Постанова № 28245881, 05.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15330/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 м. Маріуполь

до Військової частини А1451 м. Харків

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1451 м. Харків про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач - ОСОБА_1, вказує на те, що він проходив військову службу у військовій частині А1451 м. Харків на посадах офіцерського складу з вересня 1995 року по 23 серпня 2012 року. Наказом Командувача Повітряних Сил України № 440 від 23.08.2012 року за пунктом «в» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» був звільнений за віком. З метою отримання належної йому суми відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України» та «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил ті інших військових формувань у мирний час», грошової компенсації за не отримане речове майно, позивач 18 вересня 2012 року звернувся з письмовою заявою до Військової частини А1451, однак у виплаті грошової компенсації було відмовлено, згідно листа № 730 від 17.10.2012 року. Вважає такі дії відповідача незаконними та такими що порушують його законні права. Просив суд визнати неправомірною бездіяльність Військової частини А1451 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 11721,53 грн., стягнути на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 11721,53 грн. та зобов'язати перерахувати стягнуті грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 (РО № 1799 у ТВБВ НОМЕР_1 філії - Донецького обласного управління у м. Маріуполь ТВБВ № 10004/0497 АТ «Ощадбанк» (р/р 3739700301497, МФО 335106, ЄДРПОУ 09334702).

Позивач надав через канцелярію суду клопотання, відповідно до якого просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, заперечення до позовної заяви не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у письмовому провадженні за наявними в справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, начальник радіолокаційного відділення - начальник станції 2323 радіотехнічного батальйону 164 радіотехнічної бригади повітряного командування «Центр», з вересня 1995 року по 23 серпня 2012 року проходив військову службу у військовій частині А1451 м. Харків на посадах офіцерського складу.

Наказом Командувача Повітряних Сил України № 440 від 23.08.2012 року позивач був звільнений з військової служби у запас у зв'язку з віком та виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Маріупольського ОМВК Донецької області.

Судом встановлено, що на час звільнення, позивач речовим майном забезпечений не був.

Так, згідно довідки № 4 від 20.09.2012 року на отримання грошової компенсації замість речового майна, ОСОБА_1 призначено до виплати суму у розмірі 11721,53 грн.

Позивач листом від 18.09.2012 року звернувся до відповідача з проханням видати довідку про одержання грошової компенсації замість речового майна та виплатити йому грошову компенсацію за речове майно, яке він не отримав за період військової служби.

У відповіді, відповідач Військова частина А1451 листом від 17.10.2012 року за № 730 вказав що зазначену довідку позивач може отримати у речовій службі частини, однак у здійсненні вказаної виплати - відмовив, посилаючись на Закон України « Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року № 1459-111 та Закон України про внесення змін до п.2 Закон України « Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 23.03.2000 року яким призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання офіцерами та військовослужбовцями, що проходять службу за контрактом грошової компенсації за речове майно.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складаються з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9-1 вказаного Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час визначає «Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444.

Так, згідно п. 2 зазначеного вище Положення метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.

Відповідно до п. 10 вказаного Положення військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазнево-пральні послуги за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.

Таким чином, відповідач повинен був забезпечити речовим майном позивача за рахунок Міноборони та у встановлених нормах.

Відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20рп-/2004 по справі № 1-27/2004 за конституційним поданням Народних Депутатів України щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень ст.ст. 44, 47, 78, 80 Закону України "Про бюджет України на 2004 рік…" визначено правову позицію даного суду з питань обмеження гарантій та компенсацій військовослужбовцям. Згідно з нею, комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту останніх, зумовлений особливістю їх професійних обов'язків. Здійснення, таких заходів не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 м. Маріуполь до Військової частини А1451 м. Харків про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 м. Маріуполь до Військової частини А1451 м. Харків про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Військової частини А1451 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 11721,53 грн.

Стягнути з Військової частини А1451 м. Харків на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 11721,53 грн. та зобов'язати перерахувати стягнуті грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 (РО № 1799 у ТВБВ НОМЕР_1 філії - Донецького обласного управління у м. Маріуполь ТВБВ № 10004/0497 АТ «Ощадбанк» (р/р 3739700301497, МФО 335106, ЄДРПОУ 09334702).

Повний текст постанови складено та підписано 05 грудня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.