Постанова № 28245162, 10.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/12329/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретаріВасиленко К.Е. за участю: представника позивача представника відповідача Юрченка О.О. Кравченка А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить, визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000112250 від 07.08.2012 року.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року по взаємовідносинах з ПП «Скипер», за результатами якої, складено акт від 26.07.2012 року №88-22/5-14310112. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000112250 від 07.08.2012 року на суму 7913,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000112250 від 07.08.2012 року на суму 7913,00 грн. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року по взаємовідносинах з ПП «Скипер».

Перевіркою встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання від ПП „Скипер" (код за ЄДРПОУ 37081677) за період: липень, серпень 2011 р.;

Відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника за липень, серпень 2011 року, в розумінні п.198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит в сумі 6330 грн., в тому числі: липень 2011 року в сумі 2553 грн., серпень 2011 року в сумі 3777 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 26.07.2012 року №88-22/5-14310112, на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення №0000112250 від 07.08.2012 року на суму 7913,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, згідно з поданими Державним підприємством «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, податковою декларацією з ПДВ за липень 2011р. (вхідний від 21.08.2011р. №9007114174) задекларовано податкові зобов'язання в сумі 3150348 грн., податковий кредит в сумі 3114074 грн., податок до сплати - 36274 грн. та податковою декларацією з ПДВ за серпень 2011р. (вхідний від 19.09.2011р. №9007727955) задекларовано податкові зобов'язання в сумі 3316107 грн., податковий кредит в сумі 1893213 грн., податок до сплати - 1422894 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (код за ЄДРПОУ 14310112) мало взаємовідносини з ПП Скипер" (код за ЄДРПОУ 37081677) на підставі укладеного договору купівлі-продажу №26/85 від 25.07.2011 року.

Відповідно до наданих на перевірку документів, Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»придбало у ПП «Скипер»ліжка з матрацами загальною кількістю 30 шт. за ціною 1055,00 грн. за 1шт. без ПДВ.

Транспортування здійснювалось автомобільним транспортом відповідно до наданого на перевірку подорожнього листа вантажного автомобіля №051262 від 05.08.2011 року.

За придбані ліжка з матрацами Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»розрахувалось з ПП «Скипер»готівковими коштами в повному обсязі, а саме:

фіскальний чек №0001 від 26.07.2011 р. на суму 10000,00 грн.;

фіскальний чек №0003 від 27.07.2011 р. на суму 5320,00 грн.;

фіскальний чек №0009 від 02.08.2011 р. на суму 10000,00 грн.;

фіскальний чек №0013 від 03.08.2011 р. на суму 10000,00 грн.;

фіскальний чек №0018 від 04.08.2011 р. на суму 2660,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування, податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів, можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно п. 201.15. ст. 201 Податкового кодексу України, зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких, встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також, реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Відповідно п.48.1. ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки від 26.07.2012 року за виявленими порушеннями Західно-Донбаською ОДПІ було складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.07.2012 року № 163-1/118/22/5 у відношенні генерального директора позивача ОСОБА_5, яким встановлено порушення генеральним директором ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 6 330 грн., в тому числі, за липень 2011 р. на суму 2 553 грн., серпень 2011 р. на суму 3 777 грн.

Зазначеним протоколом встановлено допущення ОСОБА_5 порушення п.п. 198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 07.09.2012 року, розглянуто справу про адміністративне правопорушення, встановлене зазначеним вище протоколом.

За результатом розгляду, винесено постанову від 07.09.2012 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу - 85 грн. за порушення п. п. 198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України генерального директора позивача ОСОБА_5, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої, ухвалена постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними, є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує, з іншої сторони, всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з чим, судові витрати понесені Державним підприємством «Науково-виробничим об'єднанням «Павлоградський хімічний завод», не повертаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112250 від 07 серпня 2012 року - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також, прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі, якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2012 року

Суддя І.О. Лозицька