Ухвала суду № 28230691, 06.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2644/12/0170/13

06.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Кучерука О.В. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Меджидова Т.М.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос"- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 19.04.12 по справі № 2а-2644/12/0170/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" (вул. Леніна, буд.2, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000902301 від 23.02.2012

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.04.2012 у справі № 2а-2644/12/0170 (суддя Ольшанська Т.С.) адміністративний позов задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000902301 від 23.02.2012.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" судовий збір в розмірі 32,19 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м.Алушта АР Крим ДПС звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.04.2012 у справі № 2а-2644/12/0170 та прийняти нову постанову суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального права.

У судове засідання 06.11.2012року представники сторін не з'явилися, про місце, день та час його проведення повідомлені належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000902301 від 23.02.2012.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно наказу від 26.01.2012 №49 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Кронос" (ЄДРПОУ 31395365), з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період серпень 2011 по взаємовідносинам з ТОВ "ВБР-Електрік" (ЄДРПОУ 32527242).

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки 31.01.2012 було складено акт №76/23/31395365, згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення п.201.10 ст. 2010 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 19 декларації з ПДВ) за серпень 2011 року у сумі 331 777,00 грн.

На підставі акту перевірки від 31.01.2012 №76/23/31395365 винесено податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 №0000902301, яким визначено сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 331 777,00 грн.

Висновки акту про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Кронос" з питань взаємовідносин з ТОВ "ВБР-Електрік" за серпень 2011 основані на твердженні, що в зазначеному періоді були здійснені нікчемні фінансові операції, які були незаконно відображені у податковому обліку ТОВ "Кронос", що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 331 777,00 грн.

ТОВ "Кронос" відповідно до вимог п.201.10 ст. 201 ПКУ, було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (про порушення ТОВ "ВБР-Електрік" порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Додаток 8 до Декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 № 9008032780 від 20.09.2011), за податковим накладними № 56 від 01.08.2011 на загальну суму 993 401,40 грн., у т.ч. ПДВ 165 566,90 грн., № 57 від 01.08.2011 на загальну суму 997 258,59 грн. у т.ч. ПДВ 166 209,76 грн., виписаними ТОВ "ВБР-Електрік", факт подання заяви зазначено у Акті перевірки.

На підставі п. 49.3 ст. 49 ПКУ ТОВ "Кронос" подає податкові декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі. Наказом ДПА України від 10.04.2008 №233 затверджена Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, у п.5 розділу 2 якої, встановлено, що у разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.

Також п. 7.6. розділу 3 Інструкції встановлено що, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. З пункту 7.6. розділу 3 Інструкції випливає, що отримання другої квитанції про прийняття податкових документів свідчить про те, що відповідний податковий документ сформовано без помилок.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Кронос" було отримано другу квитанцію про прийняття Додатку № 8 до Податкової декларації з податку на додану вартість, свідчить про те, що така заява сформована без помилок. Тобто подання заяви без копій товарних чеків або інших розрахункових документів не є помилкою, а отже не є порушенням п. 201.10 ст. 201 ПКУ.

Згідно зі ст. 36 ПКУ, платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання, крім того платники податку повинні самостійно визначати і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

При цьому, зважаючи на те, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку п. 2 ст. З Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996).

ДПА України у Листі № 1332/7/22-1417/462 від 23.09.2011 "Про надання методичних рекомендацій щодо документальної перевірки платників, які включили до складу податкового кредиту податкові накладні, що підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, але не зареєстровані, та порядку оформлення їх результатів", зазначила що, відсутність факту реєстрації накладної у Єдиному реєстрі не є підставою для зменшення податкового кредиту такого платника оцінку права платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по такій накладній слід здійснювати з урахуванням результатів дослідження реального здійснення господарської операції, її суті та змісту, використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій тощо.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки були надані первинні документи, що підтверджують сплату ТОВ "Кронос" податку на додану вартість, та реальність здійснення господарської операції.

За змістом статті 198 ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту податку на додану вартість.

Згідно довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 "Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість"", вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Сторонами 29.07.2011 був укладений договір поставки №291-07/11, додаткова угода № 1 до договору № 291- 07/11 від 29.07.2011, додаткова угода № 2 до договору № 291-07/11 від 29.07.2011, за яким постачальник продає, а продавець купує продукцію у кількості, в асортименті та по цінах, що виставлені продавцем у рахунках.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

До умов договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж товарів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ серпень 2011 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписані ТОВ "ВБР-Електрік"№ 56 від 01.08.2011 на загальну суму 993 401,40 грн. у т.ч. ПДВ 165 566,90 грн., № 57 від 01.08.2011 на загальну суму 997 258,59 грн. у т.ч. ПДВ 166 209,76 грн., видатковими накладними № 5659 від 24.10.2011 на загальну суму 1 986 802,80 грн., № 5185 від 03.10.2011 на загальну суму 146 537,41 грн., № 5058 від 27.09.2011 на загальну суму 83 177,59 грн..

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (надалі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що не було встановлено протиправність отримання податкової вигоди з боку ТОВ "Кронос".

Таким чином матеріалами справи підтверджується реальність здійснених операцій.

За результатами перевірки ДПІ у м. Алушті було складено Довідку № 261/23/31395365 від 09.11.2011, у якій, підтверджено факт сплати податку на додану вартість та реальність здійснення господарської операції.

У довідці зазначено, що перевіркою питання достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період серпень 2011 по взаємовідносинам з ТОВ "ВБР-Електрік" не встановлено його завищення або заниження.

Щодо заперечень відповідача, то згідно інформації отриманої з бази даних "Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість", АІС "Податки", "Бест-звіт" встановлено, що контрагент ТОВ "ВБР-Електрік" перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, стан-0, платник податку за основним місцем обліку, фактична адреса: м. Київ, вул. Деміївська, б. 41, статутний фонд:18500,00 грн., КВЕД-оптова торгівля промисловим обладнанням, кількість найманих працівників-15 чол.

Таким чином встановлено, що ТОВ "ВБР-Електрік" є добросовісним платником податків.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції який вважає, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 №0000902301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м.Алушта АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.04.2012 у справі № 2а-2644/12/0170 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Алушта АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.04.2012 у справі № 2а-2644/12/0170 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.04.2012 у справі № 2а-2644/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис З.І.Курапова

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова