Постанова № 28230242, 20.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа № 5021/1516/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі - Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

від заявника апеляційної скарги - не прибув;

боржника - не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління ПФ України в Кролевецькому районі Сумської області (вх. №3712 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 01.11.12 у справі № 5021/1516/12

за заявоою Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області

до Дочірнє підприємство "Кролевецька ПМК - 15", м. Кролевець, Сумська обл.

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5021/1516/12 про банкрутство ДП "Кролевецька ПМК-15" відповідно до статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з відсутністю боржника за місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.11.2012 р. (суддя Костенко Л.А.) провадження у справі № 5021/1516/12 припинено.

Припиняючи провадження у справі, господарський суд першої інстанції вважав, що оскільки боржником подається звітність до податкових органів, то одного лише запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців стосовно ДП "Кролевецька ПМК-15" про відсутність юридичної особи за вказаною адресою недостатньо для визнання боржника банкрутом. За висновком місцевого господарського суду передчасне винесення постанови про банкрутство може виявитися перешкодою права особи на ведення господарської діяльності.

УПФ України в Кролевецькому районі Сумської області, не погодившись із ухвалою господарського суду Сумської області від 01.11.2012 р. у справі № 5021/1516/12, звернулось з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на розгляд до господарського суду Сумської області.

В судове засідання 10.12.2012 р. представник ініціюючого кредитора не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.

Боржник відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Частиною 2 ст. 102 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Ухвала про прийняття апеляційної скарги кредитора - Управління пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області винесена Харківським апеляційним господарським судом 28.11.2012 р., тобто п`ятнадцятиденний строк її розгляду спливає 13.12.2012 р., клопотання про продовження строків розгляду справи до Харківського апеляційного господарського суду не надходило, отже у судової колегії відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи. Крім того, п. 5 резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 р. сторони попереджено, що їх нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк та не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву (апеляційну скаргу) і витребувані господарським судом документи не подано, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі вказаних представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство порушено за заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської обл. на підставі статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Однак, в ході проведення ліквідаційної процедури було виявлено, що боржник продовжує свою діяльність, звітує перед фондами.

Таким чином, господарським судом Сумської області встановлено, що боржник на час винесення оскаржуваної ухвали не є відсутнім боржником.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Зазначені ознаки є самостійними підставами для порушення провадження у справі про банкрутство згідно статті 52 Закону.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

За змістом заяви про порушення справи про банкрутство вбачається, що ініціюючий кредитор обґрунтовував необхідність застосування особливостей процедури згідно статті 52 Закону відсутністю боржника за адресою місцезнаходження.

Згідно витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців поданого кредитором боржник відсутній за своїм місцезнаходженням.

Однак, в ході проведення ліквідаційної процедури доведено, що боржник провадить господарську діяльність за своїм місцезнаходженням, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією податкової декларації від 16.07.2012 р., яка підписана керівником підприємства.

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки боржником проводиться господарська діяльність, що підтверджується матеріалами справи, то передчасне винесення постанови про визнання його банкрутом може явитися перешкодою у здійсненні його права на ведення господарської діяльності. Щодо запису в Єдиному державному реєстрі боржник не позбавлений права внести до нього відповідні зміни.

Зважаючи на викладене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок господарського суду Сумської області про те, що провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»визначено що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору).

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави припинення провадження у справі. П.1-1 зазначеної статті встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянтом не доведено обставин, на які він посилався в апеляційній скарзі, не обґрунтовано в чому саме ухвала господарського суду Сумської області від 01.11.2012 р. по справі № 5021/1516/12 порушує норми матеріального чи процесуального права, а також його охоронювані законом інтереси.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оспорюваної ухвали господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його ухвала підлягає залишенню без змін. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим дана скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 01.11.2012 р. по справі № 5021/1516/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 17.12.2012 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.