Постанова № 28248434, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К-55237/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2009 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р.

у справі № 2а-1325/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігросервіс-Восток»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ігросервіс-Восток»(надалі -позивач, ТОВ «Ігросервіс-Восток») звернулося до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя (надалі -відповідач, ДПІ у Ленінському районі міста Запоріжжя) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2009 р. (суддя -А.А. Щербак), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Н.А. Бишевська, судді: І.Ю. Добродняк, А.О. Коршун) позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.12.2008 р. № 0004452304; стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ігросервіс -Восток» судові витрати у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено перевірку позивача з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої 05.12.2008 р. складено акт № 0433/08/28/23/34374023 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі - Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), а саме надання послуг на 15 гральних автоматах, які незареєстровані, неопломбовані і непереведені у фіскальний режим роботи.

На підставі акта податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.12.2008 р. № 0004452304, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 5 100,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час виникнення спірних правовідносин чинними законодавством не було передбачено порядок застосування фіскальних блоків для гральних автоматів.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно зі статтею 11 названого Закону терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Пунктом 6 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»встановлено строк переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО, а саме, при використанні гральних автоматів - з 31.12.2006 р.

Водночас згідно зі статтею 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 р. № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

За таких обставин до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог названого Закону щодо використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи «Фіскал», тобто з 01.07.2008 р.

Як встановили суди попередніх інстанцій, податковими органами перевірку проведено 05.12.2008 р., та саме у цей період виявлено використання позивачем гральних автоматів без застування комп'ютерно-касової системи «ФІСКАЛ», що доводить порушення товариством порядку використання РРО.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 100,00 грн. за порушення приписів пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Вищенаведене, відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у його рішеннях від 04.07.2011 р. у справі № 21-140а11, 06.06.2011 р. у справі № 21-95а11.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права та привели до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи немає відомостей про понесення відповідачем будь-яких з вищезазначених судових витрат, то і немає підстав вирішувати питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ч. 2 ст. 94, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя задовольнити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 у справі № 2а-1325/09/0870 скасувати.

Прийняти нову постанову. У позові відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.