Постанова № 28245606, 20.12.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2012 р. о 12:30 Справа №2а-13364/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі

представника позивача - ОСОБА_1;

представник відповідача - Калінчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2012 року №0019241702.

Позов мотивовано помилковістю висновків за актом перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення щодо неправомірного включення до податкового кредиту сум ПДВ за листопад 2009 року, жовтень 2010 року по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у сумнівних контрагентів, що мають ознаки «нікчемності».

Ухвалами суду від 28.11.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору, зауважив, що господарські операції, зазначені в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зауважив, що перевіркою встановлено заниження задекларованого позивачем податку на додану вартість по правовідносинах з сумнівними контрагентами, усі операції з постачання товарів (надання послуг) з яким не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є фізичною особою - підприємцем (ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків НОМЕР_1), платником єдиного податку, зареєстрований у якості платника ПДВ, взятий на податковий облік в ДПІ у м.Сімферополі 31.01.2007 року (а.с.11-17).

Відповідно до ліцензії, виданої 12.08.2009 року №456248 позивач у період з 12.08.2009 року по 12.08.2012 року має право на здійснення оптової торгівлі пестицидами (а.с.12).

Посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766) за період з 01.09.2009 року по 31.10.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.11.2012 року №8699/17-2/НОМЕР_1 (далі - Акт, а.с.23-32), згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (тут і далі по тексту нормативно - правові акти, в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі - Закон №168) у вигляді завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.10.2009 року по 31.10.2010 року у сумі 20809,00 грн., у т.ч. по періодах:

за листопад 2009 року - у сумі 15580,00 грн.;

за жовтень 1010 року - у сумі 5229,00 грн.

На підставі даного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0019241702 від 15.11.2012 року, у якому позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 26011,25 грн., у тому числі 20809,00 грн. за основним платежем, 5202,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Згідно із актом перевірки позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з сумнівними контрагентами та сформував податковий кредит у загальній сумі у сумі 20809,00 грн., у т.ч. за листопад 2009 року - у сумі 15580,00 грн.,за жовтень 1010 року - у сумі 5229,00 грн. по операціях придбання товарів у КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), що згідно ч.1 п.5 ст.203,п.1 ст. 215, ч.1ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України,мають ознаки «нікчемності».

З висновків Акту вбачається, що «нікчемність» операцій позивача з зазначеними контрагентами пов'язана з висновками матеріалів попередніх актів перевірок, актів неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів, інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ «Аудит», пошуково- довідкової системи ДПА України «Картка платника», АРМ «ОПП», АРМ прийняття та обробка звітності «Бест «Звіт», АРМ «Облік», Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Далі в акті перевірки наведено зміст статей 42,173, 207, 208 Господарського кодексу України, статті 216, статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.19 ст.2 Бюджетного кодексу, статей 2, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N168/704 і зазначено, що операції купівлі-продажу позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними.

Надаючи оцінку вказаним висновкам суд встановив наступне.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту:

за листопад 2009 року ПДВ в сумі 15580,00 грн. по операціях з КП «Альянс» ;

за жовтень 2010 року ПДВ в сумі 5229,00 грн. по операціях з ПП «Комманд» .

Позивач у листопаді 2009 року та жовтні 2010 року мав правовідносини з ПП «Комманд», КП «Альянс» та придбав у них товар (хімічні препарати) загальною вартістю 124854,00 грн. у тому числі ПДВ в сумі 20809,00 грн.:

Факт отримання товарів підтверджується накладними: №3312 від 19.11.2009 року; №651 від 22.10.2010 року (а.с.35, 88).

За датою відвантаження товарів вартістю 124854,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 20809,00 грн. продавцями відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. та п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7. Закону №168 були складені податкові накладні, а саме:

КП «Альянс» - №3312 від 19.11.2009 року на суму 93480,00 грн., у т.ч. 15580,00 грн. ПДВ (а.с.34).

ПП «Комманд» - №651 від 22.10.2010 року на суму 31374,00 грн., у т.ч. 5229,00 грн. ПДВ (а.с.41).

Зазначені податкові накладні мають всі обов'язкові реквізити, надані позивачу за період листопад 2009 року, жовтень 2010 року, отримані позивачем та, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2. ст.7. Закону №168, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, суми податку віднесено до складу податкового кредиту у деклараціях з ПДВ за листопад 2009 року, жовтень 2010 року.

Оплата за товари здійснювалася на підставі рахунків від 19.11.2009 року №3145 та №651 від 22.10.2010 року, що підтверджується платіжними документами на перерахування коштів в підтвердження взаємовідносин з ПП «Комманд», КП «Альянс»: виписками банку від 26.11.2009 року на суму 93480,00 грн., у т.ч. 15580,00 грн. ПДВ; від 27.10.2010 року на суму 31374,00 грн., у т.ч. 5229,00 грн. ПДВ (а.с.69-70).

Вказаний ПДВ відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7. Закону №168, так як нарахований у зв'язку з придбанням товарів (хімічні препарати) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, що підтверджується накладними та податковими накладними, виданими позивачем на підтвердження реалізації зазначених товарів контрагентам ТОВ «Совхоз Весна», ДП «Ильич АгроКрим»,СВХ «Хлебороб»

Отже, матеріалами справи у повному обсязі підтверджується оплата, отримання та використання у господарській діяльності позивача вартості товарів (хімічні препарати), що придбанні у ПП «Комманд», КП «Альянс», суму ПДВ по яких у розмірі 20809,00 грн. віднесено до податкового кредиту за листопад 2009 року, жовтень 2010 року.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що податковий кредит з ПДВ у розмірі 20809,00 грн. по правовідносинам з ПП «Комманд», КП «Альянс» за період листопад 2009 року, жовтень 2010 року позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Крім того, суд звертає увагу на помилкове тлумачення податковим органом норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 228 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2011 року) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч. 1), а отже, є нікчемним (ч. 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та існування вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили щодо позивача або його посадових осіб.

Доводи податкових органів в Акті перевірки щодо нікчемності правочинів, вчинених з зазначеними вище контрагентами у зв'язку з тим, що останній має стан платника «8» у зв'язку з актами про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів суд вважає безпідставним.

Про обґрунтованість позиції позивача свідчить також той факт, ці акт про неможливість проведення перевірок контрагентів були складені вже після здійснення господарських операцій за перевіряємий період.

Натомість матеріалами справи підтверджується відповідний юридичний статус контрагентів позивача під час здійснення господарських операцій та наявність у останніх Свідоцтв про державну реєстрацію, свідоцтв платників ПДВ, ліцензій на здійснення оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами (а.с.71-79).

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, тому висновки відповідача, що операції купівлі-продажу позивача з зазначеними вище контрагентами, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, не спричиняють реального настання правових наслідків позбавлені належного обґрунтування.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована.

Враховуючи зазначене вище, у податкового органу не було визначених законом підстав збільшувати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення - рішення №0019241702 від 15.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 26011,25 грн., у тому числі 20809,00 грн. за основним платежем, 5202,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 261,00 грн.

В судовому засіданні 20.12.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі буде складено 25.12.2012 року.

Керуючись статтями 94,158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0019241702 від 15.11.2012 року про збільшення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків НОМЕР_1) грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 26011,25 грн., у тому числі 20809,00 грн. за основним платежем, 5202,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3(ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 261,00 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю.Циганова