Ухвала суду № 28230669, 20.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4314/12/0170/2

20.11.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Кучерука О.В. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Меджидова Т.М.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

відповідач, Фізична особа ОСОБА_2- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 17.05.12 по справі № 2а-4314/12/0170/2

за позовом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

до Фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в сумі 11788,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 17 травня 2012 р. у справі № 2а-4314/12/0170/2 адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 11788,90 грн., задоволено.

Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) заборгованість з земельного податку в сумі 11788,90 грн. в дохід місцевого бюджету Залізничного району м. Сімферополя (р/р 33136815700003 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу 52 13050301, ЄДРПОУ 34740405).

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.05.2012 р. у справі № 2а-4314/12/0170/2 і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду ухвалена при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, з порушенням норм матеріального права.

Представник позивача та відповідач у судове засідання 20.11.2012 р. не з'явилися. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до відповідача - фізичної особи ОСОБА_2 з адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11 788,90 грн. зі сплати земельного податку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" № 18314 від 31.05.2011 року за ОСОБА_2 (23.10.2008 року прізвище змінено на ОСОБА_2, згідно з довідкою адресно-довідкового сектору ВГІРФО ГУ МВС України в АР Крим від 11.02.2012 року № 34) на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2005 року, реєстраційний номер 1077, зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_2

Згідно із статтею 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку є власник и земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У статті 270 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 287.1. ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачують на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу).

Суд зазначає, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 11788,90 грн. з земельного податку.

Пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Таким чином, грошове зобов'язання платника податку становиться податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Згідно з п.п. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем 31.08.2011 року направлено відповідачу податкову вимогу № 125 на суму 11788,90 грн.

П. 58. 3 ст. 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

За таких обставин податкова вимога № 125 від 31.08.2011 року на суму 11788,90 грн. вважається врученою відповідачу.

Ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з п.п. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дотримання позивачем порядку надіслання податкової вимоги № 125 від 31.08.2011 року, та обґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з податку за землю.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Судова колегія зазначає, що правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, відповідає вимогам процесуального і матеріального права, підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При таких обставинах, апеляційна скарга ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 травня 2012 р. у справі № 2а-4314/12/0170/2 задоволенню не підлягає, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 травня 2012 р. у справі № 2а-4314/12/0170/2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 травня 2012 р. у справі № 2а-4314/12/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис З.І.Курапова

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова