Постанова № 28245347, 22.11.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року о/об 11 год. 00 хв. Справа № 2а-0870/658/11

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Шаповаловій К.І., за участю представника позивача Шайтанова А.С., представника відповідача Рачинського Р.М., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» (надалі - позивач або ТОВ «Запоріжалюмінторг») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (надалі - відповідач або СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000460808/0, № 0000470808/0 від 23.06.2010; № 0000460808/1, № 0000470808/1 від 18.08.2010; № 0000460808/2, № 0000470808/2 від 01.11.2010.

Позивач в адміністративному позові зазначив, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Запоріжалюмінторг» з питань правомірного декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в лютому 2010 року, за результатами якої складено акт №208/08-08/32573524 від 14.06.2010. 23.06.2010 на підставі вищезазначеного акту позапланової виїзної документальної перевірки та зроблених в ньому висновків відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000460808/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1128002 грн. 00 коп.: сума завищення бюджетного відшкодування всього 1128002 грн. 00 коп., у тому числі невідшкодоване на момент перевірки 1128002 грн. 00 коп. Також, 23.06.2010 на підставі акту перевірки №208/08-08/32573524 від 14.06.2010 та зроблених в ньому висновків відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000470808/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 4404593 грн. 70 коп., у тому числі за основним платежем 3388149 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1016444 грн. 70 коп. Не погоджуючись з прийнятими податковим органом повідомленнями-рішеннями №0000460808/0 та №0000470808/0 від 23.06.2010 ТОВ «Запоріжалюмінторг» розпочало процедуру адміністративного оскарження, звернувшись до відповідача, а потім і до ДПА України зі скаргами, однак у їх задоволенні було відмовлено. За результатами розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення: №0000460808/0, №0000470808/0 від 23.06.2010, відповідачем виносились податкові повідомлення-рішення: №0000460808/1, №0000470808/1 від 18.08.2010, №0000460808/2, №0000470808/2 від 01.11.2010. Прийняті відповідачем рішення мотивовані тим, що в порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4., пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Запоріжалюмінторг» завищено заявлену в березні 2010 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на загальну суму 1128002 грн. 00 коп. Як основну та єдину підставу для викладення вищезазначеного висновку є посилання в акті перевірки на те, що, нібито, актами відповідача ненормативного характеру - податковими повідомленнями-рішеннями №0000040808/0 від 10.03.2009 та №0000080808/0 від 27.03.2009 встановлено юридичний факт нікчемності договору №858Д(2006) від 26.06.2006, а саме: підставою для встановлення угоди нікчемною є намагання отримати кошти з державного бюджету шляхом відшкодування ПДВ. Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону і визнання нікчемного договору в судовому порядку не вимагається. Відповідач зазначає, що у даному випадку правочин, господарське зобов'язання та договір є тотожними поняттями, оскільки це є певні дії суб'єктів цивільних правовідносин на встановлення, змінення або припинення певного кола правовідносин (ст.626 ЦК України, ст.173 ГК України), а з урахуванням положень ст.216 ЦК України, нікчемна угода не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю. Приписами ст.228 ЦК України імперативно визначено, що угода, яка порушує публічний порядок та направлена на заволодіння державними коштами є нікчемною в силу закону і додаткове визнання угоди недійсною у судовому порядку не вимагається. Порушення публічного порядку встановлено актами перевірок з тих підстав, що угода укладена лише про людське око без наміру викликати юридичні наслідки та з метою безпідставно одержати кошти з державного бюджету шляхом відшкодування ПДВ. Крім того, норма права про нікчемність не розмежує наявність прямого або евентуального умислу, а вказує лише на намагання отримання коштів з державного бюджету, а в галузі податкових правовідносин це є надання декларації з від'ємним значенням та в подальшому відшкодуванням. Відтак, на думку відповідача, угода - договір №858Д(2006) від 26.06.2006. - є нікчемною в силу закону з моменту її укладання та не породжує будь-яких юридичних наслідків, крім пов'язаних з її нікчемністю, у такому разі і в сфері ведення податкового обліку в площині формування податкового кредиту. Нікчемна угода не створює юридичних наслідків, у тому рахунку не дає легітимності також документам, прийнятим на підставі цієї угоди - товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні та інше. Тобто, податковий орган вважає, що в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в перевіряємому періоді - підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях, що здійснювались на виконання договору №858Д(2006) від 26.06.2006 на загальну суму 17544671 грн. 63 коп., а саме: в березні 2010 року на суму 17544672 грн. 00 коп. Проте, на думку позивача, вищезазначені твердження відповідача є хибними та не відповідають нормам діючого законодавства України. Відповідно до умов укладеного між ТОВ «Запоріжалюмінторг» та ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - ВАТ «ЗАлК») договору №858Д(2006) від 26.06.2006 ВАТ «ЗАлК» взяло на себе зобов'язання виготовити і поставити на користь позивача катанку алюмінієву у кількості та за ціною, врегульованими у додаткових угодах. Згідно з договором, за період його дії з 26.06.2006 по 31.03.2010 ТОВ «Запоріжалюмінторг» отримало від ВАТ «ЗАлК» товару на загальну суму 1284432483 грн. 58 коп., та сплатило ВАТ «ЗАлК» за товар 1284432483 грн. 58 коп. Згідно вищевказаних поставок товару та сплати (передплати) за товар ТОВ «Запоріжалюмінторг» отримано від ВАТ «ЗАлК» накладні на відпуск матеріалів на сторону, товарно-транспортні накладні та податкові накладні. Будь-яких зауважень з питань неналежного заповнення податкових накладних та товаросупровідних документів в акті перевірки не зроблено. Розрахунки між ТОВ «Запоріжалюмінторг» та ВАТ «ЗАлК» зроблено на загальну суму 1284432483 грн. 58 коп., у тому числі ПДВ 214072080 грн. 60 коп. у безготівковому вигляді, частковий перелік платіжних доручень наведено в акті перевірки. При цьому, у самому акті перевірки перевіряючими зазначено, що товар згідно договору не поставлявся, однак, це твердження є хибним та не відображає фактичних подій. Між тим, правомірність формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування, у т.ч. за цим договором, підтверджено перевірками відповідача, які оформлені довідками: №66/08-08/32573524 від 10.11.2008, №91/08-08/32573524 від 09.12.2008, №107/08-08/32573524 від 30.12.2008, №15/08-08/32573524 від 02.02.2009, №60/08-08/32573524 від 30.04.2009, №81/08-08/32573524 від 29.05.2009, №102/08-08/32573524 від 10.07.2009, №117/08-08/32573524 від 21.08.2009, №141/08-08/32573524 від 18.09.2009, №158/08-08/32573524 від 16.10.2009, №191/08-08/32573524 від 04.02.2009, №215/08-08/32573524 від 31.12.2009, №13/08-08/32573524 від 21.01.2010, №139/08-08/32573524 від 23.04.2010 про відсутність порушень. Позивач наполягає на належному оформленні договірних правовідносин з ВАТ «ЗАлК», оформленні первинних документів для складання бухгалтерської та податкової звітності. ТОВ «Запоріжалюмінторг» використовувало отримані у ВАТ «ЗАлК» товари для подальшої реалізації іншим покупцям. В акті перевірки відсутнє посилання на докази, які б підтверджували той факт, що позивачу відомо про порушення ВАТ «ЗАлК» вимог податкового законодавства. Взагалі, в акті відсутні висновки про порушення ВАТ «ЗАлК» податкового законодавства з ПДВ - тобто про не відображення останнім податкових зобов'язань за договором. Отже, будь-які дії позивача щодо ухилення від сплати податків або щодо наміру безпідставно одержати кошти з державного бюджету шляхом відшкодування ПДВ завдяки укладанню нікчемної угоди відсутні. Також, відповідачем в акті перевірки не наведено будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства. Твердження відповідача, що вищезгадані докази представлені в актах перевірок №28/08-08/32573524 від 26.02.2009 та №41/08-08/32573524 від 24.03.2009 не відповідають дійсності. Отже, позивач вважає відсутнім факт порушення з боку ТОВ «Запоріжалюмінторг» пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що на думку перевіряючих призвело до завищення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представником відповідача надано до суду письмові заперечення в яких зазначено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Запоріжалюмінторг» з питання правомірного декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2010 pоку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2010 року. За наслідками перевірки складений акт №208/08-08/32573524 від 14.06.2010, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000460808/0 від 23.06.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року у розмірі 1128002 грн. 00 коп.; №0000470808/0 від 23.06.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 4404593 грн. 70 коп. Актом перевірки встановлено, що в порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в періоді: березень 2010 року підприємством завищено податковий кредит на суми ПДВ по операціям, що здійснювались на виконання договору №858Д(2006) від 26.06.2006 у розмірі 2924112 грн. Підставою для висновків акту перевірки є наступні факти: 1) за наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 pоку, результати якої оформлено актом від 26.02.2009р. №28/08-08/32573524, встановлено порушення пп.7.7.2, 7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року в сумі 10692526 грн. 20 коп. У листопаді 2008 року на виконання умов договору №858Д(2006) від 26.06.2006 ТОВ «Запоріжалюмінторг» перерахувало авансові платежі в адресу ВАТ «ЗАлК» за алюмінієву катанку на загальну суму 64155157 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 10692526 грн. 20 коп., проте, фактичне відвантаження продукції на адресу ТОВ «Запоріжалюмінторг» з боку ВАТ «ЗАлК» не відбулось; 2) за наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 pоку, результати якої оформлено актом від 24.03.2009 №41/08-08/32573524 встановлено порушення пп.7.7.2, 7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на суму 7363251 грн. 00 коп. У грудні 2008 року на виконання умов договору №858Д(2006) від 26.06.2006 ТОВ «Запоріжалюмінторг» перерахувало авансові платежі в адресу ВАТ «ЗАлК» за алюмінієву катанку на загальну суму 44179504 грн. 61 коп., у тому числі ПДВ 7363250 грн. 77 коп. Проте, фактичне відвантаження продукції на адресу ТОВ «Запоріжалюмінторг» з боку ВАТ «ЗАлК» не відбулось. 3) Актом перевірки від 07.06.2010 202/08-08/32573524 встановлено порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1., 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством ТОВ «Запоріжалюмінторг», в результаті чого підприємством, зокрема, завищено значення рядку 26 Декларації з ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за грудень 2009 року у сумі 1592039 грн. 00 коп., яка виникла у травні 2009 року (1469481 грн. 00 коп.) та у серпні 2009 року (122558 грн. 00 коп.). (на підставі цього акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 №0000440808/0 та №0000450808/0). У результаті порушень, описаних у підпункті 3.1.2 цього акту перевірки та в акті перевірки від 07.06.2010 №202/08-08/32573524, підприємством ТОВ «Запоріжалюмінторг» у березні 2010 року завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1128002 грн. 00 коп. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками березня 2010 року, на суму 3388149 грн. 00 коп. Як свідчать матеріали перевірки, позивачем укладено договір №858Д(2006) від 26.06.2006, на виготовлення та поставку сплавів алюмінієвих ливарних марок. На виконання умов договору на ТОВ «Запоріжалюмінторг» у березні 2010 року поставлено товари, отримано накладні та податкові накладні на загальну суму 17544671 грн. 63 коп., у тому числі податок на додану вартість - 2294111 грн. 94 коп. Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ВАТ «ЗАлК» на виконання умов договору №858Д(2006) від 26.06.2006, включені до податкового кредиту відповідного періоду та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2010 року - 2924112 грн. 00 коп. За наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 року, результати якої оформлено актом №28/08-08/32573524 від 26.02.2009 встановлено порушення пп.7.7.2, пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року у сумі 10692526 грн. 20 коп. У листопаді 2008 року на виконання умов договору №858Д(2006) від 26.06.2006 ТОВ «Запоріжалюмінторг» перерахував авансові платежі в адресу ВАТ «ЗАлК» за алюмінієву катанку АКЛП-7Е-9,5 у кількості 3489,9100113 тон за ціною 15319 грн. 20 коп. на загальну суму 64155157 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 10692526 грн. 20 коп. На передоплату отримана податкова накладна від 30.11.2008 за №н.33 на суму 64155157 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 10692526 грн. 20 коп., проте, фактичне відвантаження продукції на адресу ТОВ «Запоріжалюмінторг» з боку ВАТ «ЗАлК» не відбулось. За наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року, результати якої оформлено актом від 24.03.2009 №41/08-08/32573524 встановлено порушення пп.7.7.2, пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на суму 7363251 грн. 00 коп. У грудні 2008 року на виконання умов договору №858Д(2006) від 26.06.2006 ТОВ «Запоріжалюмінторг» перерахував авансові платежі в адресу ВАТ «ЗАлК» за алюмінієву катанку АКПЛ-ПТ-7Е-9,5 в кількості 2378,93 тн. за ціною 15476 грн. 00 коп. на загальну суму 44179504 грн. 61 коп., у тому числі ПДВ 7363250 грн. 77 коп. Проте, фактичне відвантаження продукції на адресу ТОВ «Запоріжалюмінторг» з боку ВАТ «ЗАлК» по цим податковим накладним не відбулось. Відтак, договір №858Д(2006) від 26.06.2006 є нікчемним в силу закону з моменту його укладання та не породжує ніяких юридичних наслідків пов'язаних з його нікчемністю, у тому рахунку і в сфері ведення податкового обліку в площині формування податкового кредиту. Тобто, нікчемна угода не створює юридичних наслідків, а відтак, не дає легітимності також документам прийнятим на підставі цієї угоди, (товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні та ін.).

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Сторони під час розгляду справи, у судовому засіданні, повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Вислухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

Позивач як юридична особа зареєстрований за адресою: 69032, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.15. Позивач має ідентифікаційний код 32573524.

Позивач взятий на податковий облік 01.01.2004 за №259. ТОВ «Запоріжалюмінторг» зареєстроване як платник податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер платника ПДВ 325735208240).

У висновку Акту №208/08-08/32573524, складеного 14.06.2010 СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі за результатами проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Запоріжалюмінторг» з питання правомірного декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2010 pоку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2010 року, зазначено наступне: «… 1.В порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1., 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» … ТОВ «Запоріжалюмінторг» завищено заявлену у березні 2010 року суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на загальну суму 1128002 грн. 00 коп.; 2.В порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1., 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Запоріжалюмінторг» занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за загальну суму 3388149 грн. 00 коп., у тому числі за березень 2010 року на суму 3388149 грн. 00 коп. …»

Результатом розгляду відповідачем Акту перевірки №208/08-08/32573524 від 14.06.2010 стало прийняття відносно ТОВ «Запоріжалюмінторг» податкового повідомлення-рішення №0000460808/0 від 23.06.2010, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 1128002 грн. 00 коп. (сума завищення бюджетного відшкодування всього 1128002 грн. 00 коп., у тому числі невідшкодоване на момент перевірки 1128002 грн. 00 коп.) по декларації за березень 2010 року.

Також, на підставі акту перевірки №208/08-08/32573524 від 14.06.2010 та зроблених в ньому висновків відносно ТОВ «Запоріжалюмінторг» 23.06.2010 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000470808/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у сумі 4404593 грн. 70 коп., у тому числі 3388149 грн. 00 коп. - основний платіж, 1016444 грн. 70 коп. - штрафна (фінансова) санкція.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0000460808/0 та №0000470808/0 прийнятими 23.06.2010 відносно ТОВ «Запоріжалюмінторг», позивачем здійснювалось їх адміністративне оскарження. У задоволенні всіх скарг позивачу було відмовлено. Відповідачем за результатами прийнятих рішень за скаргами виносились податкові повідомлення-рішення: №0000460808/1, №0000470808/1 від 18.08.2010, №0000460808/2, №0000470808/2 від 01.11.2010, аналогічні податковим повідомленням-рішенням №0000460808/0 та №0000470808/0 від 23.06.2010.

В Акті перевірки №208/08-08/32573524 від 14.06.2010 (сторінки 10, 15, 16), зокрема, зазначено: «… В порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в перевіряємому періоді: березень 2010 року підприємством завищено податковий кредит на суми ПДВ по операціям, що здійснювались на виконання договору №858Д(2006) від 26.06.2006 у розмірі 2924112 грн. 00 коп. … Основним вітчизняним постачальником ТОВ «Запоріжалюмінторг» у березні 2010р. є ВАТ «ЗАлК», питома вага якого по операціям з придбання товарів (послуг) складає 99,9% ... Крім того, актом перевірки від 07.06.2010 №202/08-08/32573524 встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1., 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством ТОВ «Запоріжалюмінторг», в результаті чого підприємством, зокрема, завищено значення рядку 26 Декларації з ПДВ «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за грудень 2009 року у сумі 1592039 грн. 00 коп., яка виникла у травні 2009 року (1469481 грн. 00 коп.) та в серпні 2009 року (122558 грн. 00 коп.). Підприємством у Декларації з ПДВ за березень 2010 року до рядка 23.2 «Значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду» включено залишок від'ємного значення у сумі 1592039 грн. 00 коп., яка виникла у травні 2009 року (1469481 грн. 00 коп.) та в серпні 2009 року (122558 грн. 00 коп.), відображена підприємством у рядку 26 податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року … В результаті порушень, описаних у підпункті 3.1.2 цього акту перевірки та в акті перевірки від 07.06.2010 №202/08-08/32573524, підприємством ТОВ «Запоріжалюмінторг» в березні 2010 року завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1128002 грн. 00 коп., та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками березня 2010 року на суму 3388149 грн. 00 коп. …».

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 в адміністративній справі №2а-0870/657/11 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2011 та відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Запоріжалюмінторг» про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0000440808/0, №0000450808/0 від 18.06.2010, №0000440808/1, №0000450808/1 від 18.08.2010, №0000440808/2, №0000450808/2 від 01.11.2010, прийнятих на підставі Акту перевірки №202/08-08/32573524 від 07.06.2010.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в межах адміністративної справи №2а-0870/657/11 досліджений вказаний Акт перевірки №202/08-08/32573524 від 07.06.2010 та надано оцінку обставинам викладеним у ньому.

Тобто, правопорушення викладені в Акті перевірки №202/08-08/32573524 від 07.06.2010 підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 в адміністративній справі №2а-5258/09/0870, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Запоріжалюмінторг» про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0000040808/0 від 10.03.2009, прийнятого на підставі Акту перевірки №28/08-08/32573524 від 26.02.2009.

Досліджуючи правовідносини, які виникли між ТОВ «Запоріжалюмінторг» та ВАТ «ЗАлК» на підставі Договору №858Д(2006) від 26.06.2006, судами першої та апеляційної інстанції у межах адміністративної справи №2а-5258/09/0870 було з'ясовано, що дії ТОВ «Запоріжалюмінторг» з перерахування ВАТ «ЗАлК» коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього здійснено без наміру викликати юридичні наслідки та з метою безпідставно одержати кошти з державного бюджету шляхом відшкодування ПДВ.

Судом досліджена податкова звітність ТОВ «Запоріжалюмінторг» за березень 2010 року (Податкова декларація з податку на додану вартість за 03 місяці 2010 року, Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість, Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, Заява про повернення суми бюджетного відшкодування, Розрахунок суми бюджетного відшкодування), бухгалтерська документація, надана до суду позивачем.

З пояснень представника відповідача, Акту перевірки №208/08-08/32573524 від 14.06.2010 встановлено, що безпосереднім предметом спору є оподаткування операцій, які здійснювались ТОВ «Запоріжалюмінторг» з ВАТ «ЗАлК» за договором №858Д(2006) від 26.06.2006, які податковий орган вважає безтоварними, а угоду - нікчемною.

За умовами Договору поставки №858Д(2006) укладеного 26.06.2006 ТОВ «Запоріжалюмінторг» («Покупець») з ВАТ «ЗАлК» («Постачальник»): базисом поставки EXW є склад ВАТ «ЗАлК» (довжина автомобілів, якими «Покупець» здійснює вивезення продукції, не повинна перевищувати 12 метрів); навантаження продукції здійснює «Постачальник» без отримання додаткової плати з «Покупця»; відвантаження продукції здійснюється на підставі письмової заявки «Покупця», в якій він зазначає обсяг і номенклатуру продукції, що заявляється (пункти 5.1, 5.2 Договору).

Згідно особливих умов вказаного Договору поставки №858Д(2006) від 26.06.2006: продукція вважається зданою і прийнятою: кількісно - за вагою і кількістю місць, указаною у товарно-транспортній накладній при отриманні продукції «Покупцем» своїм автотранспортом, за якістю - у відповідності з сертифікатом про якість, виданим «Постачальником» (пункт 8.1 Договору).

В обґрунтування товарності операцій, які є предметом спору по справі позивачем надано Товарно-транспортні накладні: №20307, 20306, 20305, 20308, 20302, 20304 від 01.03.2010; №20311, 20313, 20312 від 02.03.2010; №20318 від 03.03.2010; №20331, 20315, 20324, 20325, 20323, 20326, 20321 від 04.03.2010; №20335, 20336, 20337 від 05.03.2010; №20342, 20343, 20340, 20341 від 09.03.2010; №20350, 20347, 20344, 20351, 20349, 20348 від 10.03.2010; №20356, 20355, 20358, 20357, 20360, 20359, 20364 від 11.03.2010; №20380, 20387, 20381, 20382 від 12.03.2010; №20385 від 13.03.2010; №20391, 20397, 20395, 20396, 20393, 20394, 20392 від 15.03.2010; №20400, 20398, 20399, 20401 від 16.03.2010.

У вказаних товарно-транспортних накладних вантажовідправником зазначено ВАТ «ЗАлК», але автопідприємствами, які здійснювали перевезення товару зазначено: ТОВ «Фірма Крок-ГТ», Кабельний завод м.Кам'янець-Подільський, Донецьксталь м.Донецьк, ЗАТ «Завод Южкабель» м.Харків, Техпровід м.Запоріжжя, Алчевський металургійний комбінат м.Алчевськ, Інтеркабель м.Київ, Енерго м.Харцизск, Маріупольський металургійний комбінат ім.Ільїча, Донецьксталь м.Донецьк, Енергопром м.Новомосковськ, ТОВ «Електротехніка» м.Запоріжжя, Азовсталь м.Маріуполь, ВАТ «Дніпроспецсталь», Інтерпайп НТЗ Дніпропетровськ, Запорізький кабельний завод, ТФ Кабель м.Чернигів, ВАТ «Укрелектроапарат» м.Хмельницький, що суперечить вимогам пунктів 5.1, 5.2, 8.1 Договору поставки №858Д(2006) від 26.06.2006.

Пунктом розвантаження у всіх товарно-транспортних накладних визначено м.Запоріжжя. Проте, відомості про оприбуткування ТОВ «Запоріжалюмінторг» товару у товарно-транспортних накладних - відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що зазначений в товарно-транспортних накладних автотранспорт не належить ТОВ «Запоріжалюмінторг» і не був орендований підприємством, а надавався контрагентами позивача, яким, у подальшому, реалізовувалася продукція, придбана у ВАТ «ЗАлК».

Отже, поставка товару від ВАТ «ЗАлК» до ТОВ «Запоріжалюмінторг» - не здійснювалася.

До такого ж самого висновку дійшов і Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд під час розгляду зазначених вище адміністративних справ 2а-5258/09/0870, №2а-0870/657/11.

Крім того, у ч.1 ст.264 Господарського кодексу України зазначено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З пояснень представників сторін, досліджених матеріалів справи судом з'ясовано, що суб'єкти господарювання, зазначені у товарно-транспортних накладних завантажували товар безпосередньо на складі ВАТ «ЗАлК», отримуючи документи про належність товару ТОВ «Запоріжалюмінторг».

Отже, дії ТОВ «Запоріжалюмінторг», у цьому випадку не містять, за своїм змістом ознак поставки товару (що передбачено ст.ст.264-265 Господарського кодексу України, ст.712 Цивільного кодексу України).

У ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначено у ч.5 ст.216 Цивільного кодексу України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

1. Згідно з ч.8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, як це передбачено п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» в редакції чинній на час здійснення операцій, оподаткування яких є предметом спору).

Як зазначено у п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (в редакції чинній на час здійснення операцій, оподаткування яких є предметом спору), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням зазначеного, первинні документи повинні відображати зміст та обсяг господарської операції, засвідчувати її реальність.

Доводи позивача про реальність вчинених господарських операцій з ВАТ «ЗАлК» та фактичне отримання товару не знайшло підтвердження дослідженими судом документами.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п.2 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої 16.05.1996 наказом Міністерства фінансів України №99, зареєстрованої 12.06.1996 в Міністерстві юстиції України за №293/1318 (далі - «Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей»), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Як зазначено у п.6 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей «…».

Позивачем не надано до суду довіреностей на отримання товарів від ВАТ «ЗАлК», податкові накладні якого використані ТОВ «Запоріжалюмінторг» для формування податкового кредиту по податку на додану вартість.

Приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером (п.3.6. «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2).

У наданих до суду позивачем копіях товарно-транспортних накладних відсутні позначення про оприбуткування товару ТОВ «Запоріжалюмінторг».

Прибуткових ордерів на вищевказаний товар позивачем до суду не надано.

Представником позивача не наведено у суді об'єктивних причин не можливості надання до суду необхідних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Отже, досліджені судом первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, не підтверджують здійснення господарських операцій. Тобто, документально не підтверджено формування ТОВ «Запоріжалюмінторг» податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ВАТ «ЗАлК».

2. У п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Правила формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування платниками податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абз.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд вважає, що вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти в якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту. При цьому, платник податку не має права на декларування податкового кредиту й при наявності податкової накладної, доказів списання грошових коштів в якості оплати товару (робіт, послуг), але відсутності факту відвантаження йому товарів (послуг).

Як зазначено у пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

З урахуванням встановлених по справі фактів суд приходить до висновку, що господарські операції з поставки товарів від ВАТ «ЗАлК» до позивача - не здійснювались. Відтак, податкові накладні, виписані ВАТ «ЗАлК» - не можуть бути використані ТОВ «Запоріжалюмінторг» для формування податкового кредиту. Фактично вчинені ВАТ «ЗАлК» з ТОВ «Запоріжалюмінторг» та контрагентами позивача господарські операції не узгоджується ані за їх змістом, ані за волевиявленням юридичних осіб з їх оформленням первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

З урахуванням обставин справи позивачем не доведено наявність об'єкту оподаткування у правовідносинах, які становлять предмет спору.

Відповідно до п.5 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»», затвердженого 31.03.1999 наказом Міністерства фінансів України №87, зареєстрованого 21.06.1999 в Міністерстві юстиції України за №398/3691, метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі - грошові кошти) за звітний період.

Як зазначено у п.20 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»» (в редакції чинній на час здійснення операцій, оподаткування яких є предметом спору), у статті «Зменшення (збільшення) оборотних активів» у графі «Надходження» відображається зменшення, у графі «Видаток» - збільшення статей оборотних активів (крім статей «Грошові кошти та їх еквіваленти», «Поточні фінансові інвестиції» та інших статей неопераційних оборотних активів), що відбулись протягом звітного періоду.

Згідно з п.44 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»» рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділом «Власний капітал» та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов'язання» і «Поточні зобов'язання» («Короткострокові кредити банків» і «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями», «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками» тощо).

Позивачем не надано до суду доказів змін в активах підприємства пропорційно до здійснених господарських операцій, оподаткування яких є предметом спору. З урахуванням викладеного, формування ТОВ «Запоріжалюмінторг» податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ВАТ «ЗАлК» є неправомірним.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивачем у порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено заявлене у березні 2010 року бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 1128002 грн. 00 коп. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет за підсумками березня 2010 року, на 3388149 грн. 00 коп.

Звідси, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача є необґрунтованим.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 158-163 КАС України; ст.ст. 1, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 23.11.2012.

Суддя /підпис/ О.О. Прасов