Ухвала суду № 28246643, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2012 року м. Київ К-4392/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2009

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009

у справі № 2-29/17443-2006А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр відпочинку «Юність»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового рішення-повідомлення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр відпочинку «Юність»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Міжнародний центр відпочинку «Юність») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Алушті АРК) про визнання недійсним податкового рішення-повідомлення.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2009 позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 скасовано постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2009 та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим №0001222301/0 від 07.07.2006 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр відпочинку «Юність»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2006 у сумі 335582,17 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою перевірки питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2006 року відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача. За результатами перевірки складений акт перевірки №939/23/13795277 від 27.06.2006.

При проведенні перевірки правильності визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та дотримання термінів розрахунків з бюджетом встановлено, що від`ємне значення рядку 25 податкової декларації з податку на додану вартість за бажанням платника включено до рядку 25.1 декларації податкового періоду, що перевірявся, з відшкодуванням податку на додану вартість із бюджету на рахунок платника у банку.

Як вбачається з матеріалів справи, основною причиною виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість у квітні 2006 року стало перевищення податкового кредиту по витратах на здійснення реконструкції корпусів та будівництва нових. Відповідач наполягає на тому, що оскільки позивач не підпадає під дію підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у якому приведені випадки, коли платник податків може вибрати податковим періодом квартал, та подає до органу державної податкової служби податкову звітність щомісяця, то відповідно попереднім податковим періодом в даному випадку є березень 2006 року.

По даним перевірки, протягом березня 2006 року позивачем проведено розрахунки з постачальниками товарів (послуг) на суму податку на додану вартість 206118,00 грн. Інші розрахунки з постачальниками проведені в інші звітні (податкові) періоди.

Проаналізувавши питання достовірності нарахування позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2006 року, відповідач дійшов висновку, що з суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість підлягає виключенню сума 338028,68 грн.

Враховуючи висновки перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість №0001222301/0 від 07.07.2006 на суму 346344,00 грн., яке позивач визнав частково на суму 8315,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі по тексту - Закон №168/97-ВР) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Сума бюджетного відшкодування, як правильно зазначено судами, залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відхилення доводів відповідача відносно того, що позивач не має права на бюджетне відшкодування в частині суми виявлених при перевірці розбіжностей, оскільки фактична сплата позивачем отриманих у попередніх періодах товарів (послуг) від постачальників відбулася саме у попередніх квітню 2006 року періодах.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 КАС України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров