Постанова № 28248704, 11.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/12363/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріМакаревич К.В. за участю: представника позивача Кудріна Д.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000521504 від 20.09.2012 р., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000521504 від 20.09.2012 р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем з порушенням норм законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 11 грудня 2012 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду письмові заперечення. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 22.01.2007 року та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, як платник податків та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100018789 від 02.02.2007 року.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, постанови КМУ від 27.12.2010 року №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», відповідно до п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПП НВП «Центросталь» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника у банку за квітень-травень, листопад 2010 року, серпень-вересень 2011 року, березень-квітень, червень 2012 року.

За результатами перевірки складений Акт № 2348/152/34884423 від 14.09.2012 року, яким встановлено порушення ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, пп.4.6 п.4 розділу V, п.13 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41, ПП НВП «Центросталь» завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за квітень 2010 року у сумі 55885 гривень, за травень 2010 року у сумі 50884 гривень, за листопад 2010 року у сумі 93525 гривень, за серпень 2011 року у сумі 36001 гривень, за вересень 2011 року у сумі 51 776 гривень, за березень 2012 року у сумі 14392 гривень, за квітень 2012 року у сумі 30374 гривень, за червень 2012 року у сумі 237850,00 гривень.

На підставі даного Акту перевірки було прийнято та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000521504 від 20.09.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 570 687,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 270 156,00 грн..

Так, відповідно до акту перевірки ПП НВП «Центросталь» сформовано «сумнівний» податковий кредит березня-квітня, жовтня 2010, липня-серпня 2011 року, лютого-березня 2012 року по операціях з придбання ТМЦ, надання послуг на загальну суму ПДВ - 338 084,65 грн. (в т.ч.: березень 2010 р. - 59 012,74 грн., квітень 2010 р. - 38 858,07 грн., жовтень 2010 р. - 94 276,04 грн., липень 2011р. - 37 031,30 грн., серпень 2011 р. - 61 756,34 грн., лютий 2012 р. - 14 446,89 грн., березень 2012 р. - 45 705,27 грн.), за рахунок включення сум ПДВ з придбання товарів, надання послуг постачальників, що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування сировини, ТМЦ, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, в результаті чого ПП НВП «Центросталь» в податковому обліку здійснено нікчемний правочин, а саме завищенно суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на загальну суму 55 885 грн., за травень 2010 року на загальну суму 50884 грн., за листопад 2010 року на загальну суму 93525 грн., за серпень 2011 року на загальну суму 36001 гривень, за вересень 2011 року на загальну суму 51776 гривень, за березень 2012 року на загальну суму 14392 грн., за квітень 2012 року на загальну суму 30 374 грн..

Основними з «сумнівних» контрагентів згідно даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по І-ІІІ ланцюгу постачання встановлено постачальників з ризиковими станами, а саме: березень 2010 року - ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ТОВ «Завод металевих виробів», ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць»; квітень 2010 року - ПАТ «Гарант метиз інвест», ТОВ «Завод металевих виробів», ТОВ «Армлит-Донбасс», ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод»; жовтень 2010 року - ТОВ «Завод металевих виробів», ПАТ «Донецький завод високовольтних опор», ПАТ «Дніпрометиз», Північно-Західне ПАТ «Вторкольормет», ТОВ «Автотранссоффер», ТОВ «Армлит-Донбасс», ТОВ «Оствінд-Транспорт», ТОВ «Дніпрокрансервіс»; липень 2011 року - ТОВ «Дніпро-Сервіс Плюс», ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ТОВ «Експерт Трейд»; серпень 2011 року - ТОВ «Дніпро-Сервіс Плюс»; лютий 2012 року - ТОВ «Квантметал», ТОВ «Автотрнасоффер», ТОВ «Комп'ютерні та інформаційні технології-2005»; березень 2012 року - ТОВ «Завод металевих виробів», ПАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій», ПАТ «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур».

При цьому, податковий орган при прийнятті акту виходив з власних висновків про те, що договіри між позивачем та його контрагентами суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним по суті, оскільки не можливо встановити сплату податку на додану вартість по всьому ланцюгу постачання.

До суду та до перевірки наданні первинні документи на підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем, а саме щодо діяльності з ТОВ «Завод металевих виробів» договір № 01/03-10кп від 01.03.2012р., податкова накладна від 30.03.2010 року, податкова накладна від 08.04.2010 року, податкова накладна від 08.04.2010 року, видаткова накладна від 06.04.2010 року, товарно-транспортна накладна від 06.04.2010 року, рахунок фактура від 29.03.2010 року, податкова накладна від 29.03.2012 року, податкова накладна від 14.03.2012 року, видаткова накладна від 29.03.2012 року, товарно-транспортна накладна від 29.03.2012 року, податкова накладна від 06.10.2010 року, видаткова накладна від 19.10.2010 року, товарно-транспортна накладна від 09.10.2010 року, рахунок - фактура від 05.10.2010 року. Щодо діяльності з ПЗ ПАТ «Вторкольормет»: договір № 42-09/09 від 14.09.2009 року, податкова накладна від 22.10.2010 року, видаткова накладна від 22.10.2010 року, ТТН від 22.10.2010 року, рахунок-фактура від 11.10.2010 року. Щодо діяльності з ТОВ «Дніпро-сервіс плюс»: договір поставки № 31/05 від 31.05.2011 року, податкова накладна від 18.07.2011 року, видаткова накладна від 18.07.2011 року, ТТН від 18.07.2011 року, податкова накладна від 18.08.2011 року, видаткова накладна від 18.08.2011 року, ТТН від 18.08.2011 року. Щодо діяльності з ТОВ «Експерт трейд»: договір № 0301 від 03.05.2011 року, податкова накладна від 18.07.2011 року, податкова накладна від 13.07.2011 року, податкова накладна від 12.07.2011 року, податкова накладна від 06.07.2011 року, податкова накладна від 06.07.2011 року, податкова накладна від 29.07.2011 року, податкова накладна від 15.07.2011 року, податкова накладна від 06.07.2011 року, податкова накладна від 05.07.2011 року, податкова накладна від 04.07.2011 року, податкова накладна від 01.07.2011 року, податкова накладна від 01.07.2011 року. Щодо діяльності з ТОВ «Дніпрокрансервіс»: договір суборенди № 16-3 від 19.10.2010 року, податкова накладна від 30.09.2010 року, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ДК-0002554, рахунок-фактура № ДК-0001444 від 12.11.2010 року. Щодо діяльності з ТОВ «Армлит-донбас»: договір поставки № 84/08 від 22.09.2008 року, додаткова угода № 2 від 21.12.2009 року, податкова накладна від 22.04.2010 року, розрахунок № 1/143 від 22.04.2010 року, СФ 17-1 від 22.04.2010 року, податкова накладна від 13.10.2010 року, розрахунок № 2/143, накладна № 52-1 від 13.10.2010 року, СФ 52-1 від 13.10.2010 року, ТТН від 13.10.2010 року, лист від 13.10.2010 року, СФ 17-1 від 22.04.2010 року. Щодо діяльності з ПАТ «Дніпрометиз»: договір купівлі-продажу № 317/09 від 19.02.2009 року, додаткова угода № 2 від 30.12.2010 року, додаткова угода № 3 від 21.06.2011 року, податкова накладна від 19.10.2010 року, накладна від 19.10.2010 року, ТТН від 19.10.2010 року, рахунок № 7724 Т від 19.10.2010 року. Щодо діяльності з ПАТ «Гарант метиз інвест»: договір купівлі - продажу від 01.02.2009 року, додаткова угода № 1 від 29.12.2009 року, податкова накладна від 09.04.2010 року, податкова накладна від 07.04.2009 року, видаткова накладна від 07.04.2010 року, ТТН від 07.04.2010 року, рахунок-фактура від 07.04.2010 року. Щодо діяльності з ПАТ «Виробниче об'єднання «Сталь канат-Сілур»: договір купівлі - продажу від 24.06.2010 року, додаткова угода від 12.04.2011 року, податкова накладна від 23.03.2012 року, накладна № 97 від 26.03.2012 року, ТТН № 34 від 26.03.2012 року, ТТН № 35 від 26.03.2012 року, рахунок від 23.03.2012 року. Щодо діяльності з ТОВ «Квант метал»: договір № 12/01-3 від 03.01.2012 року, податкова накладна від 21.02.2012 року, податкова накладна від 16.02.2012 року, РН № РН - 00008 /с від 21.02.2012 року, ТТН від 21.02.2012 року, рахунок-фактура від 16.02.2012 року. Щодо діяльності з ПАТ «Донецький завод високовольтних опор»: договір № 226 від 06.09.2010 року, податкова накладна від 20.10.2010 року, накладна № 394 від 27.10.2010 року, ТТН від 27.10.2010 року, рахунок № 468 від 27.10.2010 року. Щодо діяльності з ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод»: договір поставки № 240 від 11.05.2011 року, податкова накладна від 01.04.2010 року, РН від 01.04.2010 року, ТТН від 01.04.2010 року, СФ від 01.04.2010 року, СФ від 30.03.2010 року, податкова накладна від 30.03.2010 року, податкова накладна від 04.07.2011 року, податкова накладна від 06.07.2011 року, податкова накладна від 25.06.2011 року, ТТН від 06.07.2011 року. Щодо діяльності з ТОВ «Оствінд-транспорт»: договір № 17/08 від 31.10.2008 року, податкова накладна від 17.09.2010 року, податкова накладна від 29.09.2010 року, податкова накладна від 06.09.2010 року, податкова накладна від 23.09.2010 року, податкова накладна від 17.09.2010 року, податкова накладна від 17.09.2010 року, акт сдачі - приймання від 24.09.2010 року, міжнародна ТТН № 0125470, рахунок від 16.09.2010 року, акт сдачі - приймання від 06.09.2010 року, міжнародна ТТН № 096217, рахунок від 16.07.2010 року, акт сдачі -приймання від 23.09.2010 року, міжнародна ТТН № 032760, рахунок від 16.09.2010 року, акт сдачі - приймання від 29.09.2010 року, міжнародна ТТН № 096243, рахунок від 22.09.2010 року, акт сдачі - приймання від 29.09.2010 року, міжнародна ТТН №032770, рахунок від 16.09.2010 року. Щодо діяльності з ТОВ «Автотранссоффер»: договір оренди № 06 а від 29.12.2011 року, податкова накладна від 31.10.2010 року, податкова накладна від 31.10.2010 року, акт сдачі - приймання № АТ-0000221, рахунок фактура № АТ-0000224 від 31.10.2010 року, акт сдачі - приймання № АТ-0000238, рахунок фактура від 31.10.2010 року, податкова накладна від 29.02.2012 року, податкова накладна від 29.02.2012 року, акт сдачі - приймання №АТ-0000057, рахунок фактура від 29.02.2012 року, акт сдачі - приймання № АТ-0000041, рахунок фактура від 29.02.2012 року. Щодо діяльності з ТДВ «Антрацитівський завод збірних теплиць»: договір № 11014 від 17.05.2011 року, податкова накладна від 31.03.2010 року, видаткова накладна від 31.03.2010 року, ТТН від 31.03.2010 року, рахунок-фактура № АТ 0000041 від 25.03.2010 року.

До суду також надано банківські виписки про сплату позивачем визначених товарів/послуг (Т.1 а.с. 227-248, Т.2 а.с.1-28).

В тому числі до суду надано первинні документи на підтвердження взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», а саме: податкова накладна №368 від 16.05.2012 року на суму ПДВ 666, 67 гривень, акт здачі-прийняття робіт №151 від 16.05.2012 року, рахунок фактуру від 16.05.2012 року, ТТН від 16.05.2012 року, накладну №174 від 16.05.2012 року. Розрахунок здійснено в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою від 18.05.2012 року (Т.2 а.с.3).

На час здійснення операцій з контрагентами і отримання податкових накладних, останні були зареєстровані державною податковою службою як платники податку на додану вартість та були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Як зазначено в п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України) податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Із аналізу положень підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Перевіркою не встановлена невідповідність первинних документів вимогам законодавства та не встановлено порушення позивачем правил бухгалтерського та податкового обліку.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Так, судом досліджено питання щодо реального вчинення спірних правочинів та за наявності доказів: договорів, податкових та видаткових накладних, документів про їх оплату, судом, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит і відсутність підстав для висновку про нікчемність такого договору та права на бюджетне відшкодування.

Доказів того, що придбані позивачем товари та послуги не були використані в господарської діяльності, відповідачем до суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності, відсутності за місцем знаходження не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Посилання відповідача на нікчемність даного договору з підстав ст. 228 Цивільного Кодексу України суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним і податковий орган не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати чи є правочин нікчемним, чи ні. Якщо ж податковий орган вважає зазначений договір таким, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, останній може бути визнаний судом недійсним відповідно до вимог частини 3 статті 228 ЦК України. Договори між позивачем та його контрагентами у вищезазначених податкових періодах не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 ЦК України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, доказів узгодженості дій позивача та його контрагентів, доказів протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном, доказів підписання договорів особами, у яких не має таких повноважень.

Тобто, висновок податкового органу ґрунтується лише на припущеннях щодо нікчемності укладених договорів, але його позиція, що ці правочини суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, не підкріплена належним доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.

Вказана позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 201.1, абз. «а» ст. 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Посилання відповідача на право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету, суд вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, яке не пов'язує право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість зі сплатою останнього до бюджету. Право на бюджетне відшкодування законодавством пов'язується з іншими обставинами, які вище вказані судом.

Чинне законодавство України, не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, висловлена правова позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України постанова від 21 листопада 2006 року, постанова від 14 лютого 2006 року, постанова від 15 червня 2010 року №10/96, також Вищого адміністративного суду України, а саме: ухвала від 22 серпня 2012 року по справі К/9991/42289/12, Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», Довідка Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0000521504 від 20.09.2012 р. та застосування штрафних (фінансових) санкцій належними та допустимими доказами, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2236 гривень 00 копійок підлягає компенсації з Державного бюджету України. Згідно статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України до судових витрат також належать витрати на правову допомогу. У зв'язку з чим витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень 00 копійок, що підтверджуються розрахунком таких витрат, платіжним дорученням про сплату та не перевищують граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу встановлених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року №4191 також підлягають компенсації з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 87, 90, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000521504 від 20.09.2012 р. - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 20.09.2012 року №0000521504 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 570687,00 грн. та застосування до приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» штрафних (фінансових) санкцій на суму 270156,00 грн..

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» (код ЄДРПОУ 34884423) судові витрати у розмірі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17.12.2012 року.

Суддя Н.В. Боженко