Постанова № 28230050, 28.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа№ 08/5026/1276-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Глитень В.А.

За участю представників:

Від позивача: Цибізова О.О.- за. дов. 26.12.11 №103/10;

Від відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2012р.

у справі № 08/5026/1276/2012 (суддя - Кучеренко О.І.)

позивача дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Ватутінського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення 1 087 565, 21 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.10.2012 у справі №08/5026/1276/2012 позов ДК «Газ України» до Ватутінського комунального підприємства теплових мереж» по стягнення боргу та штрафних санкцій за Договором №41/10-11 задоволено частково, а саме, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 905 906,44 грн. - основного боргу, 58 987,17 грн. - інфляційних втрат, 54 755,79 грн.-3% річних. В частині стягнення 67 915,81 грн. - пені в позові відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні заявленої до стягнення пені , звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати у цій частині вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю з підстав порушення норм процесуального права, а саме, ст.ст. 4, 4-3, 43, 83 ГПК України, норм матеріального права, а саме, ст.232 ГК України ст. 256, 258, 259 ЦК України та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що відповідачу нарахована неустойка

Відповідно до п.7.10 договору №41/10-11, а саме, за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом за період з 27.02.12. по 27.08.12. в сумі 67 915,81 грн. Місцевий господарський суд невірно застосував вказівку Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі від 17.07.2012. №01-06/928/2012, адже дане роз'яснення написане без урахування статті 259 ЦК України, відповідно до приписів якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 9.3 договору №41/10-11 сторони погодили, що строк позовної давності за договором та до вимог щодо стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 прийнято апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» до провадження, розгляд справи призначено на 28.11.2012 об 11-00 год.

В судове засідання 28.11.2012 з'явився лише уповноважений представник позивача. Представник відповідача не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням по вручення 06.11.12 рекомендованого поштового відправлення №2025101738981 уповноваженому представнику відповідача «Бистро».

Не з'явлення в судове засідання представників сторін, які були повідомлені судом належним чином, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та з огляду на те, що відповідач надіслав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав свої заперечення на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши матеріали справи, керуючись нормами ст.43 ГПК України , перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія судів встановила наступне:

На розгляд суду першої інстанції позивачем передані вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 087 565,21 грн., у тому числі: 905 906,44 грн. - заборгованості за поставлений природний газ, 67 915,81 грн. - пені, 58 987,17 грн. - інфляційних втрат, 54 755,79 грн. - 3% річних за договором поставки природного газу №41/10-11 ТЕ від 15.10.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виконав свої зобов'язання за договором належним чином , передавши відповідачу жовтня-грудня 2010 року природний газ на загальну суму 2 281 475,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 16-18).

Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, розрахувавшись за спожитий газ частково лише в сумі 1 375 569,46 грн.

На момент звернення з позовом до суду, залишок основного боргу у відповідача перед позивачем становить 905 906,44 грн.

Відповідач у відзиві на позов визнає залишок боргу в сумі 905 906,44 грн. після часткового виконання зобов'язань по оплаті спожитого газу та звертає увагу на те, що відповідач як комунальне підприємство є збитковим, просить розстрочити погашення заборгованості, починаючи з листопада 2012 року по жовтень 2017 року; зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату спожитого газу до 1000,00 грн. та відмовити позивачеві в частині стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних з підстав їх необґрунтованості

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог та задоволення позову в частині стягнення залишку основного боргу в сумі 905 906,44 грн, 58 987,17 грн. - інфляційних втрат, 54 755,79 грн. - 3% річних та вважає помилковим висновок суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені, з огляду на наступне:

15.10.2010 між Дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та Ватутінським комунальним підприємством теплових мереж (покупець) укладено договір про купівлю природного газу за державні кошти №41/10-11ТЕ, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити в обсязі, зазначеному у договорі.

Порядок розрахунків передбачений п.4.1 договору шляхом поетапної оплати, а остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20-го числа місяця наступом за місяцем поставки газу.

Вартість газу встановлено п.3.1 договору та складає 2 329 066,80 грн.

Наявні у справі докази ( акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2010, від 30.11.2010, від 31.12.2010) підтверджують поставку позивачем відповідачу природного газу за жовтень-грудень 2010р. на загальну суму 2 281 475,90 грн.

Матеріалами справи підтверджується і не заперечується відповідачем, що останній сплатив за одержаний природний газ частково, тому станом на день пред'явлення позову залишок боргу у відповідача перед позивачем складає 905 9065,21 грн.

Згідно з п.6 ст.231 ГК України, ст.ст.549-551 ЦК України та п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.2 цього договору, покупець зобов'язується ( крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Оскільки відповідач порушив строки розрахунку за одержаний природний газ, позивач у відповідності до п.7.10 договору правомірно нарахував відповідачу 67 915,81 грн. - пені за період з 27.02.2012 по 27.08.2012, тобто, за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Крім того, сторони передбачили у договорі (п.7.1), що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність за цим Договором і чинним законодавством України.

Позивач відповідно до вимог п.2 ст.625 ЦК України у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань нарахував відповідачу з простроченої суми за весь час прострочення 58 987,17 грн. - інфляційних втрат за період 12.2010.-04.2012. та 54 755,79 грн. - 3% річних за період 21.11.2010 - 23.12.2011.

На підставі вказаних норм законодавства позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних у зазначеному розмірі за вірно виконаним розрахунком позивача, який перевірений судом першої інстанції та апеляційної інстанції, не заперечується відповідачем і зазначені позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з критичною позицією суду першої інстанції щодо тверджень відповідача про необхідність застосування штрафних санкцій, які передбачені Господарським кодексом України, а не штрафних санкцій у вигляді інфляційних втрат та річних, які передбачені Цивільним кодексом України ( ст.625 ЦК України).

Передбачене ст.625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є спосіб захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, вказані нарахування не є штрафними санкціями.

Нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України передбачають відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання і стягуються навіть у випадку, якщо останні не передбачені договором .

Колегія судів також підтримує висновок суду першої інстанції з приводу відхилення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на 5-ть років з підстав не надання відповідачем належних і допустимих доказів на підтвердження включення підприємства відповідача до переліку підприємств, на які розповсюджується дія Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а розстрочка заборгованості за поставлений природний газ у сумі 905 906,44 грн. на п'ять років суттєво порушила б права позивача.

Суд апеляційної інстанції не погоджується і вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови в позові в частині заявленої до стягнення пені в сумі 67 915,81 грн., з огляду на наступне:

Як вбачається з розрахунку позивача суми пені, ДК «Газ України» нарахувала відповідачу неустойку відповідно до п.7.10 договору №41/10-11, а саме, за шість місяців , що передують моменту звернення з позовом за період з 27.02.12 по 27.08.12 в сумі 67 915,81 грн.

Суд першої інстанції,відмовляючи в позові, послався на Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права», відповідно до якого нарахування неустойки за прострочення зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто, сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня пред'явлення вимоги, коли зобов'язання мало бути виконано але в межах одного року від цього дня.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до норм статті 259 ЦК України позовна давніть, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 9.3 договору № 41/10-11 сторони погодили, що строк позовної давності за договором та до вимог щодо стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

Отже, в даному випадку сторони договору визначили, що пеня нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом в межах трьохрічного строку позовної давності, збільшеного за домовленістю сторін.

Як свідчить розрахунок суми пені, наведений в позові, то він є вірним, оскільки нарахований відповідно до вимог статті 232 ГК України, статей 256,258,259 ЦК України, умов п.7.10 договору, в межах позовної давності.

Правомірність нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом підтверджується постановою Верховного суду України від 27.04.12. по справі 13/110-11.

Верховним Судом України по справі №13/110-11 встановлено наступне:

«Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 231 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України , якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Оскільки позов заявлено в межах строку позовної давності, а пеню обраховано відповідно до вимог частини шостої статті 232 ГК України і пункту 7.2 договору, то висновок Вищого господарського суду України про безпідставність позовних вимог в частині стягнення пені є передчасним , а прийнята ним постанова в цій частині є незаконною та підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції».

Відповідно до статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За таких обставин оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області в частині відмови у стягнення пені є таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та не відповідає рішенню Верховного Суду України у справі № 13/110-11 щодо однакового застосування норм матеріального права, що суперечить статті 111-28 ГПК України, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у цій частині вимог в сумі 67 915,81 грн. В решті частини рішення, як законне і обґрунтоване, залишається без змін.

Апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до норм ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2012 у справі №08/5026/1276/2012 скасувати в частині відмови у задоволенні пені в сумі 67 915,81 грн. та прийняти нове рішення , яким задовольнити позов у зазначеній частині вимог.

В решті частини рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Ватутінського комунального підприємства теплових мереж (20250; Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Франка,10, код ЄДРПОУ 14199608) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 31301827) 905 906,44 грн. - основного боргу, 67 915,81 грн. - пені, 58 987,17 грн. - інфляційних втрат, 54 755,79 грн. - 3% річних, 21 752,00 грн. - судового збору за подання позову, 805,00 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ».

Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

3. Матеріали справи №08/5026/1276/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.