Постанова № 28246950, 24.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2012 року № 2а-13316/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до треті особи про Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, в якому просить суд:

- визнати дії Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна по скасуванню реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 неправомірними;

- зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна відновити реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, на думку позивача, відповідачем протиправно скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, оскільки рішенням суду від 21 травня 2001 року, на підставі якого скасовано зазначену реєстрацію, договір купівлі-продажу від 09 червня 2000 року недійсним не визнавався. Звертає увагу на те, що якщо рішення і містить певну описку, то вона повинна була бути виправлена у встановленому законом порядку, разом з тим, ухвали суду про виправлення допущеної описки не виносилось.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем зазначено, що при скасуванні права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, останній керувався положеннями Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому згідно частиною 2 статті 26 Закону записи державного реєстру скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2001 року, зокрема, договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, посвідчений нотаріусом 20 Київської державної нотаріальної контори 02 червня 2000 року, зареєстрований в реєстрі за № 4-5011, визнано недійсним.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача залучено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

В судовому засіданні 11 грудня 2012 року представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання належним чином повідомлений.

Представник третьої особи -ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 травня 2001 року у справі № 2-73 2001 р.

Згідно наданих заперечень представника третьої особи ОСОБА_3 від 13 грудня 2012 року (надійшли до суду 17 грудня 2012 року), останній зазначив, що у рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2012 року у справі № 2-73/2011 р. описка у зазначенні дати договору не може свідчити про протиправність дій відповідача.

Треті особи (ОСОБА_2 Та ОСОБА_4.) явку повноважних представників не забезпечили, про час, дату та місце судового засідання належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надали.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, протокольною ухвалою від 11 грудня 2012 року суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі -Закон України №1952-IV).

Так, згідно частини 5 статті 3 зазначеного Закону державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

За приписами частини 1 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Так, за змістом пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Крім того, вказаним наказом Мін'юсту затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі -Тимчасове положення № 7/5).

Відповідно пункту 1.1 Положення це Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 09 червня 2000 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом 20-ї Київської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 4-5011.

Згідно повідомлення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 34200 (И-2012) від 17 вересня 2012 року, наданого у відповідь на запит позивачки, АДРЕСА_1, на праві власності була зареєстрована на ім'я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20-ю Київською держнотконторою 09 червня 2000 року № 4-5011. Згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21.05.2001 року договір купівлі-продажу визнано недійсним.

З рішення відповідача про державну реєстрацію прав від 02 серпня 2012 року та витягу про державну реєстрацію прав від 02 серпня 2012 року № 35037878 право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 (частка -1/3), ОСОБА_2 (частка - 1/3) та ОСОБА_3 (частка -1/3).

Таким чином, відповідач на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2001 року скасував реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 2.1 Тимчасового положення № 7/5 для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Згідно пункту 2.2 зазначеного положення заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи, їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

При цьому, документи, що подаються для проведення такої реєстрації мають відповідати вимогам статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктам 2.9 -2.10 Тимчасового положення № 7/5.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та пунктом 2.9 Тимчасового положення № 7/5 визначено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом відхиляються посилання відповідача на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2001 року у справі № 2-73/2001 р., як на підставу для скасування реєстрації права власності за ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Так, вказаним рішенням визнано недісними ряд правочинів, зокрема:

- договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який підписаний по дорученню ОСОБА_4, з одного боку, та ОСОБА_5, який підписаний по дорученню ОСОБА_8, з другого боку, про дарування 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 26.01.2000 року, зареєстрований в реєстрі за №350;

- договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 за згодою своєї мати ОСОБА_3, з одного боку, та ОСОБА_5, який підписаний по дорученню ОСОБА_8, з другого боку, 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 23.03.2000 року, зареєстрований в реєстрі за №1992;

- договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5, з одного боку, та ОСОБА_1, з другого боку, квартири АДРЕСА_1, посвідчений нотаріусом 20 Київської державної нотаріальної контори 02 червня 2000 року, зареєстрований в реєстрі за № 4-5011.

Разом з тим, зазначеним рішенням договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 09 червня 2000 року, недійсним не визнавався.

Відповідно частин 1 та 3 статті 219 Цивільного процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала.

Проте, ухвали суду про виправлення описки у рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2001 року станом на час скасування реєстрації права власності позивача, а також на час розгляду даного спору, суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державним реєстратором при скасуванні права власності за позивачем на оскаржувану квартиру не виконано приписи пункту 3.1 Тимчасового положення № 7/5 щодо встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації.

Крім того, державним реєстратором не виконано вимогу пункту 3.1 Тимчасового положення № 7/5 в частині обов'язку реєстратора БТІ встановити відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації, зокрема, відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна.

Так, як вбачається з матеріалів реєстраційної справи № 37263941, АДРЕСА_1, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 20 січня 2012 року ВП № 30729308, зокрема, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_5 та заборонено здійснено відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_5, адреса: АДРЕСА_1.

Таким чином, станом на 02 серпня 2012 року, тобто на момент прийняття відповідачем рішення на зазначену квартиру існувала заборона відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві на відчуження даної квартири.

Відповідно до підпункту 3.5.7 пункту 5.3 Тимчасового положення №7/5 реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом.

Приписи частини 2 статті 19 Конституції України визначають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державний реєстратор, вчиняючи дії стосовно скасування реєстрації права власності ОСОБА_1, діяв всупереч приписам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасового положення №7/5.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача при здійсненні ним реєстрації скасування права власності позивача та, відповідно, необхідність зобов'язати відновити реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На стягненні судових витрат представники позивача в судовому засіданні не наполягали.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна по скасуванню реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, протиправними.

Зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна відновити реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко