Постанова № 28245875, 10.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/12250/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Потоцької М.Б., Верчук В.І.,

представника відповідача Кузнецова А.О., Прусенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00001672342/0/19839 від 01.12.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00001672342/0/19839 від 08.12.2010 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 967899,00 грн., у тому числі за основним платежем - 520266,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 447633,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з акта перевірки не вбачається, яким чином ним порушені вимоги чинного законодавства з питань оподаткування при визначені повноти виручки від реалізації, зміст порушення та конкретні пункти та статті нормативно - правових актів, первинні документи, на підставі яких вчинені записи, а також інші докази не зазначені.

Позивач також зазначив, що під час перевірки відповідача безпідставно зроблено висновки щодо приховування доходу позивача на суму 1500000,00 грн. за третій квартал 2009 року.

Оскільки за спірним податковим повідомленням - рішенням податкове зобов'язання за основним платежем складає 520266,00 грн., максимальна сума штрафу мала бути не більше 260133,00 грн., тобто, як вважає позивач, таке повідомлення - рішення не може бути законним.

На підставі вищезазначеного позивач просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00001672342/0/19839 від 08.12.2010 року.

До початку розгляду справи по суті позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00001672342/0/19839 від 01.12.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що ним була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року. За матеріалами перевірки був складений акт № 5892/23-2/03119055 від 08.11.2010 року, яким встановлений ряд порушень. Також представник відповідача зазначив, що вважає посилання позивача щодо прийняття спірного податкового повідомлення - рішення безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні було встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення позивачу податковими органами не направлялось, у зв'язку з чим позивач надати його суду не може.

В свою чергу, відповідач вказує на те, що в нього відсутнє спірне податкове повідомлення - рішення, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» з 07.06.2012 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС, у зв'язку з чим були передані всі наявні матеріали відносно позивача, у тому числі й матеріали, які були використані у ході проведення перевірки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року було витребувано у ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС податкове повідомлення - рішення №00001672342/0/19839 від 01.12.2010 року. Але всупереч вимогам ухвали суду, ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС податкове повідомлення - рішення № 00001672342/0/19839 від 01.12.2010 року суду надано не було.

Під час розгляду справи стало відомо, що в провадженні Донецького апеляційного адміністративного суду знаходиться справа № 2а/0570/14140/2011 за позовом ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС до товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» про стягнення заборгованості з податку на прибуток у розмірі 959365,52 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення - рішення №00001672342/0/19839 від 01.12.2010 року.

З метою прийняття обгрунтованного та законного рішення по адміністративній справі до Донецького апеляційного адміністративного суду був направлений запит, згідно якого суд просив надати копію податкового повідомлення - рішення №00001672342/0/19839 від 01.12.2010 року.

На виконання вищевказаного запиту, Донецьким апеляційним адміністративним судом було надіслано на адресу Донецького окружного адміністративного суду копію податкового повідомлення - рішення №00001672342/0/19839 від 01.12.2010 року.

Також представником позивача у судовому засіданні було заявлене клопотання про залучення до участі у справі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС у якості третьої особи, але суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні даного клопотання.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» (далі ТОВ «Херсонавтотранс») зареєстрований як юридична особа 27 травня 2008 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради, ЄДРПОУ 03119055, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 417746, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з 27.05.2008 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 24 від 22.03.2012 року.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що у період з 30.07.2010 року по 16.09.2010 року з призупиненням з 17.09.2010 року по 28.10.2010 року та 29.10.2010 року відповідачем здійснено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №5892/23-2/03119055 від 08.11.2010 року про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлено ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства України, серед іншого: п.п.1.22.1 п.1.22 ст. 1, п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 520266,00 грн., у тому числі за перший квартал 2008 року в сумі 152760,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 1577,00 грн., за третій квартал 2008 року в сумі 11045,00 грн., завищення за четвертий квартал 2008 року в сумі 20116,00 грн. та заниження за третій квартал 2009 року в сумі 30,60 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення №0001672342/0/19839 від 01.12.2010 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 967899,00 грн., у тому числі за основним платежем - 520266,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 447633,00 грн.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з розрахунку фінансових санкцій, який є невід ємною частиною акту перевірки, штрафні санкції у розмірі 187500 грн. нараховані за 3 квартал 2009 року на підставі п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р.

Вказаним пунктом передбачено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі 50 відсотків суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Зазначеною нормою визначаються підстави застосування і розміри додаткових штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, а також випадки, в яких вони застосовуються.

Великий розмір заниженого податкового зобов'язання - це суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів у розмірі, не меншому за розмір коштів, що визначений як кваліфікуюча ознака кримінально караного діяння, передбаченого частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України.

Згідно з приміткою до статті 212 Кримінального кодексу України - великий розмір коштів - це суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При цьому, відповідно до статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року N889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», зі змінами та доповненнями, для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень пункту 22.4 щодо встановлення на перехідний період розмірів податкової соціальної пільги.

Разом з тим, підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону N 889 визначено, що соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» з 1 січня 2011 року установлена мінімальна заробітна плата у розмірі 941 грн.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі, який передбачений п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р.

Крім того, відповідно до п. 6.1.3 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року №110 у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно спірного податкового повідомлення-рішення №0001672342/0/19839 від 01.12.2010 року нараховане податкове зобов'язання складає 520266,00 грн., а штрафні (фінансові) санкції застосовані в сумі 447633,00 грн., що значно перевищує граничний максимальний розмір.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001672342/0/19839 від 01.12.2010 року щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у розмірі 187500,00 грн. є правомірні та підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити з наступних підстав.

В обґрунтування позову позивач посилається на прийняття акта перевірки з порушенням податкового законодавства України внаслідок того, що з акта перевірки не вбачається, яким чином порушені вимоги чинного законодавства з питань оподаткування при визначенні повноти виручки від реалізації, зміст порушення та конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені, первинні документи, на підставі яких вчинені записи, та інші докази не зазначені. Отже, зазначений акт перевірки не може бути покладений в основу податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327 (далі Порядок) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.5 Порядку).

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.6 Порядку).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку).

В акті перевірки позивача зазначено, що на адресу підприємства направлено листи про надання документів бухгалтерського та податкового обліку від 10.08.2010 року №12742/10/23-123, 19.08.2010 року №13396/10/23-213, 16.09.2010 року №15216/10/23-213, але посадовими особами підприємства станом на 17.09.2010 року документи на перевірку по заданим питанням не надані.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 30361954,00 грн. на підставі таких документів: журналів ордерів по бухгалтерським рахункам 702, 703, 36, 37, 681, 682, 712, 742, банківських виписок, первинних документів встановлено заниження задекларованого суб'єктом господарювання показника у рядку 01.1 декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» всього у сумі 581063,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року занижено в сумі 611040,00 грн., за 2 квартал 2008 року занижено в сумі 6309,00 грн., за 3 квартал 2008 року занижено в сумі 44180,00 грн., за 4 квартал 2008 року завищено в сумі 80466,00 грн.

Проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 1354608,00 грн. на підставі таких документів: журналів ордерів по бухгалтерським рахункам 311, 717, 719, 732, 733, 746 з додатками, встановлено завищення на загальну суму 790793, 00 грн., по рядку 01.6 «інші доходи», крім визначених у 01.1 - 01.5» на підставі інформації, викладеної в розділі першому пп.3.1.1 акту перевірки: «Перевірка, відображених у рядку 01.1 декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» та заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5» всього у сумі 1500000,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 1500000,00 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення викладені з посиланням на норми податкового та іншого законодавства.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем акт перевірки оформлено відповідно до вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Підставою адміністративного позову є обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи, при цьому коли у процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обґрунтовано позов, і обставинами чи нормами, за якими вимога може бути задоволена, позивач має право змінити підстави позову.

Згідно позовних вимог, враховуючи їх зміст та спрямованість (підстави та предмет цього адміністративного позову), позивач просить визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з порушенням порядку складання акта перевірки та використання даних бухгалтерського обліку позивача без урахування специфіки роботи підприємства, при якому рух квитків від пасажирського перевізника до автостанції в податковому обліку з податку на прибуток не відображаються.

Суд вважає позовні вимоги позивача, що мотивовані порушенням порядку складання акта перевірки та вибірковим порядком аналізу документів, не є підставами визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення. Інших підстав для скасування спірного рішення позивачем в адміністративному позові не наведено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що заявлений позивачем позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач при проведенні перевірки не був позбавлений права надати документи на підтвердження правомірності своїх дій.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що будь-які первинні документи на підприємстві відсутні, доказів прийняття заходів щодо відновлення втрачених первинних документів позивач не надав.

Проте у відповідності до діючого законодавства всі господарські операції повинні здійснюватися на підставі первинних документів.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із пунктом 1 статті 79 КАС України, письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно частини 4 стаття 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

В додатку №4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки позивача визначено всі документи, які використані при проведенні перевірки, інші документи до перевірки не надані.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Як вбачається в цілому з акту перевірки, порушення встановлені виходячи з аналізу податковим органом первинних документів фінансово - господарської діяльності позивача, а саме, податкових декларацій, податкових накладних, господарських договорів, виписок банку, видаткових накладних, актів списання товарів, виписок банків, актів виконаних робіт, касових книг, відомостей нарахування заробітної плати, авансових звітів, рахунків, квитанцій, товарних чеків та інших первинних документів фінансово господарської діяльності позивача.

Відповідно до абзаців четвертого-шостого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Так, правила ведення податкового обліку передбачають підтвердження сум, що відтворені в податковому обліку, документами бухгалтерського обліку, які повинні бути в наявності у платника податків відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку.

Позивач у ході судового розгляду не спростував висновок контролюючого органу про заниження податку на прибуток в сумі 520266,00 грн.

Отже, доказами відсутності порушень з боку позивача норм законодавства зазначених у акті перевірки, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача, у відповідності до статті 69 КАС України, є первинні документи фінансово господарської діяльності позивача, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення та документи податкової звітності, що ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку в розумінні норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-які первинні документи фінансово господарської діяльності позивача, що можуть бути використані судом як докази для встановлення наявності або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача та спростовують заперечення податкового органу, в матеріалах справи відсутні.

Більш того, в судовому засіданні представник позивача зазначив щодо неможливості призначення по справі судово-економічної експертизи з метою перевірки правильності висновків податкового органу у зв'язку з відсутність у позивача первинних документів.

Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України №2181 від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, з урахуванням принципів змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідачем була доведена правомірність прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 780399,00 грн., у тому числі за основним платежем - 520266,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 260133,00 грн. відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00001672342/0/19839 від 01.12.2010 року, - задовольнити частково.

Визнати недійним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001672342/0/19839 від 01.12.2010 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у розмірі 187500,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» судовий збір у розмірі 1073 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 10.12.2012 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 14.12.2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.