Ухвала суду № 28230774, 03.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2012 р.справа № 2а-13574/2011

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури; Бердянського державного педагогічного університету на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2011 року у справі №2а-13574/2011 за позовом ОСОБА_1 до за участі третіх осіб: про Бердянської міської ради Запорізької області 1. Бердянського державного педагогічного університету; 2. Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури Запорізької області визнання нечинними рішень органу місцевого самоврядування,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Бердянської міської ради Запорізької області (далі по тексту -відповідач), за участі третіх осіб: Бердянського державного педагогічного університету (далі по тексту -третя особа-1), Бердянської міжрайонної природоохоронної прокуратури Запорізької області (далі по тексту -третя особа-2), в якому просила визнати нечинним рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 30.12.2010р. № 48 щодо скасування п.1.66 рішення вісімдесят шостої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання від 30.06.2010р. № 14 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Також позивач просив визнати нечинним рішення відповідача від 30.12.2010р. № 46 щодо скасування п.8.1 рішення дев'яносто першої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання від 26.08.2010р. № 6 «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам». (а.с.2-4)

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-13574/2011. (а.с. 26)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 30.12.2011р. № 48 та № 46 є незаконними, оскільки вони суперечать правовим позиціям, викладеним в Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. N 7-рп/2009.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2011 року у справі №2а-13574/2011 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано нечинним рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 30.12.2010 року № 48 щодо скасування п.1.66 рішення вісімдесят шостої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання від 30.06.2010 року № 14 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Визнано нечинним рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 30.12.2010 року № 46 щодо скасування п.8.1 рішення дев'яносто першої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання від 26.08.2010 року № 6 «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам». (суддя -Пахоменко О.Г.) (а.с.148-151)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що виникнення у позивачки у зв'язку з прийняттям Бердянською міською радою рішення № 6 від 26.08.2010 року, права на отримання документу, який посвідчує право власності на землю, яке пов'язане з реалізацією її права на отримання землі та охоронюваних законом інтересів, і наявність заперечень позивача щодо зміни даних правовідносин, у Бердянської міської ради були відсутні повноваження щодо внесення змін в це рішення. Суд прийшов до висновку, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а відтак вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Третя особа-1 - Бердянський державний педагогічний університет, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильність та неповноту дослідження доказів по справі та застосування норм права, просить скасувати постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2011 року по справі № 2а-13574 в повному обсязі та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. (а.с.164-165)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги третя особа-1 зазначає, що Бердянська міська рада, приймаючи рішення № 6 від 26.08.2010 року, яким затвердила проект відведення та надала громадянці ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0072 га, розташовану АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу, допустила два очевидних грубих порушення чинного земельного законодавства України - не тільки перевищила надані їй законом повноваження, а також суттєво обмежила гарантоване Конституцією України право держави на землю.

Третя особа-2 по даній адміністративній справі - Бердянська природоохоронна міжрайонна прокуратура Запорізької області, також подала апеляційну скаргу на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2011 року у справі №2а-13574/2011, в якій зазначаючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи та оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14.10.2011 року по справі № 2а-13574 11 та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Бердянської міської ради про визнання нечинними рішень органу місцевого самоврядування залишити без задоволення. (а.с.155-159)

Обґрунтовуючи свої вимоги, третя особа-2 вказує, що опротестоване прокуратурою рішення Бердянської міської ради від 30.06.2010 року № 14 не є таким, що засвідчує факт передачі земельної ділянки, не призводить до виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів, а саме з реалізацією права на землю. Тобто, рішення про надання дозволу на розроблення проекту відведення за своїм змістом не містить вимоги до вчинення будь-яких дій та не призводить до правових наслідків, а лише є підставою для подальших дій особі, якій надано дозвіл. Таким чином, розроблення проекту не є виконанням зазначеного рішення, оскільки зміст рішення не містить обов'язку розробити проект відведення земельної ділянки, а лише надає право на такі дії.

25 вересня 2012 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх..№188694/12 надійшли заперечення позивача -ОСОБА_1 на апеляційні скарги у даній адміністративній справі. Позивач, посилаючись на необґрунтованість вимог, викладених в апеляційних скаргах, просить залишити без задоволення апеляційні скарги Бердянської міжрайонної природоохоронної прокуратури Запорізької області та Бердянського державного педагогічного університету, а постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2011 року у справі №2а-13574/2011 залишити без змін. Крім того позивач зазначає, що скасування Бердянською міською радою раніше прийнятого нею рішення на підставі винесеного прокурором протесту, суперечить нормам чинного законодавства, оскільки дане питання повинно вирішуватись лише в судовому порядку і це єдиний правовий шлях.

Позивач та представник третьої особи-2, Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання не з»явились, про причини неявки суд не сповістили, з заявами про розгляд справи з їх обов»язковою участю -не звертались.

За таких обставин, колегія суддів, з урахуванням думки представників відповідача та третьої особи-1, Бердянського державного педагогічного університету, ухвалила розглянути справу за відсутності позивача та представника третьої особи-2.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи-1 по справі, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційних скарг, кожної окремо, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що є підстави для відмови в задоволенні вимог апеляційних скарг, кожної окремо, та залишення рішення суду без змін з огляду на наступне.

Спірні правовідносини що виникли між сторонами по справі врегульовано Земельним кодексом України; Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»; Законом України «Про прокуратуру».

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області від 11.01.1990р. № 15 ОСОБА_2, інваліду війни II групи, було надано дозвіл для будівництва індивідуального гаражу у дворі Бердянського педагогічного інституту, правонаступником котрого є Бердянський державний педагогічний університет( далі по тексту - БДПУ) по вул. Пушкіна в м. Бердянськ Запорізької області. (а.с.5)

На підставі вказаного рішення, в квітні 1990р., ОСОБА_2 було облаштовано майданчик на котрому був встановлений металевий гараж та обладнано під'їзд до нього. По теперішній час зазначеним гаражем користуються спадкоємці померлого ОСОБА_2 (а.с.6-14)

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 30.06.2010р. № 14 (а.с.18) на підставі посвідчень для будівництва індивідуального гаражу, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачці по даній адміністративній справі, яка має статус дружини померлого інваліда Великої Вітчизняної війни та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників війни (а.с.68-69), було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0072га АДРЕСА_1

Згідно вищезазначеного рішення №14, позивач підготував проект землеустрою, який було погоджено з відповідними установами, службами та посадовими особами (а.с.39-67, 70-73).

26.08.2010р. рішенням Бердянської міської ради Запорізької області №6 вказаний проект землеустрою був затверджений та було прийняте рішення про передачу ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку у власність для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу (а.с.74).

Судом першої інстанції встановлено, що 04.11.2009р. Бердянський Державний педагогічний університет ( надалі -БДПУ) подав заяву вих. №54/2075-04 до Бердянської міської ради Запорізької області «Про проведення інвентаризації»земельної ділянки площею 0,7954га, розташованої АДРЕСА_2 наданої університету для постійного користування землею. Вказана заява подавалась для уточнення межі та площі земельної ділянки, з метою отримання Державного акту на право постійного користування нового зразка (а.с.111).

Згідно наданої суду ксерокопії Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.05.2011р., - матеріали інвентаризації земельної ділянки площею 0,7954га, розташованої АДРЕСА_2 наданої університету для постійного користування землею, були затверджені (а.с.75). При цьому, площа зазначеної земельної ділянки залишилася незмінною, а саме - 0,7954га.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в даному конкретному випадку, виносячи рішення №14 від 30.06.2010р. та №6 від 26.08.2010р., Бердянською міською радою Запорізької області не відбулося розпорядження землями державної власності, а відбулося лише уточнення меж земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні БДПУ.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що при виділенні земельної ділянки ОСОБА_1, порушень ст.84 Земельного кодексу України відповідачем по справі допущено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 11.2 рішення №6 від 26.08.2010р., Бердянська міська рада зобов»язала позивача в строк до 01.02.2011р. зареєструвати документи, що посвідчують право на вказану земельну ділянку.

Судом першої інстанції встановлено, що Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 не отримано, оскільки 30.12.2010р. рішенням Бердянської міської ради Запорізької області за №46, скасовані п.1.66 рішення цієї ж ради від 30.06.2010р. № 14 та п.8.1 Рішення №6 вказаної ради від 26.08.2010р.. Підставою винесення Рішення №46 став протест Бердянської міжрайонної природоохоронної прокуратури Запорізької області від 09.12.2010р., (а.с.105-107).

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів не може погодитись з твердженням Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури та Бердянського державного педагогічного університету щодо відсутності правовідносин, які пов»язані з реалізацією позивачкою її конституційного права на землю згідно рішення Бердянської міської ради № 6 від 26.08.2010р.. Такий висновок ґрунтується на наступному.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, в тому числі, питаннярегулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 10 статті 59 зазначеного Закону України, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно статті 21 Закону України «Про прокуратуру», протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. В такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

З правового аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що протест прокурора не є рішенням суб»єкта владних повноважень обов»язковим для виконання, а є лише пропозицією прокурора, яка надсилається відповідному органу для вирішення питання по суті згідно діючого законодавства і тому не дає підстав цьому органу діяти всупереч закону та з перевищенням наданих повноважень. Внесення протесту прокурором не передбачає обов'язкове скасування опротестованого акту, а лише зупиняє його дію.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (про скасування актів органів місцевого самоврядування) № 7-рп/2009, справа № 1-9/2009, статтею 21 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що в Конституції України встановлено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов»язані з реалізацією певних суб»єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб»єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Тому ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а відтак вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що також узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997р. N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення Бердянської міської ради №14 від 30.06.2010р. виконане з боку Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК»заповненням бланку Державного акту про право власності на землю на ім»я ОСОБА_1 та переданням його для видачі в Управління Держкомзему в м.Бердянськ Запорізької області. ОСОБА_1, як новий власник земельної ділянки, не змогла отримати вже виготовлений державний акт про право власності на землю та зареєструвати його у відповідних органах у встановлений рішенням ради термін з підстав, які не залежали від її волі.

Враховуючи виникнення у позивачки ОСОБА_1, у зв»язку з прийняттям Бердянською міською радою рішення № 6 від 26.08.2010 року, права на отримання документу, який посвідчує право власності на землю, яке пов»язане з реалізацією її права на отримання землі та охоронюваних законом інтересів, і наявність заперечень позивача щодо зміни даних правовідносин, колегія суддів вважає, що у Бердянської міської ради були відсутні повноваження щодо внесення змін в зазначене рішення, які були оформлені прийняттям Рішенням №46 від 30.12.2010р..

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що рішення Бердянської міської ради Запорізької області №46 та № 48 від 30.12.2010р. прийняті не в межах повноважень і не у спосіб, який не передбачений Конституцією України і Законами України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 14 жовтня 201р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційних скарг, кожної окремо, спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Бердянського державного педагогічного університету -залишити без задоволення.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2011р. у справі №2а-13574\2011р. -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а вразі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу -з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст виготовлено -16 листопада 2012р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна