Ухвала суду № 28230260, 11.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

У Х В А Л А

11 грудня 2012 року Справа № 5019/227/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

за участю представників сторін:

від апелянта - не з'явився

від кредиторів - не з'явились

від боржника - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.10.12 р. у справі № 5019/227/12

за заявою Фізична особа-підприємець Мельничук Володимир Володимирович

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.10.2012 року у справі № 5004/227/12 (суддя Музика М.В.) затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1"; ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1" та припинено провадження у справі.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулась з апеляційною скаргою в якій просить скасувати вищевказану ухвалу. В обгрунтування скарги зазначає, що згідно інформаційних даних ДПІ (а саме Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2011 рік встановлено: завищення податкового кредиту в сумі 1596,9 тис.грн. За таких обставин, визнання ТОВ "Стар-Т1" банкрутом, затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу унеможливить надходження до Державного бюджету України сум податків, що повинні бути сплачені суб'єктами господарювання згідно діючого податкового законодавства та притягнення винних осіб до відповідальності. Окрім цього вказує, що судом першої інстанції не належно з'ясовано обставини щодо місцезнаходження боржника та не надано належної оцінки доказам відсутності боржника за місцезнаходженням. При зверненні до суду із заявою про визнання банкрутом ТОВ "Стар-Т1" не були дотримані вимоги ст.7, ст. 52 Закону про банкрутство, ст.ст. 33, 34 ГПК України, так як не надано достатніх доказів відсутності платоспроможності боржника, яка має бути обов'язково доведена перед судом шляхом подання доказів про відсутність коштів на рахунках або відсутність активів боржника. Також наголошує, що визнання боржника банкрутом за спрощеною системою унеможливлює проведення перевірки останнього та встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків, що порушує права ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, як органу податкової служби.

В судове засідання апелянт не з'явився, однак надіслав клопотання про розгляд скарги за відсутності його представника.

Інші учасники провадження у справі письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали. Про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року внесено зміни до складу колегії суддів у справі № 5019/227/12 окрім заміни головуючого судді та визначено колегію у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., судді Коломис В.В., Огороднік К.М.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про припинення провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.02.2012 року за заявою фізичної особи-підприємця Мельничука В.В. порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1" з урахуванням особливостей банкрутства відсутнього боржника, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Рівненської області від 05.04.2012 року визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1", відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ініціюючого кредитора - фізичну особу-підприємця Мельничука Володимира Володимировича.

За результатами проведеної ліквідаційної процедури, фізичною особою-підприємцем Мельничуком В.В. подано на розгляд та затвердження господарського суду звіт про роботу ліквідатора. Відповідно до вказаного звіту, ліквідатором було письмово повідомлено всіх відомих кредиторів боржника за місцезнаходженням боржника на момент відкриття провадження у справі та отримано відповіді останніх про відсутність заборгованості перед ними. За результатами розшуку майна та інших активів банкрута встановлено відсутність рухомого та нерухомого майна боржника (що підтверджується відповідними довідками), а також відсутність бухгалтерських документів за юридичною адресою боржника. Грошових коштів на рахунках у банках та інших активів не виявлено.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.10.2012 року, затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1"; ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1" та припинено провадження у справі.

Колегія суддів зазначає, що нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч. 2 ст. 41 ГПК України).

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Кредитор -це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора -сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства -Законом про банкрутство.

Матеріали справи не містять доказів звернення апелянта з заявою про визнання грошових вимог до боржника у даній справі. За таких обставин ДПІ не є кредитором боржника, оскільки не має підтверджених належними доказами кредиторських вимог. У зв'язку з цим Інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку ухвала не стосується її прав та обов'язків. За таких обставин Інспекція не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції саме в порядку, передбаченому положеннями ст. 91 ГПК України.

Пунктом 52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" роз"яснено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду з"ясувала, що права Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції не порушені, питання про права і обов'язки інспекції стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва не є суб"єктом апеляційного оскарження у даній справі, а тому апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Припинити провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.10.2012 року у справі № 5019/227/12.

2. Матеріали справи № 5019/227/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.