Постанова № 28244685, 03.12.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року Справа № 2а/0370/3888/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Мельник Л.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Цвілюх Н.А., Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002371701 від 11 липня 2011 року, посилаючись на такі обставини.

24 червня 2011 року Луцькою ОДПІ складено акт № 5203/17-2/2323119999 позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства позивачем за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року. На підставі акту перевірки від 24 червня 2011 року податковим органом 11 липня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002371701, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість (ПДВ) за грудень 2010 року на 102 843 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25 710 грн. 25 коп.

Позивач вважає протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення і просить його скасувати з наступних підстав.

В акті перевірки № 5203/17-2/2323119999 від 24 червня 2011 року, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове-повідомлення рішення № 0002371701 від 11 липня 2011 року, податковим органом не зроблено висновку про невідповідність документів первинного бухгалтерського та податкового обліку вимогам закону щодо їх змісту та форми.

Водночас, відповідно до акту, складеного Бориспільською ОДПІ № 440/23-2/36658763 від 08 червня 2011 року "Про результати документальної виїзної перевірки Приватного підприємства "Пальміра Фрут" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Старлайн-К" (ТзОВ "Старлайн-К") фінансово-господарські взаємовідносини між ТзОВ "Старлайн-К" та контрагентами, зокрема і ПП "Пальміра Фрут", є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Тому Луцькою ОДПІ зроблено висновок, що укладений між позивачем і ПП "Пальміра Фрут" 17 жовтня 2009 року договір поставки товару також не спричинив настання реальних правових наслідків та є нікчемним в силу припису закону, порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства. У зв'язку із визнанням фіктивності правочину, на підставі якого здійснювались господарські операції між позивачем та ПП "Пальміра Фрут" у грудні 2010 року, встановлено порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6. пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - безпідставно включено до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року ПДВ на суму 102 843 грн. 19 коп., крім того застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства в сумі 25 710 грн.

З 26 квітня 2011 року по 28 квітня 2011 року Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за той самий період (з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року) і з питань взаєморозрахунків із тим самим контрагентом - ПП "Пальміра Фрут". Даною перевіркою встановлено, що господарські взаємовідносини між наведеними сторонами відбувались на підставі договору купівлі-продажу № 2 від 17 жовтня 2009 року. Позивачем надано податковому інспектору усі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку для проведення вказаної перевірки, за результатами якої відповідачем складено акт № 2712/17-2/2323119999 від 10 травня 2011 року. Згідно із висновком даного акту порушень податкового законодавства за вказаний період підприємцем ОСОБА_4 не виявлено, документи первинного бухгалтерського обліку відповідають вимогам закону.

Позивач зазначив, що діючим законодавством України не встановлено обов'язку позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язаннями щодо сплати податків до бюджету його контрагентом.

З наведених підстав позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002371701 від 11 липня 2011 року.

В письмових запереченнях проти адміністративного позову від 30 жовтня 2012 року (а.с.58-62) відповідач вважав позов безпідставним з таких підстав.

Позаплановою невиїзною перевіркою Луцькою ОДПІ підприємця ОСОБА_4, за результатами якої складено акт № 5203/17-2/2323119999 від 24 червня 2011 року, виявлено взаємовідносини останнього із ПП "Пальміра Фрут" на підставі договору купівлі - продажу № 2 від 17 жовтня 2009 року.

Для підтвердження факту відвантаження продукції та правомірності включення сум ПДВ до податкового кредиту підприємцем ОСОБА_4 Луцькою ОДПІ направлено запит про проведення зустрічних звірок в податкові інспекції за місцем реєстрації платників податків - контрагентів позивача.

Відповідно до акту Бориспільської ОДПІ № 440/23-2/36658763 від 08 червня 2011 року "Про результати документальної виїзної перевірки ПП "Пальміра Фрут" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТзОВ "Старлайн-К" встановлено, що ПП "Пальміра Фрут" постачальником ТзОВ "Старлайн-К" надавались видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Крім того, у ТзОВ "Старлайн-К" відсутні адміністративного-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань та встановлено відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що дає підстави стверджувати про фіктивний характер угод, укладених між останнім та його контрагентами, в тому числі і з ПП "Пальміра Фрут". При цьому відповідач також посилається на результати перевірки ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва ТзОВ "Старлайн-К", відповідно до яких встановлено, що в результаті порушення останнім приписів цивільного та господарського законодавства, угоди укладені із ПП "Пальміра Фрут" мають протиправний характер. А, отже, правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту ПП "Пальміра Фрут", є нікчемним відповідно до приписів частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України (ЦК україни).

Враховуючи фіктивність укладених угод між ТзОВ "Старлайн-К" та ПП "Пальміра Фрут", за якими відбувалась поставка товару та подальша реалізація товарів на користь третіх осіб, в тому числі і підприємцю ОСОБА_4, Луцькою ОДПІ за результатами перевірки встановлено, що угоди укладені між позивачем і ПП "Пальміра Фрут" теж мають ознаки нікчемності.

Крім того, відповідач зазначив, що в наданих підприємцем ОСОБА_4 товарно-транспортних накладних відсутня назва автопідприємства, яке здійснювало автоперевезення, у зв'язку із чим неможливо підтвердити транспортування товару.

З наведених підстав відповідач вважав правомірним прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення № 0002371701 від 11 липня 2011 року та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримує повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позову не визнають з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкове повідомлення-рішення № 0002371701 від 11 липня 2011 року, прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялося на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому останнє є протиправним та підлягає до скасування.

Так, судом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 зареєстрований виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 01 березня 2000 року, місце проживання його: АДРЕСА_1, що стверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_5 (а.с.9). З 05 квітня 2000 року перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Луцьку.

У період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року позивач здійснював оптову та роздрібну торгівлю продовольчими товарами (овочами, фруктами) згідно із Класифікацією видів економічної діяльності, перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, податку з доходів фізичних осіб від найманих працівників та земельного податку.

Для здійснення господарської діяльності позивачем використовується власне офісне та складське приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та розміщене на земельній ділянці, площею 0,632 га, яка також належить на праві власності ОСОБА_4 Згідно із технічним паспортом № 577 від 10 листопада 2007 року площа вказаних нежитлових приміщень становить 894,7 кв.м. Дані факти встановлені податковим інспектором на підставі наданих документів позивачем та зафіксовані у акті перевірки № 5203/17-2/2323119999 від 24 червня 2011 року (а.с.12-13), не заперечуються представниками сторін в судовому засіданні.

17 жовтня 2009 року між ПП "Пальміра Фрут" (постачальником) та підприємцем ОСОБА_4 та (покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 2, предметом якого є поставка товару, асортимент та кількість якого визначається накладними на даний товар (а.с. 31-32).

На виконання умов зазначеного договору у грудні 2011 року підприємцем ОСОБА_4 отримано від ПП "Пальміра Фрут" товар, що підтверджується наступними первинними документами: податковими накладними № 286/1 від 02 грудня 2012 року на суму 133 645 грн. 57 коп., в тому числі ПДВ 22 274 грн. 27 коп., № 290 від 07 грудня 2010 року на суму 218 018 грн. 30 коп., в. тому числі ПДВ 36 336 грн. 38 коп., № 293 від 23 грудня 2010 року на суму 265 395 грн. 25 коп., в тому числі ПДВ 44 232 грн. 54 коп., на загальну суму 617 059 грн. 12 коп., в тому числі ПДВ 102 843 грн. 19 коп.; видатковими накладними № РН-00286/1 від 02 грудня 2010 року, № РН-00290 від 07 грудня 2010 року, № РН-00293 від 23 грудня 2010 року; товарно-транспортними накладними № 021210 від 02 грудня 2010 року, № 071210 від 07 грудня 2010 року, № 231210 від 23 грудня 2010 року відповідно. Доставка товару із міста Бориспіль Київської області у місто Луцьк Волинської області у грудні 2010 року здійснювалась ОСОБА_4 особисто: 02 грудня 2010 року транспортним засобом Mersedes-Benz, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, а 07 грудня 2010 року та 23 грудня 2010 року транспортними засобами Mersedes-Benz і Opel Movano, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, водієм якого був ОСОБА_5, що стверджується подорожніми листами вантажного автомобіля (а.с. 36, 41, 42, 47, 48). Вказані транспортні засоби належать на праві власності позивачу, що стверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів № 477084 від 01 липня 2006 року та № 883379 від 16 січня 2007 року відповідно (а.с.51, 80). На підставі трудового договору та наказу № 1 від 31 січня 2008 року ОСОБА_5 прийнятий позивачем на роботу на посаду водія- експедитора (а.с. 52-53).

Згідно із банківськими виписками від 17 грудня 2010 року, 18 січня 2011 року підприємцем ОСОБА_4 товар повністю оплачено (а.с.49, 50).

З 26 квітня 2011 року по 28 квітня 2011 року Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Відповідно до пунктів 1.16.4, 1.20, 2.1.2 акту № 2712/17-2/2323119999 від 10 травня 2011 року (а.с. 22-30) встановлено наявність господарських взаємовідносин підприємця ОСОБА_4 із ПП "Пальміра Фрут" як із постачальником товарів на підставі договору купівлі-продажу № 2 від 17 жовтня 2009 року. На виконання умов вказаного договору ПП "Пальміра Фрут" було виписано податкові накладні на загальну суму 617 059 грн. 12 коп., в тому числі ПДВ 102 843 грн. 19 коп. Факт відвантаження товару підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Згідно із банківськими виписками товар позивачем повністю оплачено. Реалізація придбаного товару Підприємцем ОСОБА_4 у грудні 2010 року у ПП "Пальміра Фрут" наведена в додатку № 3 до акту перевірки. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за грудень 2010 року (в тому числі згідно з накладними, виданими ПП «Пальміра Фрут») контролюючим органом порушень не встановлено. За грудень 2010 року позивачем декларувалась сплата до бюджету ПДВ в сумі 38 893 грн. Перевіркою правильності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету ПДВ порушень не встановлено (а.с.29) .

За період з 16 червня 2011 року по 22 червня 2011 року Луцькою ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року. За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт № 5203/17-2/2323119999 від 24 червня 2011 року (а.с. 11-21).

Податковим інспектором під час здійснення повторної перевірки позивача на предмет дотримання ним вимог податкового законодавства за той самий період (з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 20120 року) щодо взаємовідносини із ПП "Пальміра Фрут" виявлено та зафіксовано, що останні відбувались на підставі договору купівлі-продажу № 2 від 17 жовтня 2009 року. Факт поставки, транспортування та оплати товару підтверджено тими ж документами первинного бухгалтерського обліку, які були досліджені при перевірці 26-28 квітня 2011 року та зазначені у акті № 2712/17-2/2323119999 від 10 травня 2011 року.

Однак, відповідно до акту Бориспільської ОДПІ № 440/23-2/36658763 від 08 червня 2011 року "Про результати документальної виїзної перевірки ПП "Пальміра Фрут" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТзОВ "Старлайн-К", відповідачем встановлено, що останнім як постачальником покупцю ПП "Пальміра Фрут", яке є посередником в ланцюгу поставок, надавались видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. У ТзОВ "Старлайн-К" відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків для сторін, тобто про їх фіктивність. Отже, за результатами перевірки встановлено, що угода, яка укладалась між ТзОВ "Старлайн-К" та ПП "Пальміра Фрут", відповідно до якої поставлялись товари, та за якою відбувалась подальша реалізація таких товарів на користь контрагентів, в тому числі і підприємцю ОСОБА_4, має ознаки нікчемності.

Також у акті перевірки № 5203/17-2/2323119999 від 24 червня 2011 року відповідач посилається на результати перевірки ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва ТзОВ "Старлайн-К", відповідно до яких встановлено, що в результаті порушення останнім приписів цивільного та господарського законодавства, угоди укладені із ПП "Пальміра Фрут" мають протиправний характер та є нікчемними.

Відповідач вважає, що правочин між підприємцем ОСОБА_4 та ПП "Пальміра Фрут" є нікчемним і юридичних наслідків для сторін не створює, а тому в порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6. пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем безпідставно включено до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року ПДВ на суму 102 843 грн. 19 коп.

На підставі акту перевірки від 24 червня 2011 року податковим органом 11 липня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002371701, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті ПДВ за грудень 2010 року на 102 843 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25 710 грн. 25 коп.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності договору купівлі-продажу № 2 від 17 жовтня 2009 року, укладеного між підприємцем ОСОБА_4 та ПП "Пальміра Фрут", з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Пальміра Фрут» виконаний обома сторонами.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ПП "Пальміра Фрут" вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Крім того, відповідно до висновку Луцької ОДПІ, викладеного у акті перевірки № 2712/17-2/2323119999 від 10 травня 2011 року "Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства підприємця ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року" порушень при здійсненні господарської діяльності позивачем контролюючим органом не виявлено.

Факт придбання товару, транспортування та його оплата підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Перевіривши первинні документи, суд приходить до висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Податковим органом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Визначаючи позивачу податкові зобов'язання з ПДВ, відповідач вказував на порушення з боку останнього пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно із пунктом 1.4. статті 1 вказаного Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Як встановлено підпунктом 7.2.6. пункту 7.2., підпунктом 7.4.1. пункту 7.4., підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Стаття 10 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає індивідуальну відповідальність платників податків за визначення сум податку на додану вартість, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Вказане означає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно його формування та має необхідні документальні підтвердження його розміру і не може свідчити про наявність умислу уникнути від сплати податків.

Отже, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Таким чином, товарність операцій поставки ПП "Пальміра Фрут" позивачу не оспорюється, надані останнім документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, а тому відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2011 року № 0002371701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 102 843 грн. за основним платежем та 25 710 грн. 75 коп. за штрафними санкціями, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Аналогічна правова позиція щодо правовідносин з дотримання норм податкового законодавства викладена у постанові Верховного суду України № 21-47а/10 від 31 січня 2011 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України слід присудити на користь позивача всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (а.с.2).

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 11 липня 2011 року № 0002371701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 на 128 553,75 грн., з яких 102 843,00 грн. - за основним платежем і 25 710,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити ОСОБА_4 з Державного бюджету України 1 285,54 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять гривень п'ятдесят чотири копійки) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 07 грудня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий М.А. Александрова