Постанова № 28230333, 24.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 5023/4145/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3635Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2012 р. у справі № 5023/4145/12

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Мукачево

до ТОВ "Трансімперіал -М", с. Подольох

про стягнення 19893,25 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2012 р. ФОП ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Трансімперіал -М" на свою користь заборгованість за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №01/14/06 від 14.06.12 р. на суму основного боргу в розмірі 19300,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 593,25 грн., а також віднести на відповідача судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.10.2012 р. по справі № 5023/4145/12 (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Транс імперіал - М" на користь ФОП ОСОБА_1 основного боргу у розмірі 19300,00 грн. та 1653,00 грн. судового збору. Відмовлено позивачу в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій за затримку оплати виконаних робіт у розмірі 593,25 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення 19300,00 грн. основного боргу та 1653,00 грн. судового збору та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в частині стягнення 19300,00 грн. основного боргу та 1653,00 грн. судового збору, в іншій частині зазначене рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. 32, 33 ГПК України, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про направлення необхідних для проведення оплати документів на адресу відповідача, тому оскаржуване рішення, на його думку, підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2012 року, запропоновано позивачу надати відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання призначене на 17.12.2012 р. представники сторін не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства були належним чином повідомлені про час місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, залучені до матеріалів справи (арк. справи 124-125).

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду та небажання сторін реалізувати своє право прийняти участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представників сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2012 року по даній справі підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 14.06.2012 року між сторонами був укладений договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №01/14/06 згідно до якого, ФОП ОСОБА_1 зобов'язалася надати транспортні послуги з перевезення вантажу відповідно до вказаного договору та двох заявок № 01/13/06 від 13.06.2012 року та № 03/22/06 від 22.06.2012 року відповідно з датами завантаження 21.06.2012 року та 29.06.2012 року, а саме: по маршруту Тісайварош (Угорщина)-Харків (Україна) з 21.06.2012 року по 03.07.2012 року були здійснені перевезення вантажів у встановлені строки та з дотриманням всіх вимог викладених у договорі та заявці на загальну суму 38600 грн., що підтверджується відміткою на (СМR/ТТН) накладних.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що вартість послуг за перевезення вантажу є договірною і зазначається у заявках, також відповідно до п. 4.3 де зафіксовано, що всі розрахунки здійснюються у національній валюті України. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 3 банківських днів після отримання від виконавця пакета документів (оригінал рахунку, оригінал податкової накладної, оригіналу (СМR/ТТН) міжнародної товарно-транспортної накладної, акт виконаних робіт).

Відповідно до змісту позовної заяви, вручення відповідачу пакету документів відбулося 26.06.12 р. та 03.07.12 р. згідно кожної заявки шляхом передання пакету документів нарочно разом з відміченою на розвантаженні CMR (міжнародною ТТН) водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які здійснювали перевезення.

На підтвердження факту вручення пакету документів, позивачем надані до суду пояснення в порядку ст. 30 ГПК України водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

З наданих пояснень випливає, що водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які виконували рейси міжнародного сполучення з м. Тісайворош (Угорщина) до м. Харків (Україна), після завантаження в Угорщині та перетину кордону, їм ОСОБА_5 були вручені конверти із штампами підприємства на якому вони працюють і назвою фірми-отримувача, і мобільним телефоном контактної особи від фірми-отримувача, в яких знаходились документи, які вони повинні були передати після розвантаження разом з відміченою на розвантаженні CMR (міжнародною ТТН). Після розвантаження дані водії передали пакети документів особі, мобільний телефон якої було зазначено на конверті.

У встановлений договором строк грошове зобов'язання боржником виконане не було.

18.07.2012 року позивач направив претензію №14 до відповідача з проханням виплатити заборгованість у розмірі 38600,00 грн.

Після надсилання факсом вказаної претензії відповідач 19.07.2012 року сплатив частину суми заборгованості, а саме 19300,00 грн., згідно виставленого рахунку № 574 від 21.06.2012 року.

Оцінюючи факт часткового виконання грошового зобов'язання, колегія суддів приходить до висновку про визнання відповідачем грошового боргу та усвідомленість відповідача про наявність залишку заборгованості в розмірі 19300,00 грн. відповідно до рахунку №578 від 29.06.2012 року.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням фактичних матеріалів справи та положень ст.ст. 11, 526, 629, 909 ЦК України та ст. 193 ГК України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про правомірність вимоги про стягнення 19300,00 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за затримку оплати виконаних робіт у розмірі 593,25 грн. колегією суддів апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи позивачем не надано ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції достатніх доказів точної дати вручення відповідачу пакету документів відповідно до п. 4.3 договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій за затримку оплати виконаних робіт у розмірі 593,25 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування суми основного боргу. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що в матеріалах справи не міститься доказів в розумінні ст. 32, 33 ГПК України, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про направлення необхідних для проведення оплати документів на адресу відповідача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідачем сплачено частково суму боргу за надані послуги, тобто відповідач фактично підтвердив існування заборгованості перед позивачем за договором № 01/14/06 від 14.06.2012 р.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Трансімперіал -М", с. Подольох на рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2012 р. у справі № 5023/4145/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2012 р. у справі № 5023/4145/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 24.12.2012 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Шевель О. В.