, складено акти № 429/225/34059958 від 14.08.2012р. та № 1131 від 09.10.2012р.;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо викладення в актах № 429/225/34059958 від 14.08.2012р. та № 1131 від 09.10.2012р. висновків про відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»з його контрагентами, визначеними у додатку № 5 до декларації з ПДВ за період з 01.12.2011 р. по 29.02.2012 р. та березень -травень 2012 року;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо корегування в електронній базі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України»показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, визначених ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»у додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та березень -травень 2012 року, на підставі актів звірок № 429/225/34059958 від 14.08.2012р. та № 1131 від 09.10.2012р.;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в електронній базі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України»показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, визначених ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»у додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та березень -травень 2012 року.

Ухвалою від 12.10.2012 р. було задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до 19.11.2012 року, для надання первинних документів, оскільки, основна частина первинних документів була вилучена податковим органом м. Житомира.

Ухвалою від 20.11.2012 року, провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена зустрічна звірка ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень, квітень 2012 року, за результатами якої, складено акт № 429/225/34059958 від 14.08.2012 р. та з висновками якої, позивач не погоджується.

На підставі акту № 429/225/34059958 від 14.08.2012 р., відповідачем було безпідставно відкориговано в електронній базі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів за березень, квітень 2012 року.

Крім того, відповідачем було проведено аналогічну зустрічну звірку за інший податковий період, а саме, за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та за травень 2012р., за результатами якої, було складено акт № 1131 від 09.10.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та за травень 2012 року».

Актом № 429/225/34059958 від 14.08.2012р., так і актом № 1131 від 09.10.2012р., встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій. На підставі акту № 1131 від 09.10.202р., податковим органом відкориговано в електронній базі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та травень 2012 року.

Позивач вважає, що реальність здійснення господарських операцій ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»з контрагентами за період 01.12.2011р. по 29.02.2012р., та березень - травень 2012 року, підтверджуються відповідними первинними документами, на підставі яких, були сформовані показники податкової звітності. Позивач вважає, що дії податкового органу щодо проведення зустрічних звірок, викладених висновків за їх результатами в актах та корегування показників ПДВ, є протиправними.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що здійснюючи зустрічні звірки позивача, податковий орган діяв на підставі, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом та Конституцією України.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволені у повному обсязі, надав письмове заперечення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне, адміністративний позов задовольнити повністю, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 20.1.4, п.20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом. Під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби.

Згідно до вимог п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень, складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772 (далі -Порядок № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства, за кожним відображеним в акті фактом порушення, необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої, здійснено це порушення, при цьому, додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких, вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факти відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій, факти про надання пояснень необхідно відобразити в акті.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекціє у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, була проведена зустрічна звірка ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень, квітень 2012 року, за результатами якої, складено акт № 429/225/34059958 від 14.08.2012 року.

Про проведення податковим органом вищевказаної звірки, позивач дізнався в результаті направлення ДПІ у Ленінському районі, супровідним листом вих. № 16035/10/225 від 10.09.2012 р. директору ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»копії акту № 429/225/34059958 від 14.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень, квітень 2012 року».

Так, за результатами проведеної звірки, відповідачем встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивачем за березень, квітень 2012 року з його контрагентами, зазначеними у додатку № 5 до декларації з ПДВ за березень, квітень 2012 року.

Крім того, відповідачем було проведено аналогічну зустрічну звірку за інший податковий період, а саме, за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та за травень 2012р., за результатами якої, було складено акт № 1131 від 09.10.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та за травень 2012 року».

Актом № 429/225/34059958 від 14.08.2012р., так і актом № 1131 від 09.10.2012р., встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій. На підставі вищевказаних актів, податковим органом відкориговано в електронній базі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та березень - травень 2012 р.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям податкового органу, суд керувався положеннями Конституції України, Податкового кодексу України, Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженими постановою КМУ № 1232 від 27.12.2010р., Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011р. № 236.

Так, положенням п. 73.5 ст. 73 ПК України, передбачено, що органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платників податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

В п. 2 Порядку №1232, визначені підстави для проведення зустрічних звірок, а саме, встановлено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій, з якими під час перевірки платника податків та зборів, виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

В п. 4 Порядку передбачено, якщо запитуваної органом ДПС (ініціатором звірки) інформації не буде, орган ДПС (виконавець звірки), надсилає суб'єкту господарювання завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження. Запит має бути надісланий на адресу суб'єкта господарювання (місце розташування, податкову адресу) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручатися такому суб'єкту (його законному чи уповноваженому представникові), під розписку. А в разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту до суб'єкта господарювання), орган ДПС проводить зустрічну звірку.

Отже, аналізуючи вищенаведені положення діючого законодавства, слід зазначити, що податкове законодавство дозволяє податковим органам проводити зустрічну звірку суб'єкта господарювання виключно за наявності хоча б однієї з двох підстав: або, якщо під час перевірки платника податків та зборів (контрагента суб'єкта господарювання) виникають сумніви, стосовно факту здійснення таких операцій з суб'єктом господарювання, або, якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Проте, як зазначено в акті звірки № 429/225/34059958 від 14.08.2012 р., звірка проведена на підставі службової довідки від 04.07.2012 р. № 9645/8/04-033, виданої ДПІ у Ленінському районі, головним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків Івановим І.Л., так і в акті звірки № 1131 від 09.10.2012 р., що в повній мірі суперечить вищевказаному Порядку, а належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність у податкового органу сумнівів стосовно факту здійснення операцій ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»або існування розбіжностей, задекларованих у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, відповідачем в актах звірки не наведено, що свідчить про відсутність підстав для проведення таких звірок, крім того, не надано таких доказів відповідачем і під час судового розгляду справи.

Як вбачається з двох досліджених актів зустрічних звірок, фактично відбулись не зустрічні звірки, а камеральні перевірки податкових декларацій.

Також, Порядком № 1232 визначено, що орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої, надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором) та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Вимоги щодо направлення запитів органами державної податкової служби до платників податків, чітко визначені п. 73.3 ст. 73 Податковою кодексу України, а саме - органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої, встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується та документів, що її підтверджують, а також, підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків: 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної: 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

З вищенаведених норм права вбачається, що проведення зустрічних звірок передбачає направлення податковим органом до платника податків відповідного запиту для надання інформації та підтверджуючих її документів.

У даному випадку податковий орган, у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації, повинен був запитати у позивача відповідні докази, у тому числі, первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та березень -травень 2012р., та підтвердження правильності відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за цей період.

Проте, під час розгляду справи, стало відомо, що на адресу ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»ніяких запитів від ДПІ у Ленінському районі з цього приводу не надходило, що також, є порушенням порядку проведення зустрічних звірок, а тому, у суду виникає сумнів щодо направлення відповідного запиту про надання інформації позивачу.

В актах звірок № 429/225/34059958 від 14.08.2012 р. та № 1131 від 09.10.2012р., зазначено, що зустрічні звірки неможливо провести у зв'язку з тим, що ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі зі станом 9 -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Суд вважає, що таким чином, проводивши зустрічні звірки без відома посадових осіб позивача, відповідач фактично позбавив останнього можливості під час проведення звірок підтвердити реальність здійснення господарських операцій з контрагентами за перевіряемий період.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм права та викладених обставин справи, суд приходить до висновку, що дії податкового органу щодо проведення зустрічних звірок ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ» та складання за її результатами актів за № 429/225/34059958 від 14.08.2012р. та за № 1131 від 09.10.2012р., є протиправними.

Щодо протиправності дій податкового органу з приводу викладення в актах № 429/225/34059958 від 14.08.2012р. та № 1131 від 09.10.2012р., висновків про відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та березень - травень 2012 року з його контрагентами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з актів звірки № 429/225/34059958 від 14.08.2012р. та № 1131 від 09.10.2012р., підставою для висновків щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та березень - травень 2012 р. з його контрагентами з боку податкового органу були наступні дані:

- загальна чисельність працюючих на підприємстві, згідно форми 1ДФ за I квартал 2012 року за штатом складає кількість осіб, які на думку відповідача, враховуючи реальні можливості не могли здійснювати обсяг робіт, відображений ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»у податковій звітності;

- розрахунок суми комунального податку, розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, збору за забруднення навколишнього природного середовища, розрахунок земельного податку. Податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ» у 2012 році до ДПІ, не надавались.

Разом з тим, в актах звірок відповідач зазначив, що інформація щодо транспортування продукції та здійснення вантажних робіт підчас проведення звірки, не надавалась, також, не встановлено жодних юридичних документів, що підтверджують здійснення ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ», приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Під час розгляду справи було встановлено, що ПП «ЕНЕРОСТАЛЬ»було позбавлено можливості надати первинні документи, у зв'язку з неналежним повідомленням відповідачем про проведення зустрічних звірок.

Однак, з дослідженого змісту актів, не вбачається жодних порушень вимог чинного податкового законодавства України, саме позивачем -ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ», а в основу даних актів податковим органом покладено висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій контрагентами позивача, що є порушенням норм Податкового кодексу України та вищенаведеного Порядку № 984.

Також, вказані вище висновки, зазначені та зроблені перевіряючими, не відповідають дійсності, є безпідставними та спростовуються, як дослідженими в акті первинними документами, так і наданими доказами у ході судового розгляду справи, виходячи з наступного.

Пунктом 14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання -сума коштів, яку платник податків, у тому числі, податковий агент повинен сплатити до відповідного бюджету, як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством ( у тому числі, сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі, при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також, від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи -продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої, як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарською операцією, є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів, можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Реальність господарських операцій ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ», які були здійсненні за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та за березень - травень 2012 року з його контрагентами, зазначеними у додатку № 5 до декларації з ПДВ за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та за березень - травень 2012 року, та правильність нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, підтверджені в судовому засіданні первинними документами (договорами, банківськими платіжками, розрахунками, видатковими та податковими накладними, рахунками -фактур, товарно-транспортною документацією, актами виконаних робіт, специфікаціями, тощо), які позивач був позбавлений можливості надати під час перевірок з вини відповідача.

Зі змісту досліджених вище первинних документів, зокрема, податкових накладних та рахунків, вбачається, що вони містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Отже, саме досліджені вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивачем згідно до укладених договорів. Судом встановлено, також, і рух активів позивача на користь вказаних вище контрагентів у встановленому законодавством порядку, вказані первинні документи, оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не викликають будь-яких сумнівів щодо вчинення дій на виконання сторонами умов договорів, виходячи з того, що договори, укладені позивачем містять всі істотні умови, які визначені ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України.

Висновки відповідача про нереальність здійснення господарських операцій позивачем, не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, з аналізу вищенаведених норм чинного податкового законодавства України, вбачається, що відповідачу, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право під час проведення перевірки встановлювати нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України, закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину, має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори поставки, купівлі-продажу, не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Акти зустрічних звірок, не тільки не містять посилань на вину саме позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини, є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках, питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у актах про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності (фіктивності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини позивача, відповідного вироку відносно посадових осіб контрагентів позивача, також, на вимогу суду не надано.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в актах, визначається законом, як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Отже, актами звірок, не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту у перевіряємий період.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження сплати податку на додану вартість його контрагентами або в залежність від наявності чи відсутності контрагента позивача за своїм місцезнаходженням після здійснення господарської операції.

При цьому, слід зазначити, що ні чинний Податковий кодекс України, ні Бюджетний кодекс України, не ставлять в залежність право платника податку на податковий кредит, формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання товару/послуг.

Статтями 61,67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це не залежало від волі одержувача поставки -застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ», стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також, обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини, є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, слід зазначити, що спосіб дій органу державної податкової служби, в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання, визначений п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України де закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.53.3 ст. 54).

За правилами п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу У цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст. 58).

В силу абз.2 п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого, покладено на контролюючі органи, відповідно до якої, був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи положення наведених норм закону, суд приходить до висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно, як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, закон не передбачає.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, у спірних правовідносинах відповідач податкових повідомлень - рішень не виносив, що є порушенням норм ст. 58 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що дії податкового органу з приводу викладених в актах № 429/225/34059958 від 14.08.2012 року та № 1131 від 09.10.2012 р. висновків про відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ»за період 01.12.2011 р. по 29.02.2012 р., та за березень - травень 2012 року з його контрагентами, є протиправними.

Також, предметом оскарження у даній адміністративній справі, є дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по зміні показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ, відображаються відповідачем у централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Факт вчинення відповідачем дій щодо коригування відповідачем в вказаній автоматизованій системі податкових зобов'язань позивача, задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та за березень - травень 2012 року, без прийняття відповідних податкових повідомлень - рішень на підставі актів звірок № 429/225/34059958 від 14.08.2012р. та № 1131від 09.10.2012р., підтверджений представником відповідача у ході судового розгляду справи та наданою довідкою з Деталізованої бази співставлення, яка міститься в матеріалах справи.

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1,2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ, йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого, наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також, контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності, є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі контрагентів (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. № 742), затверджені Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій, створені такі програмні продукти, а саме:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України від 17.03.2008р. № 159, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких, передбачено цим Порядком, а також, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення, є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто, податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками № 5.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації, є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків до її прийняття, перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності, вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз, виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу -підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, з наведених нормативних актів, вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ, узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань, відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару, викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця -податкові зобов'язання, а у покупця -податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин, суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки, така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Деталізованій базі співставлення, можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки, відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже, спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій, повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких, спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій, які полягають у зазначених в актах висновків про нікчемність правочинів, нереальність здійснення позивачем господарських операцій, а також, дій щодо коригування в автоматизованій системі податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без прийняття податкових повідомлень рішень на підставі актів № 429/225/34059958 від 14.08.2012р. та № 1131 від 09.10.2012р., задекларованих позивачем за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р., та за березень - травень 2012р.

За викладеного, суд приходить до висновку, що вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому, зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо відновлення в автоматизованій системі показників податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р., та березень - травень 2012 р.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи з наведеного, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ» судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 32, 19 грн.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ЕНЕРГОСТАЛЬ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічних звірок ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 р. по 29.02.2012 р. та березень - травень 2012 року, за результатами яких, складено акти № 429/225/34059958 від 14.08.2012р. та № 1131 від 09.10.2012р.;

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо викладення в актах № 429/225/34059958 від 14.08.2012 р. та № 1131 від 09.10.2012 р. висновків про відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ» з його контрагентами, визначеними у додатку № 5 до декларації з ПДВ за період з 01.12.2011 р. по 29.02.2012 р. та березень - травень 2012 року;

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо корегування в електронній базі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, визначених ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ» у додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та березень - травень 2012 року, на підставі актів звірок № 429/225/34059958 від 14.08.2012р. та № 1131 від 09.10.2012р.;

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в електронній базі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, визначених ПП «ЕНЕРГОСТАЛЬ» у додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. та березень - травень 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ЕНЕРГОСТАЛЬ» судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 32, 19 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс постанови складено 19.12.2012 року.

Суддя І.О. Лозицька