Ухвала суду № 28248428, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2012 р. м. Київ К-10004/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.2008у справі №2-24/15523.1-2007Аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма «Макон»доДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма «Макон»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000022602/0 від 12.01.2005, №0000022602/1 від 08.02.2005.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 у даній справі, вказаний позов задоволено в повному обсязі, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0000022602/0 від 12.01.2005, №0000022602/1 від 08.02.2005.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні і сплаті податку на додану вартість за період з 01.10.2003 по 01.06.2004;

- в ході перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого зменшено податок на додану вартість в розмірі 182664,00 грн., в т.ч. у листопаді 2003 року в сумі 100090,00 грн. та у березні 2004 року в сумі 82574,00 грн.;

- за результатами перевірки складено акт №1/26-2/32177872 від 10.01.2005, на підставі висновків якого позивачу винесено податкове повідомлення-рішення №0000022602/0 від 12.01.2005, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 273996,00 грн., з них основного зобов'язання в розмірі 182664,00 грн. та 91332,00 грн. штрафних санкцій.

- за результатом адміністративного оскарження прийнятого відповідачем рішення, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000022602/0 від 12.01.2005 залишено без змін, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення №0000022602/1 від 08.02.2005.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій контролюючим органом з підстав відсутності у платника податку наміру використання придбаного товару у власній господарській діяльності, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Необхідною умовою для віднесення платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та до податкового кредиту є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг, тому, в межах даного спору, підлягав встановленню факт відповідності придбаних позивачем товарів цілям його господарської діяльності, підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами та дотримання позивачем при визначенні об'єкту оподаткування застережень, встановлених нормами податкового законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Розділу 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма «Макон», який в розумінні ст.143 Цивільного кодексу України є його установчим документом, метою діяльності товариства є отримання прибутку та передбачено право проведення ним не заборонених законодавством комерційних і інших операцій, право здійснювати операції по експорту-імпорту товарів, робіт послуг. В довідці про включення позивача до ЄДРПОУ серед інших видів його діяльності включено вид діяльності 71130 - оптова торгівля недержавних організацій, окрім споживчої кооперації, відмічений значком «ознака зовнішньоекономічної діяльності».

У розрізі викладеного, а також беручи до уваги обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та положення ст.6 ГК України, ст.91 ЦК України, вони дійшли вірного висновку про недоведеність податковим органом здійснення позивачем господарської операції з продажу придбаних товарів всупереч цілям, визначеним установчими документами цієї юридичної особи.

Окрім того, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту та валових витрат, яке б позбавляло остатнього права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій з постачальниками, зокрема, по ланцюгу постачання до виробника. Додаткові підстави та факти, які не відображені в акті перевірки, не можуть бути підставами для винесення податкових повідомлень-рішень за результатами вказаної перевірки.

З огляду на викладене, покладення податковим органом в основу податкового повідомлення-рішення інших підстав, ніж викладені в акті перевірки, суперечить вимогам чинного законодавством України.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права, які могли б стати підставою для скасування цих судових рішень.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний